Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губенко Н.М., суддів: Барицької Т.Л., Картере В.І., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 у справі № 910/14880/14 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сван" до 1. Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії; 2. Державної реєстраційної служби України; про визнання договорів припиненими, визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, припинення обтяження нерухомого майна в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача повідомлений, але з'явився; - відповідача-1 повідомлений, але з'явився; - відповідача-2 повідомлений, але з'явився.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 у справі № 910/14880/14 (судді: Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.) повернуто апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Золотоношам'ясо" на ухвалу господарського суду міста Києва від 27.08.2014 про повернення позовної заяви на підставі п. 3 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Публічне акціонерне товариство "Дочірній Банк Сбербанку Росії" (скаржник/банк), не погоджуючись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, посилаючись на порушення судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати і справу передати до суду апеляційної інстанції.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

23.12.2014 від Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Статус Агро" надійшли клопотання про відкладення розгляду справи. За результатами розгляду вказаних клопотань, колегією суддів вирішено їх відхилити, оскільки, по-перше, ухвалою Вищого господарського суду України від 15.12.2014 учасники даного судового процесу були повідомлені про те, що нез'явлення їх уповноважених представників у судове засідання не є підставою для перенесення розгляду справи; по-друге, згідно з приписами ст. 111-8 ГПК України касаційна скарга на ухвалу суду апеляційної інстанції розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття касаційної скарги до провадження Вищим господарським судом України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, Відкрите акціонерне товариство "Золотоношам'ясо" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду міста Києва від 27.08.2014 в якій, просило ухвалу суд першої інстанції скасувати, а матеріали позовної заяви передати до господарського суду міста Києва для прийняття до розгляду.

Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2014, якою апеляційну скаргу повернуто, мотивована тим, що скаржником не додано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі та порядку.

Вищий господарський суд України не вбачає підстав не погодитися із судом апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 ГПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Недотримання цих вимог відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України є підставою для повернення апеляційної скарги без розгляду

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 44 ГПК України).

01.11.2011 набрав чинності Закон України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" (3674-17) (далі - Закон), який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 8 п. 2 ч.2 ст.4 названого Закону, ставка судового збору з апеляційних і касаційних скарг на ухвалу суду, що подаються до господарських судів, встановлена у розмірі 0,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на будь-які ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали (пп. 2.16 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (va007600-13) ).

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1218,00 грн.

Як встановлено апеляційним господарським судом, звертаючись з апеляційної скаргою на ухвалу господарського суду міста Києва від 27.08.2014, Відкрите акціонерне товариство "Золотоношам'ясо" взагалі не подало доказів сплати судового збору.

Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає правомірним висновок апеляційного господарського суду про те, що ненадання Відкритим акціонерним товариством "Золотоношам'ясо" до апеляційної скарги доказів сплати судового збору є підставою відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України для неприйняття апеляційної скарги до розгляду та повернення її скаржникові.

З доводами скаржника, викладеними у касаційній скарзі, про те, що Відкритим акціонерним товариством "Золотоношам'ясо" було сплачено судовий збір за подання позовної заяви як третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору до господарського суду міста Києва, яка (заява) була повернута останньому у зв'язку з недотриманням приписів ч.ч. 1, 2 ст. 57 ГПК України на підставі п.п. 3, 4 ст. 63 ГПК України, але судовий збір не був повернутий місцевим господарським судом, а відтак Київським апеляційним господарським судом не враховано, що такий судовий збір фактично перерахований до Державного бюджету України та повинен враховуватись як за подання апеляційної скарги, колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення правосуддя, зміцнення матеріально-технічної бази судів, включаючи створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційної системи, веб-порталу судової влади, комп'ютерних локальних мереж, сучасних систем фіксування судового процесу, придбання та обслуговування комп'ютерної і копіювально-розмножувальної техніки, впровадження електронного цифрового підпису.

Пунктом 2.22 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (va007600-13) унормовано, що судовий збір сплачується до територіальних органів Державної казначейської служби України; платники судового збору у платіжних документах на перерахування судового збору повинні в рядку "одержувач" зазначити найменування територіального органу казначейської служби за місцем знаходження господарського суду, який розглядає справу.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

До матеріалів оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 27.08.2014 судом апеляційної інстанції долучено ксерокопію апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Золотоношам'ясо" на вказану ухвалу суду першої інстанції та додатків до неї, серед яких колегією суддів не знайдено жодного посилання на докази сплати судового збору до господарського суду міста Києва. До того ж, такі докази відсутні і в матеріалах справи, серед яких міститься копія позовної заяви ВАТ "Золотоношам'ясо", повернута господарським судом міста Києва ухвалою від 27.08.2014 і однією з підстав для повернення якої як раз і була несплата вказаним товариством судового збору (п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України).

Отже, доводи касаційної скарги про безпідставність висновків суду апеляційної інстанцій та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим судовою колегією не приймаються до уваги.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України (1798-12) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судом апеляційної інстанції використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом, наслідком чого є правомірна ухвала суду про повернення апеляційної скарги на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Інші твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваного судового акту не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваної ухвали колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 у справі № 910/14880/14 залишити без змін.