П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/797/18

Провадження № 11-403заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді-доповідача Князєва В. С.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Склярук Ю. В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання нечинним, протиправним та скасування рішення

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 квітня 2019 року (судді Олендер І. Я., Гончарова І. А., Кравчук В. М., Мороз Л. Л., Ханова Р. Ф.),

У С Т А Н О В И Л А :

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати нечинним, протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 04 вересня 2018 року № 2814/0/15-18 "Про скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 13 червня 2018 року № 249дп-18 про закриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора першого відділу процесуального керівництва управління наглядової діяльності Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України ОСОБА_1".

2. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що спірне рішення не містить посилань на обставини, фактичні дані, які б свідчили про невиконання чи неналежне виконання ОСОБА_1 службових обов`язків, у ньому не зазначено ступеня тяжкості вчиненого проступку, а також чи була ним заподіяна шкода і яка саме. На переконання позивача, ВРП не дотрималась балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовано прийняте нею рішення.

3. ОСОБА_1 наполягає на помилковості висновків ВРП щодо неналежного виконання ним процесуальних повноважень слідчого у кримінальному провадженні № 52017000000000421. На переконання позивача, ухвала слідчого судді від 23 листопада 2017 року, якою скасовано постанову слідчого ОСОБА_1 від 24 жовтня 2017 року та зобов`язано останнього розглянути у порядку та у межах строків, передбачених статтею 220 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ), клопотання адвоката Рохманова С. І. від 20 жовтня 2017 року про вручення ОСОБА_2 пам`ятки про процесуальні права та обов`язки потерпілої, постановлена з порушенням вимог КПК (4651-17) , а тому викладені у ній висновки не можуть бути підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. При цьому кримінальне провадження № 52017000000000421 було закрито 07 березня 2018 року у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

4. Крім того, ОСОБА_1 звернув увагу на те, що ВРП, скасовуючи рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП) та ухвалюючи рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України "Про прокуратуру", не надала оцінки законності рішення КДКП у частині закриття нею дисциплінарного провадження щодо позивача за пунктами 2, 5 частини першої цієї ж статті, тобто дисциплінарне провадження щодо решти дисциплінарних проступків ВРП не переглянула.

Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

5. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 01 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовив.

6. Свої висновки суд мотивував тим, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим і правових підстав для його скасування немає. Зокрема, суд установив, що ВРП прийняла це рішення з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовано вказане рішення, врахувала характер вчиненого проступку, його наслідки, ступінь вини, застосувавши до позивача дисциплінарне стягнення у виді догани, що є пропорційним вчиненому, не допустила упередженості до позивача, не обмежувала його у наданні усних та письмових пояснень щодо фактичних обставин, що свідчить про дотримання відповідачем принципу рівності та урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

7. В апеляційній скарзі позивач порушує питання про скасування рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 квітня 2019 року та ухвалення нового рішення - про задоволення позову. Скаржник вважає судове рішення незаконним і необґрунтованим, посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування ним норм матеріального і порушення норм процесуального права.

8. Скаржник зазначає, що суд не надав оцінки його доводам щодо незаконності ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року, а також залишив поза увагою, що ВРП у своєму рішенні на надала оцінки законності закриття КДКП дисциплінарного провадження за пунктами 2, 5 частини першої статті 43 Закону України "Про прокуратуру".

9. На переконання скаржника, висновки суду першої інстанції про неупередженість ВРП та дотримання нею принципу пропорційності при ухваленні спірного рішення є невмотивованими. Крім того, суд не надав оцінки окремій думці члена ВРП, висловленій щодо оскаржуваного рішення, та проігнорував доводи позивача про недотримання ВРП вимог частини третьої статті 48 Закону України "Про прокуратуру".

10. Порушення норм процесуального права скаржник убачає в недотриманні судом першої інстанції установленого Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС) строку розгляду справи, а також у тому, що 04 лютого 2019 року після виходу з нарадчої кімнати головуючий оголосив про поновлення судового розгляду без постановлення відповідної ухвали. До того ж від дня поновлення судового розгляду до дня ухвалення судового рішення суд не допитав свідків і не вчинив інших процесуальних дій.

Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги

11. ВРП подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Відповідач вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1, водночас доводи апелянта, на переконання ВРП, є необґрунтованими, спростовуються наявними у справі матеріалами.

12. У судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з наведених у ній мотивів.

13. Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 квітня 2019 року без змін.

Рух апеляційної скарги

14. Велика Палата Верховного Суду ухвалами від 06 травня та 11 червня 2019 року відкрила провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 квітня 2019 року та призначила її до розгляду в судовому засіданні, про що повідомлено учасників справи.

Установлені обставини справи

15. 20 грудня 2017 року до КДКП надійшла дисциплінарна скарга адвоката Рохманова С. І. про вчинення старшим слідчим в особливо важливих справах відділу досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених прокурорами та працівниками органів прокуратури слідчого управління Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.

16. Рішенням від 26 грудня 2017 року щодо старшого слідчого ОСОБА_1 відкрито дисциплінарне провадження.

17. 20 лютого 2018 року член КДКП, розглянувши матеріали дисциплінарного провадження, склав висновок № 11/2/4-1082дс-336дп-17, у якому запропонував притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 43 Закону України "Про прокуратуру", та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді догани.

18. Під час розгляду цього висновку КДКП установила такі обставини.

На виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва Українця В. В. від 01 червня 2017 року детективом Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) 20 червня 2017 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 52017000000000421 за фактом перевищення влади та службових повноважень заступником Генерального прокурора України Столярчуком Ю. В., що завдало істотної шкоди охоронюваним законом інтересам держави, за попередньою правовою кваліфікацією - частина перша статті 365 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Заявником у кримінальному провадженні є ОСОБА_2

12 червня 2017 року адвокат Рохманов С. І., представляючи її інтереси, звернувся до НАБУ із клопотанням про надання інформації щодо згаданого кримінального провадження та залучення ОСОБА_2 як потерпілої, однак постановою детектива НАБУ Мельника А. Г. від 22 червня 2017 року відмовлено у визнанні ОСОБА_2 потерпілою у цьому кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 11 липня 2017 року було скасовано зазначену постанову та зобов`язано детектива НАБУ Мельника А. Г. відповідно до вимог КПК (4651-17) вирішити питання щодо залучення ОСОБА_2 потерпілою у вказаному кримінальному провадженні.

14 липня 2017 року матеріали згаданого кримінального провадження передані за підслідністю до Генеральної прокуратури України. У вказаному кримінальному провадженні визначено групу слідчих, старшим у якій визначено ОСОБА_1

25 липня 2017 року до Генеральної прокуратури України з НАБУ надійшло за належністю два клопотання адвоката Рохманова С. І. від 12 та 18 липня 2017 року про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 52017000000000421.

Листом від 28 липня 2017 року слідчий ОСОБА_1 повідомив адвоката Рохманова С. І. про відсутність підстав для розгляду цих клопотань, оскільки ані ОСОБА_2, ані адвокат Рохманов С. І. не є стороною кримінального провадження № 52017000000000421 і не наділені правом заявляти такі клопотання.

27, 28 та 31 липня 2017 року до слідчого ОСОБА_1 надійшли клопотання адвоката Рохманова С. І. про здійснення невідкладних слідчих дій та залучення ОСОБА_2 до вказаного вище кримінального провадження як потерпілої (вручення їй пам`ятки про процесуальні права та обов`язки потерпілої, надання для ознайомлення матеріалів кримінального провадження).

07 серпня 2018 року адвокат Рохманов С. І. звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність слідчого ОСОБА_1 щодо нерозгляду ним клопотання, зареєстрованого 28 липня 2017 року за вхідним № 16.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 серпня 2017 року слідчого ОСОБА_1 або іншу уповноважену особу Генеральної інспекції, що здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000421 (з 31 липня по 30 серпня 2017 року слідчий ОСОБА_1 перебував у відпустці), зобов`язано розглянути клопотання, зареєстроване 28 липня 2017 року за вхідним № 16, у строки та в порядку, що визначені статтею 220 КПК.

06 вересня 2017 року до Генеральної прокуратури України надійшло клопотання адвоката Рохманова С. І. від 04 вересня 2017 року щодо проведення невідкладних слідчих дій, зазначених у раніше поданому клопотанні від 27 липня 2017 року.

Листом від 15 вересня 2017 року слідчий ОСОБА_1 повідомив адвоката Рохманова С. І. про відмову у розгляді та задоволенні згаданого клопотання у зв`язку з відсутністю оригіналу ухвали суду від 31 серпня 2017 року та з огляду на відсутність у адвоката Рохманова С. І. статусу сторони захисту або представника потерпілого у кримінальному провадженні № 52017000000000421.

У подальшому, отримавши ухвалу суду від 31 серпня 2017 року, слідчий ОСОБА_1 постановою від 29 вересня 2017 року відмовив у задоволенні клопотання адвоката Рохманова С. І., зареєстрованого 28 липня 2017 року за вхідним № 16, з підстав відсутності в адвоката Рохманова С. І. статусу сторони захисту або представника потерпілого у згаданому кримінальному провадженні.

20 жовтня 2017 року до Генеральної прокуратури України надійшло клопотання адвоката Рохманова С. І. як представника потерпілої ОСОБА_2 про вручення останній пам`ятки про процесуальні права та обов`язки потерпілої та ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

ОСОБА_1 постановою від 24 жовтня 2017 року відмовив у задоволенні цього клопотання з тих підстав, що ОСОБА_2 не є стороною кримінального провадження № 52017000000000421.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Москаленко К. О. від 23 листопада 2017 року скасовано зазначену постанову та зобов`язано ОСОБА_1 розглянути клопотання адвоката Рохманова С. І. як представника потерпілої ОСОБА_2 у порядку та в межах строків, передбачених статтею 220 КПК.

Надаючи пояснення КДКП щодо цих обставин, ОСОБА_1 зазначив, що всі звернення та клопотання представника ОСОБА_2 - Рахманова С. І. він розглянув у встановлені строки та у визначеному статтею 220 КПК і Законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) порядку. ОСОБА_2 він не залучив до кримінального провадження як потерпілу у зв`язку із відсутністю доказів завдання їй моральної, фізичної або майнової шкоди. При цьому особа ОСОБА_2 не встановлена. Ухвала слідчого судді від 23 листопада 2017 року до Генеральної прокуратури України не надходила.

19. За результатами розгляду дисциплінарної справи КДКП ухвалила рішення від 13 червня 2018 року № 249дп-18, яким закрила дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 за вчинення ним дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 2, 5 частини першої статті 43 Закону України "Про прокуратуру".

20. Рішення мотивовано тим, що у діях ОСОБА_1 немає ознак жодного дисциплінарного проступку. Зокрема, за висновком КДКП, ОСОБА_1 не був зобов`язаний виконувати ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 11 липня 2017 року, оскільки вона адресована конкретно детективу НАБУ ОСОБА_8 . Доводи скаржника про неналежний розгляд клопотань від 12 та 18 липня 2017 року КДКП оцінила критично, оскільки надана слідчим відповідь не була оскаржена в порядку, передбаченому статтею 303 КПК. Також КДКП дійшла висновку про необґрунтованість наведених у скарзі доводів щодо невиконання слідчим ОСОБА_1 ухвали від 31 червня 2017 року, оскільки слідчий надав відповідь від 15 вересня 2017 року та прийняв постанову від 24 вересня 2017 року про відмову у задоволенні клопотання, яка не оскаржена відповідно до норм КПК (4651-17) . Стосовно ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року КДКП у своєму рішенні зазначила про відсутність доказів надходження цієї ухвали до Генеральної прокуратури України.

21. У резолютивній частині рішення зазначено також про надання Рохманову С. І. дозволу на його оскарження до ВРП.

22. 09 липня 2018 року до ВРП надійшла скарга адвоката Рохманова С. І. на рішення КДКП від 13 червня 2018 року № 249дп-18.

23. Розглянувши цю скаргу, ВРП рішенням від 04 вересня 2018 року № 2814/0/15-18 скасувала рішення КДКП про закриття дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 та притягнула його до дисциплінарної відповідальності, застосувавши до нього дисциплінарне стягнення у виді догани.

24. Так, ВРП погодилася з висновками КДКП про відсутність у діях слідчого ОСОБА_1 порушень порядку розгляду клопотань адвоката Рохманова С. І. від 12, 18, 26, 27, 31 липня та 04 вересня 2017 року, визнавши необґрунтованими наведені у скарзі адвоката Рохманова С. І. доводи щодо невмотивованості цих висновків КДКП.

25. Водночас ВРП зазначила, що поза увагою КДКП залишився той факт, що за результатами розгляду скарги на постанову слідчого ОСОБА_1 від 24 жовтня 2017 року слідчий суддя в ухвалі від 23 листопада 2017 року встановив факти порушення цим слідчим прав потерпілої ОСОБА_2 та вимог КПК (4651-17) у кримінальному провадженні № 52017000000000421.

26. За правилами частини першої статті 45 Закону України "Про прокуратуру" якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.

27. З урахуванням наведеного ВРП дійшла висновку про існування обставин неналежного виконання слідчим ОСОБА_1 службових обов`язків, а саме процесуальних повноважень слідчого (старшого групи слідчих) при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000421, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.

28. Вирішуючи питання щодо виду дисциплінарного стягнення, яке має бути застосоване до прокурора ОСОБА_1, ВРП зазначила, що враховує його позитивну характеристику, відсутність інших дисциплінарних стягнень, характер вчиненого проступку, його наслідки, ступінь вини, та вважає, що пропорційним і достатнім буде накладення на прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани.

29. Позивач, не погодившись із цим рішенням ВРП, оскаржив його до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

30. За правилами пункту 1 частини першої статті 43 Закону України "Про прокуратуру" прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстави невиконання чи неналежного виконання службових обов`язків.

31. Згідно зі статтею 44 цього ж Закону дисциплінарне провадження здійснюється КДКП.

32. КДКП приймає рішення в дисциплінарному провадженні більшістю голосів від свого загального складу. Під час прийняття рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення. У разі відсутності підстав для накладення на прокурора дисциплінарного стягнення Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів своїм рішенням закриває дисциплінарне провадження (частини перша, третя, п`ята статті 48 Закону).

33. Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про прокуратуру" на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.

34. Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до ВРП протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення (частина перша статті 50 цього Закону).

35. Порядок розгляду ВРП скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора визначений статтею 53 Закону України "Про Вищу раду правосуддя".

36. За змістом цієї норми скарга на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора розглядається ВРП у пленарному складі в порядку, визначеному статтею 49 цього Закону для розгляду дисциплінарної справи щодо судді.

37. ВРП розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора не пізніше шістдесяти днів з дня їх надходження. Цей строк може бути продовжений ВРП не більше ніж на шістдесят днів у разі потреби додаткової перевірки обставин та (або) матеріалів справи.

38. За результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора ВРП має право: 1) скасувати повністю рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора та закрити дисциплінарне провадження; 2) скасувати частково рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора та ухвалити нове рішення; 3) скасувати повністю або частково рішення відповідного органу про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності прокурора та ухвалити нове рішення; 4) змінити рішення відповідного органу, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення; 5) залишити рішення відповідного органу без змін.

39. Копія рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, у семиденний строк з дня його ухвалення вручається чи надсилається прокурору або його представнику (частини третя - шоста статті 53 "Про Вищу раду правосуддя").

40. За правилами статті 54 цього ж Закону рішення ВРП за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) прокурор не був належним чином повідомлений про засідання ВРП, якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини п`ятої статті 53 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду, рішення якого переглядається

41. Визначаючи межі перевірки судом законності рішення ВРП, Велика Палата Верховного Суду вважає, що при наданні юридичної оцінки рішенню ВРП суд має повну юрисдикцію, яка не обмежується лише з`ясуванням наявності визначених Законом України "Про Вищу раду правосуддя" (1798-19) формальних підстав для скасування такого рішення. Суд повинен також ретельно дослідити дотримання ВРП під час прийняття спірного рішення вимог закону вмотивованості такого рішення. Оцінка Верховним Судом мотивів та обґрунтованості оскаржуваного рішення ВРП не є втручанням у її дискреційні повноваження.

42. Наведені вище висновки відповідають позиції Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду.

43. Суд першої інстанції встановив, що у засіданні ВРП 04 вересня 2018 року брали участь 16 її членів, тобто більшість від її складу; "за" прийняття оскаржуваного рішення віддали голоси 13 її членів, проти - 3, не брали участі у голосуванні - 0. Таким чином, оскаржуване рішення ухвалено повноваженим складом ВРП та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні.

44. Розгляд скарги адвоката Рохманова С. О. на рішення КДКП від 13 червня 2018 року ВРП здійснила за участю скаржника, прокурора та його представника, яких було належним чином повідомлено про засідання ВРП.

45. Таким чином, під час розгляду справи встановлено відсутність визначених пунктами 1-3 частини першої статті 54 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" підстав для скасування рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора.

46. Надаючи правову оцінку наведеним у рішенні ВРП мотивам з яких вона дійшла висновків про наявність правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, у контексті наявності або відсутності визначеної пунктом 4 частини першої статті 54 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" підстави для скасування відповідного рішення ВРП, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.

47. Об`єктивну сторону дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом першим частини першої статті 43 Закону України "Про прокуратуру", становить невиконання чи неналежне виконання прокурором своїх службових обов`язків.

48. За висновками ВРП, з якими погодився Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, неналежне виконання слідчим ОСОБА_1 . своїх службових обов`язків виразилось у невиправданому зволіканні з вирішенням заяви ОСОБА_2 про визнання її потерпілою та в безпідставній відмові постановою від 24 жовтня 2017 року в задоволенні клопотання її представника про вручення заявниці пам`ятки про права та обов`язки потерпілої. ВРП акцентувала увагу на тому, що виходячи з вимог статті 55 КПК зазначені права та обов`язки виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження у відповідному процесуальному становищі, якщо тільки слідчим або прокурором не винесено вмотивованої постанови про відмову у визнанні потерпілим за наявності очевидних і достатніх підстав вважати, що особі не завдано шкоди. Ухвалою слідчого судді від 11 липня 2017 року було скасовано постанову детектива НАБУ від 22 червня 2017 року про відмову у визнанні ОСОБА_2 потерпілою. Інших аналогічних рішень щодо визначення процесуального статусу ОСОБА_2 у кримінальному провадженні після цього і до винесення позивачем постанови від 24 жовтня 2017 року у справі не приймалося. Таким чином, як констатовано ВРП, у зв`язку з відсутністю чинної постанови про відмову у визнанні ОСОБА_2 потерпілою заявниця мала відповідне процесуальне становище у силу статті 55 КПК і була наділена передбаченими законом правами потерпілої, в тому числі знайомитися з матеріалами справи, одержувати в установлений законом спосіб інформацію про свої права та обов`язки і прийняті у справі рішення.

49. Виходячи з наведеного Велика Палата Верховного Суду погоджується, що бездіяльність слідчого ОСОБА_1, котрий упродовж тривалого часу після скасування постанови детектива НАБУ про відмову у визнанні ОСОБА_2 потерпілою не виносив нової постанови аналогічного змісту і водночас не вживав заходів для реалізації прав заявниці як потерпілої, а постановою від 24 жовтня 2017 року у здійсненні цих прав відмовив, не відповідала вимогам статей 55, 56 КПК і за формальним критерієм становила помилку.

50. Однак, на переконання Великої Палати Верховного Суду, правова оцінка такої помилки з погляду належного виконання слідчим прокуратури своїх службових обов`язків у контексті вирішення питання про його дисциплінарну відповідальність вимагає з`ясування наявності чи відсутності фактичних і правових підстав для набуття Корнацькою К. П. становища потерпілої.

51. Відповідно до частини першої статті 55 КПК фізична особа набуває такого процесуального становища у кримінальному провадженні за умови заподіяння їй кримінальним правопорушенням моральної, фізичної або майнової шкоди.

52. Обов`язковою ознакою злочину, передбаченого частиною першою статті 365 КК, за ознаками якого здійснювалося кримінальне провадження, є заподіяння охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб істотної шкоди, тобто такої, яка б у сто і більше разів перевищувала неоподатковуваний мінімум доходів громадян (пункт 3 примітки до статті 364 зазначеного Кодексу). Необхідним елементом складу цього кримінального правопорушення є безпосередній причинно-наслідковий зв`язок шкоди саме з перевищенням працівником правоохоронного органу влади або службових повноважень.

53. Як видно зі змісту поданих ОСОБА_2 до правоохоронних органів заяв і висновку судово-економічної експертизи, матеріальної шкоди на суму 28 732 579 грн заявниця зазнала внаслідок вилучення в неї земельних ділянок загальною площею 1553,97 га. За фактом протиправного заволодіння цими земельними ділянками щодо ОСОБА_10 та інших осіб було відкрито кримінальне провадження за частиною п`ятою статті 191 КК. Письмове повідомлення про підозру ОСОБА_10 як адвоката було відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 481 КПК здійснено заступником Генерального прокурора України Столярчуком Ю. В.

54. У подальшому ОСОБА_11, дійшовши висновку про відсутність у діях ОСОБА_10 складу злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК, власною постановою кримінальне провадження щодо неї закрив.

55. Підставою для внесення до ЄРДР відомостей про вчинення ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 365 КК, стало виключно формальне недотримання процедури закриття кримінального провадження, яке, на думку органів досудового розслідування, мало місце і становило перевищення ним службових повноважень, - винесення відповідної постанови за відсутності на це права, прямо передбаченого КПК (4651-17) , оскільки ОСОБА_11 як прокурор не здійснював процесуального керівництва у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_10

56. Проте зазначені дії ОСОБА_11 не вплинули і не могли вплинути на факт заподіяння ОСОБА_2 заявлених нею збитків, яких вона вже зазнала внаслідок втрати права власності на земельні ділянки внаслідок можливого вчинення іншого злочину, відповідальність за який передбачена частиною п`ятою статті 191 КК. Характер, розмір відповідної шкоди, як і інші наслідки для заявниці, не змінилися б за умови прийняття рішення про закриття кримінального провадження уповноваженою службовою особою - прокурором, який виступав процесуальним керівником.

57. Жодної шкоди, якої було б завдано заявниці безпосередньо перевищенням ОСОБА_11 службових повноважень, під час досудового розслідування встановлено не було, у зв`язку із чим у подальшому, 28 грудня 2017 року, слідчий ОСОБА_1 виніс постанову про відмову у визнанні її потерпілою, яка в установленому законом порядку не скасована.

58. З аналогічної підстави постановою слідчого Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України від 07 березня 2018 року, яка є чинною, кримінальне провадження № 52017000000000421 закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_11 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 365 КК.

59. Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_2 не могла бути потерпілою у кримінальному провадженні № 52017000000000421 щодо ОСОБА_11, а тому прийняте слідчим ОСОБА_1 рішення не обмежувало її законних прав та обов`язків.

60. Крім цього, оскаржуваний акт ВРП ґрунтується насамперед на висновках слідчого судді щодо правової оцінки дій позивача, викладених в ухвалі від 23 листопада 2017 року за результатами розгляду скарги представника ОСОБА_2 на постанову слідчого ОСОБА_1 від 24 жовтня 2017 року.

61. Із цього приводу Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке.

62. Частиною першою статті 303 КПК передбачено можливість оскарження до слідчого судді рішень слідчого, прокурора, перелік яких є вичерпним, а також бездіяльності. Означена бездіяльність може полягати у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно зі статтею 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

63. Прийняте слідчим, прокурором за результатами розгляду клопотання конкретне процесуальне рішення не підлягає оскарженню як бездіяльність. Відповідна постанова може бути переглянута слідчим суддею лише як рішення у випадках, якщо воно згідно із законом є окремим предметом судового контролю.

64. Відповідно до імперативної заборони, закріпленої у частині другій статті 303 КПК, скарги на інші (окрім зазначених у частині першій цієї статті КПК (4651-17) ) рішення, дії або бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування не розглядаються.

65. Таким чином, постанова слідчого про відмову в задоволенні клопотання про вручення пам`ятки про права та обов`язки потерпілого не підлягає судовому оскарженню. За правилами статті 304 КПК наслідком подання такої скарги є відмова у відкритті відповідного провадження.

66. Велика Палата Верховного Суду не має повноважень надавати юридичну оцінку законності ухвали слідчого судді від 23 листопада 2017 року, однак у контексті правовідносин, щодо яких виник спір, констатує, що це судове рішення не може бути підставою для притягнення інших службових осіб, зокрема, слідчого, прокурора, до дисциплінарної відповідальності, оскільки його ухвалено внаслідок оскарження акта, який за законом не підлягав судовому оскарженню. Крім цього, навіть здійснена у належний спосіб констатація слідчим суддею протиправності рішень, дій або бездіяльності слідчого, прокурора автоматично не свідчить про наявність у таких діяннях складу дисциплінарного проступку.

67. Водночас факту протиправної бездіяльності слідчого ОСОБА_1, яка б виразилась у безпідставному зволіканні з вирішенням питання щодо процесуального становища ОСОБА_2, в передбаченому законом порядку визнано не було. На цій обставині, як і на недоречності посилань в рішенні ВРП на ухвалу слідчого судді від 23 листопада 2017 року, акцентовано увагу в окремій думці члена ВРП ОСОБА_12 .

68. Відтак рішення ВРП не містить законних і вмотивованих висновків про те, що саме лише несвоєчасне процесуальне оформлення слідчим ОСОБА_1 відсутності підстав для визнання ОСОБА_2 потерпілою становило неналежне виконання ним своїх службових обов`язків як юридичну ознаку дисциплінарного проступку. Зазначеного Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, перевіряючи аргументи позивача, безпідставно не взяв до уваги.

69. З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення ВРП підлягає скасуванню на підставі пункту 4 частини першої статті 54 Закону України "Про Вищу раду правосуддя".

70. Оскільки в цій справі було встановлено наявність передбаченої пунктом 4 частини першої статті 54 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" обов`язкової підстави для визнання протиправним і скасування спірного рішення ВРП, при цьому основні аргументи сторін були досліджені Великою Палатою Верховного Суду, інші доводи ОСОБА_1, якими він обґрунтував незаконність зазначеного рішення ВРП, не потребують окремої оцінки суду апеляційної інстанції.

71. Стосовно посилань скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які виявилися у тому, що 04 лютого 2019 року після виходу з нарадчої кімнати головуючий суддя оголосив про поновлення судового розгляду без постановлення відповідної ухвали, при цьому з дня поновлення судового розгляду до дня ухвалення судового рішення суд не допитав свідків і не вчинив інших процесуальних дій, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

72. Відповідно до частини другої статті 227 КАС якщо під час ухвалення рішення виявиться потреба з`ясувати будь-яку обставину через повторний допит свідків або через іншу процесуальну дію, суд постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду. Розгляд справи у цьому разі проводиться в межах, необхідних для з`ясування обставин, що потребують додаткової перевірки.

73. У частині п`ятій статті 243 КАС визначено перелік питань, ухвали з вирішення яких викладаються окремим документом.

74. За змістом цієї правової норми ухвала про поновлення судового розгляду до таких не віднесена.

75. Згідно із частиною сьомою статті 243 КАС ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секретарем судового засідання до протоколу судового засідання.

76. З матеріалів справи убачається, що в судовому засіданні 04 лютого 2019 року суд після виходу з нарадчої кімнати постановив ухвалу про поновлення судового розгляду та оголосив перерву в судовому засіданні у зв`язку з потребою додаткового вивчення доказів і наявних у справі матеріалів. Цю ухвалу було постановлено без окремого виходу до нарадчої кімнати та занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання. Суд самостійно визначає, які процесуальні дії потрібно вчинити для з`ясування обставин, що потребують додаткової перевірки.

77. Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції не допустив порушення норм процесуального права при вирішенні питання про поновлення судового розгляду.

78. Стосовно доводів скаржника про порушення судом першої інстанції строків розгляду цієї справи слід зазначити, що за правилами пункту 3 частини першої, частини другої статті 266, статті 258 КАС справи щодо законності актів ВРП розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів. Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

79. Як убачається з матеріалів справи, провадження в ній було відкрито ухвалою від 08 жовтня 2018 року, а рішення ухвалено 01 квітня 2019 року.

80. Таким чином, доводи скаржника про недотримання судом першої інстанції установленого КАС шістдесятиденного строку розгляду справи підтвердилися під час апеляційного перегляду цієї справи.

81. Положеннями абзацу другого частини другої статті 317 КАС передбачено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

82. Недотримання судом строку розгляду справи, вочевидь, не може призвести до неправильного її вирішення, крім того, ураховуючи складність цієї справи та обсяг досліджених судом матеріалів, Велика Палата Верховного Суду не вважає, що строк її розгляду був надмірно тривалим чи нерозумним.

83. Проте за результатами апеляційного перегляду Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає встановленим статтею 242 КАС вимогам законності й обґрунтованості, оскільки не демонструє повного та всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі та належної оцінки аргументів позивача щодо протиправності оскаржуваного ним акта.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

84. Оцінюючи установлені під час вирішення спору обставини, Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання протиправним і скасування рішення ВРП від 04 вересня 2018 року № 2814/0/15-18.

85. Відповідно до частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

86. Отже, рішення суду першої інстанції не може вважатися законним та обґрунтованим і на підставі пунктів 1, 4 частини першої статті 317 КАС підлягає скасуванню з прийняттям Великою Палатою Верховного Суду нового рішення про задоволення позову, визнання протиправним і скасування спірного рішення ВРП відповідно до пункту 4 частини першої статті 54 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", пункту 2 частини другої статті 245 КАС.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 317, 322 КАС, Велика Палата Верховного Суду,

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 квітня 2019 року скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 04 вересня 2018 року № 2814/0/15-18.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.