Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Полянського А.Г., Мачульського Г.М., розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Славянка" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 р. у справі господарського суду Київської області за позовом приватного підприємства "ЛВТ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Славянка" про стягнення 2 429 480, 55 грн. та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Славянка" до приватного підприємства "ЛВТ" про стягнення 2 191 729, 09 грн. за участю представників сторін за первісним позовом:

позивача: не з'явився,

відповідача: Чаніщі В.Л. (представник за дов. від 19.05.2014 р. б/н), Порайка А.М. (представник за дов. від 01.07.2014 р. б/н)

ПП "ЛВТ" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Славянка" про стягнення 2 429 480,55 грн., з яких 2 176 635,36 грн. - основний борг, 217 663,536 грн. - неустойка, 28 690,68 грн. - пеня, 746,38 грн. - збитки від інфляції та 5744,59 грн. - 3% річних, мотивуючи позовні вимоги невиконанням відповідачем умов договору поставки продукції № 59/08-10 Сл/ЛВТ від 12.08.2010р. щодо сплати за поставлений товар.

ТОВ "Славянка" звернулось з зустрічною позовною заявою до ПП "ЛВТ" про стягнення 2 191 729, 09 грн., мотивуючи її тим, що ПП "ЛВТ" завищено вартість продукції по договору поставки продукції № 59/08-10 Сл/ЛВТ від 12.08.2010 р., а оскільки позивачем за зустрічним позовом було сплачено відповідачу за зустрічним позовом 23 671 988,01 грн., то останнім безпідставно отримано всупереч Договору поставки 2 191 729 грн. 09 коп., які відповідно до ст. 1212 ЦК України підлягають стягненню на користь ТОВ "Славянка".

Рішенням господарського суду Київської області від 01.10.2012р. по справі № 13/096-12 в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено в повному обсязі.

Вказане рішення мотивоване, тим що згідно розрахунку вартості товару, у ТОВ "Славянка" відсутні зобов'язання перед ПП "ЛВТ", натомість ПП "ЛВТ" має зобов'язання перед ТОВ "Славянка" на суму 2 191 729 грн. 09 коп., які підлягають поверненню як безпідставно отримані кошти на підставі ст. 1212 ЦК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 р.

рішення господарського суду Київської області від 01.10.2012 р. по справі № 13/096-12 скасовано та прийнято нове рішення, яким первісний позов задоволено, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Вказана постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову з посиланням на ст. 526, ч.1 ст. 632, ст. 638 ЦК України мотивована недоведеністю існування між сторонами розбіжностей, відсутністю спорів по специфікації та дій по її врегулюванню, виконанням сторонами після підписання договору постановки та протягом його дії умов цього договору.

В частині задоволення первісного позову постанова з посиланням на ст. 193 ГК України, п.3 ч.1 ст. 611, ч.2 ст. 625 ЦК України, п.5.3, 5.4 Договору постановки мотивована частковою оплатою ТОВ "Славянка" поставленого за Договором № 59/08-10 Сл/ЛВТ від 12.08.2010 р. товару, що призвело до утворення у нього заборгованості в розмірі 2 176 635,36 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 27.04.2012 р.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "Славянка" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, зокрема ст. 189, 190, 193 ГК України, ст. 3, 509, 632, 691, 712, 1212 ЦК України. Як зазначається скаржником: ПП "ЛВТ" не надано суду розрахунків договірної ціни за період з 06.07.11 по 18.04.11, а формування ціни товару постачальником суперечить умовам Договору поставки. Крім цього ТОВ "Славянка" не визнає витрати на транспортно-експедиційні послуги, понесені ПП "ЛВТ" у зв'язку з отриманням послуг від ТОВ "АС-ТЕХНІКА", ТОВ "Фомтрон", ТОВ "Компанія "Інтербазіс", ТОВ "Дістрімедія", оскільки згідно митних декларацій перевезення із-за кордону та по митній території України такі послуги здійснювали інші транспортні компанії.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2013 р. у справі № 13/096-12 постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 р. скасовано, рішення господарського суду Київської області від 01.10.2012 р. залишено в силі.

Вказана постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що скасувавши прийнятий у справі судовий акт, апеляційна інстанція у своїй постанові перелічивши всі можливі підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, передбачені ст. 104 ГПК України, не зазначила конкретний пункт вищенаведеної норми закону, який було порушено судом першої інстанції та не вказала у чому саме полягає порушення місцевим господарським судом матеріального чи процесуального права, а лише фактично надала іншу правову оцінку обставинам справи.

Постановою Верховного Суду України від 17.06.2014 р. постанову Вищого господарського суду України від 22.04.2013 р. у справі № 13/096-12 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції з мотивів неправильного застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що суперечить висновкам цього ж суду в інших судових рішеннях.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.07.2014 р. касаційну скаргу ТОВ "Славянка" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 р. по справі № 13/096-12 призначено до розгляду на 17.07.2014 р.

Представники ТОВ "Славянка" підтримали касаційну скаргу з урахуванням додаткових пояснень.

Представник ПП "ЛВТ" з належно оформленою довіреністю в судове засідання не з'явився.

Клопотання ПП "ЛВТ" від 23.07.2014 р. про відкладення розгляду справи за підписом представника останнього, ОСОБА_6, судом до уваги та розгляду не приймається, оскільки наявна у справі довіреність на його ім'я, видана директором ПП "ЛВТ" 02.12.2013 р., згідно наказу арбітражного керуючого (ліквідатора ПП "ЛВТ") № 27/03 від 27.03.2014 р. вважається недійсною.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.08.2010 р. між ПП "ЛВТ" (постачальник) та ТОВ "Славянка" (покупець) укладено Договір поставки продукції № 59/08-10 Сл/ЛВТ (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов'язується поставляти покупцю салат качанний "Айсберг" для промислової переробки та томати свіжі марки М (надалі - продукція), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати дані товари.

Строк дії договору до 31 грудня 2011 року (п.п.8.1.,8.2.).

Додатковою угодою № 1 від 31.12.2011 р. строк дії Договору № 59/08-10 Сл/ЛВТ від 12.08.2010 р. продовжено до 31.12.2012 р.

Відповідно до п. 1.2 Договору кількість і номенклатура (асортимент) товару, що є предметом цього Договору, його ціна, строки та місце поставки визначається в специфікаціях, які погоджуються сторонами і є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 1.3 Договору встановлено, що специфікація вважається прийнятою в редакції покупця, якщо постачальник протягом 5 робочих днів після її одержання не передасть купцю розбіжності по такій специфікації.

Згідно п.4.1. Договору сторони домовились, що при визначенні вартості продукції користуються принципом відкритого ціноутворення. Покупець оплачує поставлену постачальником продукцію, що є предметом цього Договору, за погодженою сторонами у відповідній річній специфікації ціною, яка складається з вартості товару, придбаного постачальником у товаровиробника (що підтверджується постачальником шляхом пред'явлення товаровідпускної документації виробника продукції), товарної надбавки (прибутку постачальника), транспортно-експедиційних, митних та інших, визначених п.4.2. цього Договору.

До ціни на продукцію, що є предметом цього Договору, встановлюються наступні доплати (надбавки): транспортно-експедиційні витрати; вантажні витрати; митне оформлення та товарна надбавка (націнка) постачальника у розмірі 10% собівартості продукції (п.4.2. Договору).

Розрахунки між сторонами проводяться шляхом банківського грошового переводу на розрахунковий рахунок постачальника (п.4.3. Договору).

Розрахунок за продукцію, що є предметом цього Договору, провадиться на протязі 7 календарних днів з моменту приймання продукції покупцем (п.4.4. Договору).

Відповідно до п. 5.3 договору за необгрунтовану відмову або ухилення від оплати продукції покупець виплачує постачальнику за вимогою останнього неустойку у розмірі 10% від вартості заборгованості.

Згідно п. 5.4 договору за прострочення в оплаті продукції покупець виплачує постачальнику за вимогою останнього пеню у розмірі 5% але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. 2 ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом попередніх інстанцій встановлено, що ціна на поставлений ПП "ЛВТ" для ТОВ "Славянка" товар та порядок її формування були чітко визначені у договорі № 59/08-10 Сл/ЛВТ від 12.08.2010 р., що відповідає вимогам ст. 632 ЦК України.

Свої позовні вимоги ПП "ЛВТ" мотивує тим, що воно поставило у період з 01.03.2012 р. по 31.03.2012 р. ТОВ "Славянка" продукцію на суму 2 320 495,50 грн., яку останній оплатив частково в розмірі 143 960,14 грн., у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 2 176 635,36 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 27.04.2012 року.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Перевіривши надані сторонами розрахунки та оцінивши докази в їх сукупності, місцевий господарський суд дійшов висновку про порушення ПП "ЛВТ" порядку формування ціни на продукцію та необґрунтоване її завищення останнім.

При цьому суд першої інстанції,оцінивши наданий ПП "ЛВТ" акт звірки взаєморозрахунків між сторонами за договором, правильно визнав його неналежним доказом, з посиланням на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) .

Так, відповідно до п. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, акт звірки взаєморозрахунків свідчить тільки про стан розрахунків між сторонами на певну дату та звірку бухгалтерського обліку операцій, а тому не може вважатись первинним документом у розумінні п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За таких обставин, висновки господарського суду апеляційної інстанції щодо доведеності належними доказами позовних вимог ПП "ЛВТ" про існування у ТОВ "Славянка" заборгованості в сумі 2176635,36 грн., яка підтверджується актом звірки від 27.04.2012 р., що в свою чергу свідчить про визнання сторонами за Договором певних зобов'язань та погодження обов'язків щодо виконання Договору, колегія визнає помилковими та такими, що суперечать вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) .

Що ж до зустрічного позову ТОВ "Славянка" про стягнення з ПП "ЛВТ" на підставі ст. 1212 ЦК України 2191729,09 грн., як безпідставно отриманих останнім всупереч Договору, то колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, на яку послався господарський суд 1-ї інстанції, як підставу для задоволення зустрічного позову, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовується також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжує такі юридичні факти як: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Однак, оскільки між сторонами у даній справі було укладено договір поставки продукції харчування, а кошти, які ТОВ "Славянка" просить стягнути з ПП "ЛВТ", отримано останнім як оплата за продукцію харчування відповідно до умов Договору, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому вони не можуть бути витребувані відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставно набуті.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні перегляду рішень господарських судів у справах даної категорії (постанова ВСУ від 22.01.2013 у справі № 5006/18/13/2012 та від 17.06.2014 р. у справі, що розглядається) та Вищий господарський суд України при касаційному перегляді судових рішень у справах № 922/2430/13, № 19/020-07/4/24, № 922/1653/13.

Крім того, ціна на товар, який ПП "ЛВТ" поставляло ТОВ "Славянка", а також порядок її формування, були чітко визначені у Договорі, отже необґрунтоване завищення ціни постачальником, яке було встановлене судом першої інстанції, може кваліфікуватися лише як порушення умов договору постачальником, тому застосування судом попередніх інстанцій до таких відносин норм ст. 1212 ЦК України є неправильним.

Відповідно до п.2 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до п.2 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія вважає, що місцевим господарським судом в частині вирішення спору за зустрічним позовом та апеляційним господарським судом при вирішенні спору за первісним та зустрічним позовами були неправильно застосовані норми матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови повністю, а рішення - в частині задоволення зустрічного позову, із винесенням нового рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову ТОВ "Славянка", який відповідно до ст. 54 ГПК України подано на підставі ст. 1212 ЦК України.

Рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні первісного позову ПП "ЛВТ" має бути залишено в силі, оскільки воно відповідає чинному законодавству України та обставинам справи.

Керуючись ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 р. у справі № 13/096-12 скасувати.

Рішення господарського суду Київської області від 01.10.2012 р. у справі № 13/096-12 в частині задоволення зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Славянка" до приватного підприємства "ЛВТ" про стягнення 2 191 729, 09 грн. скасувати.

У задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Славянка" до приватного підприємства "ЛВТ" про стягнення 2 191 729, 09 грн. відмовити.

Рішення господарського суду Київської області від 01.10.2012 р. у справі № 13/096-12 в частині відмови у задоволенні первісного позову приватного підприємства "ЛВТ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Славянка" про стягнення 2 429 480,55 грн. залишити в силі.