910/2689/14 Про стягнення заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору субпідряду на виконання робіт з капітального ремонту мосту - 29.07.2014 Прийняття

головуючого-судді суддів: Воліка І.М. (доповідача), Дунаєвської Н.Г., Євсікова О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" на постанову від 05.06.2014 Київського апеляційного господарського судуу справі № 910/2689/14 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" до Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління № 813" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державної служби автомобільних доріг у Харківській області про стягнення 16744, 86 грн. В судове засідання прибули представники сторін: позивачане з'явились; відповідача Бєлінський С.Є. (дов. від 24.12.2012 № б/н); третьої особи не з'явились;

У лютому 2014 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Мостобуд" (надалі - ПАТ "Мостобуд") звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління № 813" (надалі - ПАТ "Будівельне управління № 813"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної служби автомобільних доріг у Харківській області, про стягнення заборгованості у сумі 16744, 86 грн., яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору субпідряду № 129 на виконання робіт з капітального ремонту мосту від 21.06.2006.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.04.2014 у справі № 910/2689/14 (суддя Лиськов М.О.), позов задоволено повністю; стягнуто з ПАТ "Будівельне управління № 813" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь ПАТ "Мостобуд" заборгованість у сумі 16 744,00 грн. та судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1 827,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 (колегія суддів: Ткаченко Б.О. - головуючий, судді - Алданова С.О., Шевченко Е.О.), апеляційну скаргу ПАТ "Будівельне управління № 813" задоволено; рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2014 у справі № 910/2689/14 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено; стягнуто з ПАТ "Мостобуд" на користь ПАТ "Будівельне управління № 813" 913,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач - ПАТ "Мостобуд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2014 скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2014 залишити в силі. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що обставини справи були встановлені судом апеляційної інстанцій на підставі неповного дослідження усіх обставин справи в їх сукупності, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового акту.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

29.04.2014 від позивача - ПАТ "Мостобуд" до суду касаційної інстанції надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обгрунтоване тим, що ухвалу про призначення розгляду справи у суді касаційної інстанції ним отримано лише в кінці робочого дня 28.07.2014, що позбавило можливості вчасно забезпечити явку їх представника у судове засіданння.

Разом з тим, обставинною, яка зумовлює відкладення розгляду справи є неможливість вирішення справи в даному судовому засіданні з якихось обставин, а також з підстав, наведених у ст. 77 ГПК України. Зазначені обставини та підстави оцінюються судом, який розглядає справу з метою реалізації наданого йому права на відкладення розгляду справи.

Враховуючи наведені позивачем обставини, зважаючи на передбачені процесуальними нормами підстави для відкладення справи та з огляду на передбачені ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України мету та межі касаційного перегляду справи, касаційна інстанція вважає, що заявлене клопотання підлягає відхиленню, оскільки зазначені позивачем обставини не є такими, що унеможливлюють касаційний перегляд оскаржуваного судового акту в даному судовому засіданні.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 21.06.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Будівельне управління № 813" (назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Будівельне управління № 813") (Генпідрядник) та Відкритим акціонерним товариством "Мостобуд" (назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Мостобуд") (Субпідрядник) укладений Договір субпідряду № 129 на виконання робіт з капітального ремонту мосту км 22+466.75 при реконструкції автомобільної дороги загального користування місцевого значення Харків - Красноград - Перещепине у Харківській області (надалі - Договір), за умовами якого Генпідрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується виконати капітальний ремонт мосту км 22+466.75; при цьому Субпідрядник в межах договірної ціни, виконує на свій ризик власними силами і засобами всі передбачені Договором роботи і передає їх в обумовлені строки Генпідряднику, а останній зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи на умовах цього Договору (п. п. 1.1, 1.2, 1.3 Договору) .

Відповідно до пункту 5.1 Договору, Генпідрядник проводить розрахунки з Субпідрядником за фактично виконані роботи на підставі підписаних Сторонами актів виконаних робіт - "Актів приймання виконаних робіт" (форма КБ-2в) та "Довідки про вартість виконаних підрядних робіт" (форма № КБ-3) згідно п.2 сумісного наказу Держкомстату та Держбуду України від 21.06.02 № 237/5 (v0237202-02) , але в будь-якому випадку - після отримання грошових коштів від Замовника. Кінцевий розрахунок проводиться після завершення усього комплексу Робіт за цим Договором та їх здачі у порядку, що передбачений цим Договором. Фінансування робіт за цим Договором здійснюється Генпідрядником за рахунок коштів, отриманих від Замовника (п.п. 5.3, 5.4 Договору).

Згідно з пунктом 5.5 Договору Генпідрядник при проведенні розрахунків за даним Договором з Субпідрядником утримує 2 % від вартості субпідрядних робіт на покриття витрат Генпідрядника, пов'язаних із виконанням зобов'язань щодо забезпечення технічною, дозвільною та іншою документацією, координації дій субпідрядників при виконанні робіт, приймання виконаних Субпідрядником робіт та інших. Генпідрядник має право при проведенні розрахунків з Субпідрядником притримати 5 (п'ять) відсотків від договірної ціни Робіт за даним Договором з перерахуванням цих коштів Субпідряднику через 1 рік з момент у закінення строку дії даного Договору (п. 5.6 Договору).

В пункті 19.1. ст. 19 Договору сторони погодили, що останній набирає чинності з дати підписання його Сторонами і діє до повного виконання обов'язків по цьому Договору.

Разом з тим, Додатковою угодою № 1 від 15.11.2007 до Договору внесені зміни, а саме: ст. 19 Договору викладена в новій редакції: "Цей Договір набирає чинності з дати підписання його Сторонами і діє до 31.12.2008, а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами обов'язків по цьому Договору".

У листопаді 2009 року Субпідрядник (позивач) виконав роботи за даним Договором на загальну суму 558 162,00 грн., що підтверджується Актом приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3) від 26.11.2009. З Довідки вбачалося, що на підставі пункту 5.5 Договору, із загальної вартості виконаних робіт на покриття витрат Генпідрядника утримується 2 %, що становить 11 163,24 грн., а тому позивачеві за виконані роботи підлягали сплаті кошти у сумі 546 998,76 грн. (558 162 грн.-11 163,24 грн. = 546 998,76 грн.).

Звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача за даним Договором заборгованості у сумі 16 744,86 грн. позивач посилається на те, що вже звертався до суду з позовом про стягнення на підставі Акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) від 26.11.2009 заборгованості у сумі 530 253,90 грн. (справа № 5011-59/17100-2012).

Місцевий господарський суд приймаючи рішення про задоволення позовних вимог виходив з того, що заборгованість за роботи, виконані в листопаді 2009 року, в сумі 16 744,86 грн. не була предметом розгляду під час розгляду справи № 5011-59/17100-2012. При цьому враховуючи, що строк оплати Договором не визначений, а 06.12.2013 позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату коштів за цим Договором у сумі 558162,00 грн. (лист-вимога ПАТ "Мостобуд" № 1263/21-13 від 06.12.2013), тому перебіг строку позовної давності необхідно відраховувати з урахуванням положень частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для застосування строків позовної давності до даної позовної вимоги.

Апеляційний господарський суд повторно переглядаючи справу не погодився з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що предметом спору у справі № 5011-59/17100-2012 була матеріально-правова вимога про стягнення заборгованості по Договору субпідряду № 129 від 21.06.2006, і зокрема, за актом виконаних робіт від 26.11.2009, у сумі 530 253,90 грн. як основного боргу за виконані підрядні роботи та 5 % притримання відповідно до п. 5.6 Договору, які з загальної суми виконаних робіт по цьому акту на суму 558 162,00 грн., становить 27 908,10 грн.

Зазначене підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 11.02.2013 у справі № 5011-59/17100-2012, яке залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2013, та з якого вбачається, що вимога заявлена у даній справі про стягнення 16 744,86 грн. залишку заборгованості (558 162 грн. загальна сума за актом виконаних робіт - 11 163,24 грн. 2 % на покриття витрат Генпідрядника, згідно п. 5.5 Договору) фактично є частиною вимоги про стягнення 5 % притримання заявлених у справі № 5011-59/17100-2012, на підставі пункту 5.6 Договору субпідряду № 129 від 21.06.2006.

З огляду цього, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач просить стягнути 16 744,86 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи, змінивши правову природу вказаних коштів.

Водночас, судом враховано, що рішенням господарського суду міста Києва від 11.02.2013 у справі № 5011-59/17100-2012 відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю, з посиланням на те, що право вимоги у ПАТ "Мостобуд" до ПАТ "Будівельне управління № 813" щодо оплати виконаних робіт виникло з моменту підписання сторонами акту приймання виконаних робіт (по акту на суму 558 162,00 грн. з 27.11.2009), а оскільки з вказаного моменту минуло більше трьох років, то судом за заявою відповідача застосовано строки позовної давності, що відповідно до частини 4 ст. 267 Цивільного кодексу України стало підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини 3 ст. 35 ГПК України (в редакції Закону України № 1226-VІІ від 17.04.2014 (1226-18) ), обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевим господарським судом надано невірну правову оцінку предмету спору, невірно застосовано положення частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, що призвело до неправильного визначення початку перебігу строку позовної даності та безпідставого відхилення заяви відповідача про застосування строку позовної даності.

Статтею 266 Цивільного кодексу України визначено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до частини 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення кошти у сумі 16 744,86 грн. є частиною заборгованості вартості виконаних підрядних робіт по Договору субпідряду № 129 від 21.06.2006, право вимоги щодо якої виникло у позивача з моменту підписання акту форми КБ-2в та довідки форми КБ-3 від 26.11.2009, і щодо якої позивачем пропущений строк позовної даності про застосування якого заявлено відповідачем і це є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

За таких обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2014 прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу ПАТ "Будівельне управління № 813" задоволено, оскаржуване рішення скасоване та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строку позовної давності.

Приймаючи до уваги встановлені апеляційною інстанцією фактичні обставини, колегія суддів вважає обгрунтованими висновки суду щодо правової природи заявлених до стягнення коштів та правомірним визначення початку перебігу строку позовної давності по заявленій вимозі, з урахуванням умов Договору субпідряду № 129 від 21.06.2006 та положень ст. ст. 261, 267 Цивільного кодексу України.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаного висновку суду апеляційної інстанції та пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарськими апеляційним судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим постанова апеляційного господарського суду є обґрунтованою і підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.