Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В., розглянувши матеріали касаційної

скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 року у справі господарського суду Київської області № 911/3653/13 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" до Споживчого товариства "Настуся" про стягнення 544 433,75 грн. за зустрічним позовом Споживчого товариства "Настуся" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" про стягнення 877 970,50 грн. за участі представників сторін:

від позивача - Нечитайло Т.В.;

від відповідача - Поляруш О.О., Каракова Т.В.

23.03.2012 р. між ТОВ "Суффле Агро Україна" (продавець) та СТ "Настуся" (покупець) укладено договір поставки № 2046, за умовами якого продавець зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити вартість сільськогосподарських товарів, зокрема насіння ячменю пивоварного, з якого у відповідності до п.1.1 договору № 2046А від 06.04.2012 р., укладеного між ТОВ "Суффле Агро Україна" (покупець) та СТ "Настуся" (продавець ), останній зобов'язувався виростити для покупця та продати йому ячмінь пивоварний Класу А з площі посіву 150 га плановою кількістю 250 т. При цьому, СТ "Настуся" зобов'язувалися надати ТОВ "Суффле Агро Україна", за умови наявності, додатковий об'єм вирощеного пивоварного ячменю понад обумовлений об'єм (п.п.1.3). Пунктами 1.2 договору покупець зобов'язувався викупити у продавця ячмінь пивоварний в обумовленому об'ємі. Також, сторонами погоджено, що продавець зобов'язувався вирощувати ячмінь пивоварний у відповідності до вказівок продавця, представникам якого надавати можливість здійснювати контроль і збір інформації під час висіву насіння, у процесі вирощування, збору, очистки підготовки і зберігання ячменю пивоварного; враховувати усі рекомендації спеціалістів покупця щодо покращення якості ячменю та підвищення його урожайності.

Пунктом 3 договору та додатковою угодою від 06.04.2012 р. до цього договору сторонами погоджено умови поставки, а саме визначено п'ять вантажоодержувачів, термін поставки - до 30.11.2012 р., яка мала здійснюватись на умовах EXW (склад продавця). За положеннями п.п.4.9 договору розрахунки за цим договором мали здійснюватися шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок. У разі наявності заборгованості продавця перед покупцем за поставлені товари (насіння, засоби захисту рослин, інші види зернових культур), покупець має право в односторонньому порядку здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог.

20.09.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" звернулися до господарського суду Київської області з позовом про стягнення зі Споживчого товариства "Настуся" 544 433,75 грн. заборгованості, посилаючись на те, що СТ "Настуся" не здійснили повного розрахунку за отриману по договору № 2046 сільгосппродукцію ні грошовими коштами, ні заліком вирощеного урожаю. Обґрунтовуючи свої вимоги стверджували про не виконання СТ "Настуся" своїх зобов'язань ні за договором № 2046, ні за договором № 2046А, не сплатили вартість поставленого насіння, а вирощений урожай пивоварного ячменю класу А сорту Себастьян відвантажили 27.08.2012 р. лише частково у кількості 46,25 т, вартість якого була зарахована в рахунок погашення заборгованості за договором № 2046. Їх вимогу від 08.07.2013 р. про поставку решти вирощеного урожаю відповідачем залишено без задоволення через його втрату.

СТ "Настуся" заперечуючи проти задоволення позовних вимог стверджували, що вони на виконання договорів № 2046 та № 2046А виростили із поставленого позивачем ексклюзивного посівного насіння ячменю урожай обумовленої якості, в установленому договорами порядку повідомили останнього та належним чином зберігали зібраний урожай до настання обставин непереборної сили. У свою чергу, 07.10.2013 р. заявили зустрічний позов про стягнення з ТОВ "Суффле Агро Україна" 877 970,50 грн. збитків, спричинених порушенням останнім своїх договірних зобов'язань щодо викупу вирощеного для нього урожаю (ячменю) до 30.11.2014 р., внаслідок чого сільгоспвиробником понесено збитки у вигляді неотриманого прибутку за вирощений урожай та обумовленої премії.

27.11.2013 р. рішенням господарського суду Київської області (суддя Заєць Д.Г.), залишеним без змін 16.04.2014 р. постановою Київського апеляційного господарського суду (судді: Шаптала Є.Ю. - головуючий, Власов Ю.Л., Гончаров С.А.), у задоволенні первісного позову відмовлено, мотивуючи безпідставністю його вимог, недоведеністю ТОВ "Суффле Агро Україна" порушення СТ "Настуся" своїх договірних зобов'язань. Зустрічний позов задоволено частково, присуджено до стягнення з ТОВ "Суффле Агро Україна" на користь СТ "Настуся" 848 862,00 грн. збитків. Рішення у цій частині мотивовані положеннями ст.ст. 22, 538, 610-613, 623 ЦК та невиконанням ТОВ "Суффле Агро Україна" своїх договірних зобов'язань, що призвело до спричинення збитків.

У касаційній скарзі ТОВ "Суффле Агро Україна" посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати судові рішення та ухвалити нове про задоволення первісного позову та відхилення зустрічного, вимоги якого, вважали, суперечать обставинами справи. Заявник наголошував на невиконанні СТ "Настуся" положень договорів № 2046 та № 2046А щодо поставки вирощеного урожаю ячменю класу А сорту Себастьян, заперечуючи висновки судів щодо комплексного характеру зобов'язань сторін, зазначивши, що поставка насіння та купівля вирощеного урожаю урегульовані різними договорами, не пов'язаних між собою.

Заявою від 01.07.2014 р. про уточнення касаційних вимог, ТОВ "Суффле Агро Україна" просили Вищий господарський суд України ухвалити рішення, яким справу в частині первісного позову направити для нового розгляду та відмовити у задоволенні зустрічного позову. Зміна касаційних вимог мотивована тим, що рішенням господарського суду Київської області від 19.12.2012 р. у справі 2/125-12 стягнуто з СТ "Настуся" 544 433,75 грн. вартості поставленого за договором № 2046 від 23.03.2012 р. насіння, тому, вважали, відсутній предмет первісного позову.

У відзиві на касаційну скаргу, СТ "Настуся" не погоджувались з доводами заявника та просили залишити без змін законні й обґрунтовані, на їх думку, рішення попередніх судових інстанцій. Зазначали, що аналіз умов укладених між сторонами договорів свідчить про комплексний характер зобов'язання сторін, виконання яких є зустрічними. Передумовою відносин СТ "Настуся" з ТОВ "Суффле Агро Україна" у 2012 р. став запропонований останніми завершений цикл співпраці по вирощуванню сільгоспкультур, що стало причиною згоди СТ "Настуся" на пропозицію ТОВ "Суффле Агро Україна" щодо поставки за договором № 2046 насіння по значно завищеним цінам - 5500,00 грн. за 1т (коли на ринку ціна за 1т ячменю складала не більше 2000,00 грн.). Оскільки, за умовами договору № 2046А постачальник ексклюзивного насіння гарантував викуп по високим цінам вирощеного урожаю та здійснити зарахування за отримане весною насіння. Комплексний характер зобов'язань підтверджується й обґрунтуванням ТОВ "Суффле Агро Україна" своїх вимог у первісному позові, предметом якого визначено стягнення вартості вирощеного урожаю як спосіб розрахунку за отримане насіння за договором № 2046.

Також зазначали, що свої договірні зобов'язання виконали належним чином, виростили для ТОВ "Суффле Агро Україна" з їх ексклюзивного насіння та під контролем їх представників урожай належної якості, неодноразово повідомляли про готовність поставки ячменю, який належним чином зберігали на складі до настання обставин непереборної сили. Вирощений урожай не мали права реалізувати третім особам, а після 30.11.2014 р. не мали такої можливості за відсутності покупців ячменю класу А сорту Себастьян по обумовленій ціні.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій установлено, що особливістю спірних правовідносин, оформлених рядом окремих договорів, є їх комплексність і взаємопов'язаність з урахуванням послідовності дій у відповідності до технології і сезонності сільськогосподарського виробництва.

Так, 23.03.2012 р між ТОВ "Суффле Агро Україна" та СТ "Настуся" укладено договори № 2046, № 2046Н, № 2046К, № 2046С та інші угоди за умовами яких останній зобов'язувався за технологічним супроводом ТОВ "Суффле Агро Україна" для замовника з наданого ексклюзивного насіння виростити відповідну сільгосппродукцію (ячмінь, кукурудза, соняшник). Розрахунки за посівне насіння та засоби захисту рослин у розмірі визначеного цими договорами авансу здійснювались до початку посівної компанії, а остаточна вартість сплачувалася після збору урожаю. 30.03.12 р. СТ "Настуся" перерахували аванс у сумі 27500,00 грн. за посівне насіння ячменю.

З урахуванням умов договору № 2046, сторони уклали договір № 2046А від 06.04.2012 р., за яким СТ "Настуся" зобов'язались виростити на площі 150 га для замовника пивоварний ячмінь класу А сорту Себастьян. Пунктами 1.2, 1.3 договору № 2046А ТОВ "Суффле Агро Україна" взяли на себе зобов'язання викупити не менше 250 т ячменю, а також інший вирощений ячмінь відповідної якості. Після доробки увесь урожай ячменю за даними Державних статистичних спостережень "Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 1 грудня 2012 року" (форма № 29 с/г річна) складав 368,5 тон, які повинен був викупити замовник. Ячмінь пивоварний Себастьян міг реалізовуватись виключно для ТОВ "Суффле Агро Україна", як сировина для пивоварної промисловості, вирощений із застосуванням високовартісної технології, з відповідними нормами генетичної (сортової) чистоти. В іншому випадку реалізація ячменю на вільному внутрішньому чи зовнішньому ринку як зерна фуражного внаслідок значного перепаду цін могло привести до збитків сільгоспвиробника.

Виходячи з визначеної п.4 договору № 2046А формули обрахування вартості сільгосппродукції, ціна за одну тону вирощеного ячменю пивоварного складала 2641,00 грн. з надбавкою до складу ціни по 800 грн. за кожний засіяний гектар пропорційно до придбаного насіння за договором № 2046. Тому СТ "Настуся" мали б отримати за ячмінь пивоварний 973 208,50 грн. та додатково 120 000,00 грн.

Додатком № 6 до договору № 2046А сторонами передбачена поставка ячменю пивоварного на умовах EXW (склад продавця). На відміну від автомобільного транспорту поставка залізничним транспортом мала здійснюватись на умовах СРТ у відповідності до ІНКОТЕРМС 2010, але з відшкодуванням транспортних витрат продавцю, про що попередньо мав складатись додатковий договір (п.3.1.2 договору № 2046А), який не погоджувався сторонами.

Сторонами договору № 2046А було обрано автомобільний транспорт - самовивозом, що і здійснили ТОВ "Суффле Агро Україна" в частині 46250 кг ячменю пивоварного. Зазначені обставини підтверджено рішенням господарського суду Київської області від 10.10.2013 р. у справі № 911/3018/13 за яким ТОВ "Суффле Агро Україна" відмовлено у стягненні вартості перевезення 46 250 кг ячменю пивоварного на тій підставі, що саме ТОВ "Суффле Агро Україна" за договором з ФОП ОСОБА_10 є замовником самовивозу ячменю пивоварного зі складу СТ "Настуся".

Розрахунки за вирощений урожай, згідно п.4.9 договору № 2046А, мали здійснюватись як грошовими коштами так і зарахуванням зустрічних однорідних вимог за насіння сільгоспкультур, засоби захисту рослин тощо. Тому ТОВ "Суффле Агро Україна" здійснили розрахунок за вивезений пивоварний ячмінь у кількості 46250 кг шляхом заліку, який враховано при визначенні балансу боргових зобов'язань.

Відповідно до п.4.5 договору № 2046А розрахунки за ячмінь пивоварний повинні здійснюватись в десятиденний строк, але ТОВ "Суффле Агро Україна", незважаючи на неодноразові письмові пропозиції сільгоспвиробника, припинили вивіз ячменю пивоварного, який зберігався в належних умовах на складі продавця. Як стверджував представник СТ "Настуся", ТОВ "Суффле Агро Україна" втратили інтерес до вирощеного ячменю через високу його урожайність у 2012 р., що обумовило зниження ринкової ціни на відповідну сільгосппродукцію порівняно з погодженою сторонами ціною. Внаслідок прострочки кредитора позбавлено СТ "Настуся" можливості чи провести залік боргових зобов'язань, чи за отримані від ТОВ "Суффле Агро Україна" грошові кошти провести остаточні розрахунки за насіння сільгоспкультур.

Кінцевим договірним терміном відвантаження ячменю пивоварного визначено сторонами 30.11.2012 р. (п.3.8 договору № 2046 А).

11.12.2012 р. внаслідок обставин непереборної сили (сильних снігопадів) сталося руйнування складського приміщення і ячмінь пивоварний Себастьян став непридатним для використання, що підтверджується комісійним актом насіннєвої інспекції АПК Фастівського району, Волицької сільради та СТ "Настуся".

З метою зменшення завданих збитків, СТ "Настуся" після сортування та доробки ячменю реалізували частину ячменю по ринковим цінам третім особам в якості фуражного зерна, що підтверджено відповідними документами. Перевіривши наданий розрахунок суми збитків, суди обґрунтовано дійшли висновку щодо часткового задоволення зустрічного позову про стягнення з ТОВ "Суффле Агро Україна" на користь СТ "Настуся" у зв'язку з прострочкою боржника 848 862 грн. збитків.

Аналізуючи рішення попередніх судових інстанцій в межах повноважень розділу ХІІ-1 ГПК (1798-12) , касаційна інстанція виходить з того, що згідно статті 538 ЦК України виконання свого обов'язку однієї із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку є зустрічним виконанням зобов'язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Статтею 610 цього Кодексу визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 613 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Частиною 4 статті 612 Цивільного кодексу України установлено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Судами обох інстанцій установлено, що підтверджено матеріалими справи, не здійснення ТОВ "Суффле Агро Україна" дій щодо повного самовивозу ячменю пивоварного до 30.11.2012 р., окрім 46250 кг та забезпечення очікуваного розрахунку за урожай з сільгоспвиробником (протягом 10 днів). Виходячи з чого, судами обґрунтовано застосувано законодавство щодо прострочки кредитора, оскільки сільгоспвиробник не міг провести свої розрахунки заліком або грошовими коштами за насіння сільгоспкультури.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Аналогічний припис міститься у ст. 224 Господарського кодексу України, згідно якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 3 ст. 613 ЦК України передбачено, що боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання.

Аналіз зазначених положень дає підстави стверджувати, що термін "кредитор" у ст. 613 ЦК використовується умовно як сторона, що у зобов'язальних правовідносинах протистоїть особі, яка є боржником. Насправді кредитор, що припустився прострочення, це - боржник, на якого поширюються положення ст.623 і 22 ЦК, що покладають на боржника обов'язок відшкодування збитків. Тому кредитор, про якого йдеться у ст.613 ЦК, зобов'язаний відшкодувати збитки, що завдані іншій стороні зобов'язальних відносин, на загальних підставах. Виходячи з чого, зазначення в ч.3 ст.613 ЦК на звільнення кредитора від обов'язку відшкодувати збитки, що завдані боржникові, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або вини осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання, є лише конкретизацією загальних положень ст.614 та ст.618 ЦК.

У ч.2 ст.221 ГК міститься пряме зазначення на право боржника на відшкодування збитків, завданих йому простроченням кредитора.

Касаційна інстанція погоджується з позицією судів, що протиправність поведінки ТОВ "Суффле Агро Україна" полягала в ухиленні викупити вирощений саме для нього ячмінь пивоварний за умовами договору № 2046А.

Беручи до уваги викладене, попередні судові інстанції обґрунтовано дійшли висновку, що саме внаслідок прострочення ТОВ "Суффле Агро Україна" зобов'язання викупити урожай ячменю, СТ "Настуся" зазнали збитків у вигляді неодержаного доходу за договором № 2046А, на який СТ "Настуся" вправі було розраховувати у разі належного виконання ТОВ "Суффле Агро Україна" взятих на себе зобов'язань.

Що стосується предмету первісного позову, за яким ТОВ "Суффле Агро Україна" намагаючись отримати розрахунок за насіння по договору № 2046, а в дійсності заявляє стягнення вартості сільгосппродукції (яку виростило СТ "Настуся" по договору № 2046 А), то такий позов є надуманим, оскільки ст. 11 Цивільного кодексу України в якості правової підстави виникнення прав та обов'язків не передбачає "компенсатора" одних обов'язків іншими як і ст. 16 Цивільного кодексу України не передбачає способу захисту цивільних прав та інтересів шляхом новаційної заміни одних вимог на інші за висновком позивача.

Колегією суддів не можуть бути взяті до уваги викладені ТОВ "Суффле Агро Україна" у заяві від 01.07.2014 р. уточнення (зміни) касаційних вимог з посиланням на відсутність предмету спору за первісним позовом. Оскільки, відповідні обставини заявником мотивовано рішеннями господарських судів у справі № 2/125-12 за позовом ТОВ "Суффле Агро Україна" про стягнення з СТ "Настуся" вартості посівного насіння сільськогоспкультур (ячменю, кукурудзи, соняшника). Проте, предметом позову у цій справі № 911/3653/13, є стягнення вартості врожаю (ячменю пивоварного Себастьян) у якості компенсації посівного насіння на "правовій" підставі за власним, висновком заявника.

Належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 року та рішення господарського суду Київської області від 27.11.2013 р. у справі № 911/3653/13- без змін.