826/13179/15 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - 12.09.2019 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпропетровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2015 року (суддя Гарник К.Ю.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року (колегія у складі суддів: Грищенко Т.М., Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е) у справі № 826/13179/15 за позовом Приватного підприємства "Торгівельна компанія "Хорол-Інвест ЛТД" до Державної податкової інспекції у Дніпропетровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Приватне підприємство "Торгівельна компанія "Хорол-Інвест ЛТД" (надалі позивач, Підприємство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Дніпропетровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ним не порушені вимоги Податкового кодексу (2755-17) , що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які засвідчують належне виконання позивачем вимог законодавства в частині підтвердження права на податковий кредит по взаємовідносинам з контрагентом, та відповідно права на бюджетне відшкодування сум ПДВ.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 30 жовтня 2015 року позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 31 січня 2015 року № 0000201502 в частині визначення суми 50000,00 грн, штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) - 25000,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що податкові накладні від 12 червня 2014 року № 991 та № 993, які були підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту, складені з порушеннями норм чинного законодавства.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 16 лютого 2016 року визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 31 січня 15 року № 0000201502.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що згідно підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка правомірності нарахування Підприємством бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника в банку за червень-липень 2014 року. За результатом перевірки складено акт від 13 січня 2015 року № 24/26-53-15-02/36603007.

Висновками акта перевірки встановлено порушення вимог пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4, 200.6, абзацу "б" пункту 200.14 статті 200, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого Підприємством завищено податковий кредит на суму від`ємного значення (р.19) у декларації за травень 2014 року в розмірі 50 000,00 грн, що призвело до завищення бюджетного відшкодування за червень 2014 року в розмірі 50 000,00 грн, завищено податковий кредит та суму від`ємного значення (р.19) у декларації за червень 2014 року в розмірі 109 167,00 грн, що призвело до завищення бюджетного відшкодування за липень 2014 року в розмірі 109 167,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 31 січня 2015 року № 0000201502, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 159 167,00 грн, та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 79 584,00 грн.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між ПАТ "Укрсоцбанк" (продавець) та Підприємством (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 13 червня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2591, за умов якого продавець передав у власність покупцю, а покупець прийняв об`єкт нерухомого майна - відділення № 130 Дніпродзержинської філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" (вбудоване приміщення № 21), загальною площею 51,3 м-2, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпродзержинськ, вулиця Мурахтова, будинок 4, приміщення 21, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 384161512104.

На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем надано копію договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 13 червня 2014 року, акт прийому-передачі нежилого приміщення від 11 липня 2014 року, податкову накладну від 12 червня 2014 року № 991 на загальну суму 355 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 59 166,67 грн та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Також між ПАТ "Укрсоцбанк" (продавець) та Підприємцем (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 13 червня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2590, за умов якого, продавець передав у власність покупцю, а покупець прийняв об`єкт нерухомого майна - територіальне відділення Дніпродзержинської філії акціонерно-комерційного банку "Укрсоцбанк" (вбудоване приміщення № 4), загальною площею 64,9 м-2, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпродзержинськ, бульвар Будівельників, будинок 9, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 383945312104.

На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем надано копію договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 13 червня 2014 року, акт прийому-передачі нежилого приміщення від 11 липня 2014 року, податкову накладну від 12 червня 2014 року № 993 на загальну суму 300 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 50 000 грн та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Факт придбання зазначеного вище нерухомого майна, його вартість та оплату позивачем податковим органом під сумнів не ставиться.

Як підставу для висновків про протиправність включення сум податку на додану вартість за вказаними договорами, податковий орган вказує на те, що у податкових накладних від 12 червня 2014 року № 991 та № 993 зазначений договір купівлі-продажу від 13 червня 2014 року. Тобто в податковій накладний зазначений документ, який був відсутній на момент складання податкової накладної.

Суд апеляційної інстанції встановив, а податковий орган не спростував доводами касаційної скарги, що сторонами договорів було досягнуто згоди, щодо придбання позивачем нежитлових приміщень. Обов`язковою умовою придбання вказаних приміщень була повна оплата за договорами до їх підписання.

Укладення договорів купівлі-продажу було заплановано та погоджено з нотаріусом на 12 червня 2015 року. З метою виконання домовленостей сторін щодо оплати, а також виконання обов`язкової умови щодо проведення безготівкових розрахунків за договорами та підтвердження даного факту приватному нотаріусу, який мав посвідчити договори купівлі-продажу директором Підприємства сформовано та направлено в банк:

- платіжне доручення № 9 від 12 червня 2014 року на суму 300 000,00 грн, призначення платежу - за оплату приміщення, що знаходиться за адресою: м. Дніпродзержинськ, бульв. Будівельників, буд. 9, згідно дог. б/н від 12 червня 2014 року в т.ч. ПДВ 20% 50 000, 00 грн.

- платіжне доручення № 8 від 12 червня 2014 року на суму 355 000, 00 грн, призначення платежу - за оплату приміщення, що знаходиться за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Мурахтова, буд. 4, пр. 21 згідно дог. б/н від 12 червня 2014 року в т.ч. ПДВ 20% 59 166, 67 грн.

Після повної оплати стало відомо про неможливість укладення договорів 12 червня 2014 року через технічні причини, незалежні від сторін. В зв`язку з чим фактичне підписання договору та реєстрація права власності на придбані приміщення перенесено на 13 червня 2014 року.

На час, коли складались податкові накладні № 991 та 993 від 12 червня 2014 року, сторонам уже було відомо про перенесення дати укладення договорів на 13 червня 2014 року, саме тому в податкових накладних в графі вид цивільно-правового договору зазначено: договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 13 червня 2014.

В платіжних дорученнях, податкових накладних, договорах купівлі-продажу повністю зазначено адреси придбаних приміщень. Право власності на вказані приміщення зареєстровані в установленому законом порядку. Інших приміщень 12 червня 2014 року у ПАТ "Укрсоцбанк" позивачем не придбавалось.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В податкових накладних № 991 та № 993 від 12 червня 2014 року внесені всі обов`язкові реквізити, передбачені статтею 201 Податкового кодексу України, вони прийняті податковим органом.

Таким чином, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що податковим органом не доведено неправомірність включення Підприємством суми ПДВ до податкового кредиту.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанції встановили, що між ПАТ "Укрсоцбанк" (продавець) та Підприємством (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 28 травня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2341, за умов якого, продавець передав у власність покупцю, а покупець прийняв об`єкт нерухомого майна - нежиле приміщення, загальною площею 58,2 м-2, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Космонавтів, будинок 27, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 371575412110.

На виконання умов вказаного договору позивачем надано копію договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 28 травня 2014 року, акт прийому-передачі нежилого приміщення, податкову накладну від 28 травня 2014 року № 1853 на загальну суму 300 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 50 000 грн та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Як підставу для висновків про протиправність включення суми податку на додану вартість за вказаним договором, податковий орган вказує на те, що в податковій накладній від 28 травня 2014 року № 1853, яка зареєстрована в ЄРПН одиниця виміру зазначена як "послуга". Придбання нерухомого товару не може бути послугою, отже, на думку податкового органу, податкова накладна заповнена з порушенням.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки факт придбання нерухомого майна, його вартість, факт оплати майна не є спірними між сторонами, помилка в податковій декларації, яка не стосується об`єкта купівлі-продажу, його вартості, дати події, за якої складено накладну, не може бути підставою для виключення суми ПДВ такої накладної з податкового кредиту.

Враховуючи зазначене, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпропетровському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року у справі № 826/13179/15 залишити в силі.