320/5699/15-а Про визнання недійсним окремого пункту рішення сесії міськради про відмову особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва, та зобов`язання міськради розглянути на найближчому пленарному засіданні чергової сесії заяву особи про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва - 12.09.2019 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі - Мелітопольска міськрада), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, про визнання недійсним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25.07.2016, ухвалену у складі головуючого судді Редько О.В. та

ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2016, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Олефіренко Н.А., суддів Білак С.В., Шальєвої В.А., -

І. РУХ СПРАВИ

1. 01.07.2016 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати недійсним пункт 15 рішення 63 сесії Мелітопольської міськради VI скликання від 29.01.2015 року за № 1/14 про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,02119 га, для ведення садівництва;

визнати недійсним рішення 63 сесії Мелітопольської міськради VI скликання від 29.01.2015 № 1/4 в частині надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,1000 га, для ведення садівництва;

зобов`язати Мелітопольську міськраду розглянути на найближчому пленарному засіданні чергової сесії заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,02119 га, для ведення садівництва та прийняти відповідне рішення.

2. Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області постановою від 25.07.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2016, відмовив у задоволенні позовних вимог.

3. 28.11.2016 ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25.07.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2016, ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.

4. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02.12.2016 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

5. 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , яким Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ) викладено в новій редакції.

6. Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України (2747-15) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

7. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 КАС України).

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. У справі, яка розглядається суди встановили, що позивачу на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 14.01.2014 належить житловий будинок АДРЕСА_1 .

Після отримання кадастрового номеру земельної ділянки було укладено нотаріально-посвідчений договір купівлі-продажу житлового будинку, в якому було зазначено площу земельної ділянки у розмірі 0,0702 га.

При одержані позивачем в Комунальному підприємстві (далі - КП) "Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації" (далі - ММБТІ) технічного паспорту на житловий будинок останньому стало відомо, що за придбаним ним будинком рішенням Мелітопольської міськради від 09.09.2004 за № 1/2 закріплено земельну ділянку площу 0,0914 га.

Відповідно до вказаного рішення Мелітопольської міськради були затверджені межі та площі прибудинкових земельних ділянок для обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), садівництва та ведення особистого селянського господарства зокрема земельна ділянка по АДРЕСА_1, яка згідно з кадастровою зйомкою має площу 913,90 кв.м. (0,0914 га).

Згідно з пунктом 3 рішення Мелітопольської міськради від 09.09.2004 за № 1/2, у випадку невиконання власником домоволодіння вимог пункту 2 рішення (оформити в установленому порядку акт визначення меж земельної ділянки на місцевості (в натурі) та надати його разом з витягом з цього рішення до ДКП "ММБТІ" для приведення у відповідність технічної документації на домоволодіння; в термін до 01.01.2008 переоформити в установленому порядку права власності або права оренди на вказані присадибні ділянки), воно втрачає чинність.

У 2014 році Приватним підприємством "Гео" виготовлено план меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Площа земельної ділянки складає 914 кв.м.

24.06.2014 з метою врегулювання даного питання позивач звернувся до Мелітопольської міськради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з подальшою передачею її у власність.

Листом від 10.02.2015 № 468/20 управління комунальною власністю Мелітопольської міськради повідомило позивача, що йому було відмовлено в задоволені заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,02119 га згідно із пунктом 15 рішення 63 сесії Мелітопольської міськради від 29.01.2015 № 1/14 та надало витяг із цього рішення.

Суди встановили, що рішення про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки саме на заявлену площу 0,02119 га було прийнято на підставі інформації, наданої управлінням Держземагентства у Мелітопольському районі Запорізької області стосовно зареєстрованого розміру земельної ділянки за будинком АДРЕСА_1, яка в сукупності складає 0,0702 га, що зареєстровано у Державному земельному кадастрі, та на даний час ця реєстрація є чинною.

Також, міською радою враховувалися дані із правовстановлюючого документу на житловий будинок АДРЕСА_1 (договір купівлі-продажу житлового будинку), в якому зазначено кадастровий номер земельної ділянки та її розмір 0,0702 га.

Поряд із цим рішенням 63 сесії Мелітопольської міськради VI скликання від 29.01.2015 № 29.01.2015 було надано дозвіл ОСОБА_2 протягом року розробити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок по АДРЕСА_1 орієнтованою площею 0,1000 га для ведення садівництва на підставі заяви від 27.05.2014 року № 381/20.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із то, що позивачем не надано до суду жодного належного доказу на підтвердження тієї обставини, що прийняття спірного рішення порушило його право на згадану вище земельну ділянку, оскільки ОСОБА_1 не має а ні права власності, а ні права користування даною земельною ділянкою. Спірна земельна ділянка перебувала в комунальній власності Мелітопольської міськради та щодо неї, за заявою ОСОБА_2, яка була подана швидше ніж позивачем, Мелітопольською міськрадою було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї ж земельної ділянки, якою вона користується з 2007 року і це користування було узгоджене з попередніми власниками домоволодіння № 26, та з позивачем під час продажу йому житлового будинку із зазначенням розміру земельної ділянки за вирахуванням 0,02119 га.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. Касаційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтував тим, що відповідач відмовляючи у йому у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки жодним чином не обґрунтував свою відмову, чим порушив вимоги частини другої та третьої статті 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ). Також позивач вказує на те, що земельна ділянка, на яку претендує третя особа, є продовженням його земельної ділянки, яка була відведена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Верховний Суд заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

12. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Стаття 118 ЗК України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, а стаття 122 цього ж Кодексу - повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

14. Відповідно до положень статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

15. Частина шоста статті 118 ЗК України передбачає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

16. Частиною сьомою статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

17. Відповідно до частини десятої статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

18. Отже, якщо особою, яка звернулася до відповідного суб`єкта владних повноважень виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.

19. Частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

20. Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що ЗК України (2768-14) визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

21. При цьому, колегія суддів зазначає, що розгляд клопотання особи про надання відповідного дозволу повинен закінчуватись прийняттям рішення про надання дозволу або вмотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як цього вимагає положення частини сьомої статті 118 ЗК України до того ж в межах встановленого законом місячного строку.

23. Разом з цим, відмовляючи оспорюваним пунктом 15 рішення Мелітопольської міськради від 29.01.2015 № 1/14 у наданні дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0, 02119 га для ведення садівництва, відповідач взагалі не навів мотиви своєї відмови так само як й у листі від 10.02.2015 № 468/20, яким позивачу було повідомлено про результати розгляду його заяви від 24.06.2014 та про ухвалення зазначеного оскаржуваного рішення.

24. Таким чином, таке рішення Мелітопольської міськради не може вважатися таким, що прийнято на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

25. Відтак, рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним пункт 15 рішення 63 сесії Мелітопольської міськради VI скликання від 29.01.2015 року за № 1/14 про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,02119 га, для ведення садівництва та зобов`язання Мелітопольської міськради розглянути на найближчому пленарному засіданні чергової сесії заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,02119 га, для ведення садівництва та прийняти відповідне рішення не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та підлягають скасуванню у відповідній частині.

26. Водночас, вимога позивача щодо визнання недійсним рішення відповідача від 29.01.2015 № 1/4 в частині надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 орієнтовною площею 0,1000 га для ведення садівництва не підлягає задоволенню з огляду на таке.

27. Частина перша статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ; в редакції, яка діяла на день звернення до суду) вказує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

28. Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв`язку з бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушуються права позивача.

29. Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, тобто у іншої особи вже виникло право на користування чи власність на земельну ділянку. При цьому захист прав позивача має бути нерозривно пов`язаним з таким фактом, що у особи існує правовий інтерес як власника або як користувача на цю земельну ділянку.

30. Отже, вирішуючи цей публічно-правовий спір, суд повинен встановити, в чому полягає порушення прав позивача прийнятим рішенням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва ОСОБА_2, на яку, як вказує позивач, також претендує і він.

31. Колегія суддів зазначає, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою є першою стадією земельно-правової процедури щодо безоплатного отримання земельних ділянок.

32. При цьому, виходячи з приписів статей 116, 118 ЗК України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність саме цій особі, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

А відтак, і на відсутність порушених в даному випадку прав та інтересів позивача вказаним рішенням відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва ОСОБА_2

33. При цьому колегія суддів зазначає, що юридичне (правове) значення першої стадії земельно-правової процедури під час звернення особи за отриманням дозволу та безпосередньо його отримання, як і наступних етапів вказаної процедури, полягає в тому, що з отриманням такого дозволу у особи виникає обґрунтоване сподівання, що у разі проходження нею усіх визначених законом стадій цієї процедури (розробки, погодження і затвердження проекту землеустрою) бажана земельна ділянка, за умови дотримання цією особою усіх приписів закону, буде їй надана у власність або користування, а тому у особи після отримання дозволу щодо певної земельної ділянки виникає легітимний інтерес, який може бути захищений в судовому порядку.

34. З огляду на вказане, реалізуючи принцип "належного урядування", суб`єкт владних повноважень під час прийняття рішення про надання дозволу особі за умови, якщо на розроблення даної земельної ділянки вже надано відповідний дозвіл іншій особі, має враховувати цю обставину та у випадку прийняття рішення про надання такого дозволу мотивувати (обґрунтувати) можливість (необхідність, доцільність) його надання, з урахуванням критеріїв, визначених частиною 2 статті 2 КАС України, про що зазначити у відповідному рішенні. В протилежному випадку, неврахування легітимного інтересу особи, якій вже надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, може бути розцінено як порушення прав цієї особи.

35. З урахуванням наведеного, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішенням 63 сесії Мелітопольської міськради VI скликання від 29.01.2015 № 1/4 в частині надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 орієнтовною площею 0,1000 га для ведення садівництва ґрунтуються на правильному правозастосуванні, тому їх слід залишити без змін в цій частині.

36. Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

37. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

38. З огляду на наведене рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в зазначеній частині, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25.07.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2016 у справі № 320/5699/15-а (2а/320/5/16) в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним пункт 15 рішення 63 сесії Мелітопольської міської ради Запорізької області VI скликання від 29.01.2015 року за № 1/14 про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,02119 га, для ведення садівництва та зобов`язання Мелітопольської міської ради Запорізької області та зобов`язання розглянути на найближчому пленарному засіданні чергової сесії заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,02119 га, для ведення садівництва та прийняти відповідне рішення. Ухвалити в цій частині нове рішення - про задоволенні позовних вимог.

Визнати недійсним пункт 15 рішення 63 сесії Мелітопольської міської ради Запорізької області VI скликання від 29.01.2015 року за № 1/14 про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,02119 га, для ведення садівництва.

Зобов`язати Мелітопольську міську раду Запорізької області розглянути на найближчому пленарному засіданні чергової сесії заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,02119 га, для ведення садівництва та прийняти відповідне рішення.

В іншій частині постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25.07.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2016 у справі № 320/5699/15-а (2а/320/5/16) - залишити без змін.