Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л.,

Самсіна І.Л., Терлецького., Тітова Ю.Г., –

при секретарі судового засідання Міщенко Т.В.,

за участю представників:

позивача – Волошиної Т.І., Баранової В.І., Лук’яненка О.А.,

відповідача – Біленко Н.О.,

розглянувши за винятковими обставинами у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (далі – ВАТ "Полтавагаз") до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі – ДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

У лютому 2005 року позивач звернувся з позовом до ДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 12 листопада 2004 року № 0001022600/0, яким позивачу донараховано зобов’язання з податку на додану вартість (далі – ПДВ) у сумі 1253 649 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Полтавагаз" як ПДВ правомірно застосувало нульову ставку цього податку у господарських відносинах при купівлі-продажу товарів, які призначені для споживання за митною територією України і факт переміщення яких через кордон засвідчено належним чином оформленими вантажно-митними деклараціями. Тому позивач вважав, що не порушував вимог пункту 6.2 статті 6 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (168/97-ВР) "Про податок на додану вартість" (далі–Закон).

Господарський суд Полтавської області рішенням від 23 березня 2005 року позовні вимоги задовольнив – визнав оскаржуване податкове повідомлення-рішення недійсним. Рішення мотивовано тим, що позивач надав належним чином оформлені вантажно-митні декларації від 8 лютого 2002 року № 50000/2/5000996 та 1 липня 2002 року № 013531 (далі – ВМД), які підтверджують факт вивезення товарів платником податку за межі митної території України та є підставою для застосування нульової ставки ПДВ відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону.

Київський міжобласний апеляційний господарський суд постановою від 1 листопада 2005 року рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив. Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що первинні бухгалтерські документи дочірнього підприємства "Верена" (далі – ДП "Верена"), яке на підставі укладених з позивачем договорів комісії виступало посередником при укладанні зовнішньоекономічних контрактів, операції за якими ТОВ "Полтавагаз" оподатковувало за нульовою ставкою, визнані недійсними рішенням Малиновського районного сулу м. Одеси від 12 листопада 2003 року. На підставі цього факту суд дійшов висновку про недійсність указаних ВМД, підписаних директором ДП "Верена". Крім того, суд вказав на відсутність належної відмітки на зворотній стороні ВМД про вивезення товарів за межі митної території України в повному обсязі та дату такого вивезення.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 2 серпня 2006 року постанову апеляційного суду скасував, а залишив у силі рішення суду першої інстанції. При цьому він вказав на те, що ВМД, на підставі яких позивач застосував нульову ставку ПДВ, не належать до первинних бухгалтерських документів ДП "Верена", а також посилання суду апеляційної інстанції на їх недійсність є безпідставним.

У скарзі ДПІ порушила питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 серпня 2006 року і залишення в силі рішення суду апеляційної інстанції, пославшись на неоднакове застосування однієї й тієї самої норми права судом касаційної інстанції та на судові рішення, в яких ці норми застосовано інакше, ніж в оскаржуваному рішенні.

Скарга ДПІ підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення апеляційного суду, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що відповідачем дотримано вимоги підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону. Проте із цим висновком погодитись не можна з таких підстав. Відповідно до зазначеної норми Закону (168/97-ВР) за нульовою ставкою оподатковуються операції з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. При цьому товари вважаються такими в разі, коли їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою ВМД.

Таким чином, законодавець ставить право платника податку на застосування пільгової нульової ставки у залежність від факту перетинання митного кордону України товарами, щодо яких здійснюється операція купівлі-продажу.

Цей факт має підтверджуватись належним чином оформленою вантажно-митною декларацією, яка відповідає вимогам Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 року № 307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24 вересня 1997 року за № 443/2247 (z0443-97) .

Як убачається з матеріалів справи та правильно встановлено апеляційним судом, надана позивачем ВМД не відповідає встановленим вимогам, оскільки на ній немає відмітки про фактичне вивезення товарів, оподатковуваних за нульовою ставкою, за межі митного кордону України.

Оскільки позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства та не підтверджені належними доказами перетинання митного кордону товарами, що оподатковувалися за нульовою ставкою ПДВ, апеляційний суд прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного ухвала Вищого адміністративного суду України від 2 серпня 2006 року підлягає скасуванню, а постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01 листопада 2005 року – залишенню в силі.

Керуючись статтями 241-244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України (rs2362432) від 2 серпня 2006 року скасувати.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 1 листопада 2005 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.