Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного 

Суду України у складі:

головуючого                           Кривенка В.В.,

суддів:                               Гусака М.Б., Маринченка В.Л.,

                                      Самсіна І.Л., Терлецького О.О., 

                                      Тітова Ю.Г., –

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Стахановської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області (далі – ОДПІ) справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод" (далі – ВАТ) до ОДПІ про визнання незаконними дій тощо,

У липні 2006 року ВАТ звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених вимог порушило питання про: визнання незаконними дій відповідача щодо проведення перевірки податкової декларації позивача з податку на прибуток підприємств за перший квартал 2006 року та складання акта від 31 травня 2006 року за результатами цієї перевірки; зобов’язання відповідача не застосовувати до позивача на підставі зазначеного акта адміністративно-господарських санкцій, а саме рішення про зобов’язання ВАТ надати нову декларацію з уточненими показниками та рішення про донарахування сум податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств, якщо за результатами наступних періодів (починаючи з 1 січня 2006 року) позивач матиме прибуток у розмірі, більшому, ніж сума збитків, розрахована за даними податкового органу (7 825 800 грн), але меншому, ніж сума збитків за даними позивача (20 892 913 грн); визнання відсутності у контролюючого органу права на застосування до позивача зазначених адміністративно-господарських санкцій; визнання наявності у позивача права на віднесення до декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2006 року на валові витрати збитків, які обліковувалися станом на 1 січня 2005 року та не були погашені протягом 2005 року в розмірі 20 892 913 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що контролюючий орган, порушуючи вимоги підпунктів 2.1.3, 2.1.6 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 (z0925-05) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25 серпня 2005 року за № 925/11205 (z0925-05) , не навів підстави для проведення перевірки та її тип. А також ВАТ вказало на те, що при визначенні валових витрат та об’єкту оподаткування застосування статті 86 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (далі – Закон № 3235-IV (3235-15) ) суперечить положенням частин 3, 8 статті 1, частини 2 статті 7 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII "Про систему оподаткування" (далі – Закон № 1251-XII (1251-12) ), пункту 5.11 статті 5, пункту 6.1 статті 6, статті 15 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі – Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ).

Постановою Господарського суду Луганської області від 13 жовтня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 11 січня 2007 року, у задоволенні позову відмовлено. Судові рішення мотивовано тим, що незазначення в акті перевірки її типу та підстав проведення не порушує права позивача і не може бути мотивом для визнання у зв’язку з цим незаконними дій ОДПІ, а також тим, що вимоги статті 86 Закону № 3235-IV не суперечать вимогам статей 1, 7 Закону № 1251-XII (оскільки порядок урахування від’ємного значення об’єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат не є механізмом справляння податків), пункту 5.11 статті 5 Закону № 334/94-ВР, яким установлено, які саме витрати включаються до валових витрат, а які – ні.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 30 жовтня 2007 року зазначені судові рішення скасовано. Позовні вимоги задоволено частково: визнано право ВАТ на віднесення до декларації з податку на прибуток за перший квартал 2006 року до складу валових витрат 20 892 913 грн збитків.

У скарзі про перегляд цієї постанови за винятковими обставинами ОДПІ, посилаючись на наявність підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, просить Верховний Суд України скасувати рішення касаційного суду та залишити в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій. На обґрунтування скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм права та додає судові рішення касаційних судів, у яких, на думку скаржника, по-іншому застосовано ці норми права.

Перевіривши за матеріалами справи доводи скаржника та встановивши неоднакове застосування судом касаційної інстанції, зокрема статті 86 Закону № 3235-IV, пункту 6.1 статті 6 Закону № 334/94-ВР, статей 1, 7 Закону № 1251-XII, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України приходить до висновку про часткову обґрунтованість скарги.

Як установлено судами, 5 травня 2006 року ВАТ подало до ОДПІ податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2006 року, в якій воно у складі валових витрат у рядку 04.9 (від’ємне значення об’єкта оподаткування попереднього податкового року) задекларувало збитки у розмірі 20 892 913 грн. 31 травня 2006 року ОДПІ провела перевірку податкової звітності позивача за наданою декларацією та склала акт № 611/15-00210890, в якому зробила висновок про те, що відповідно до статті 86 Закону № 3235-IV зазначена сума не підлягає включенню до валових витрат.

Вищий адміністративний суд України, суд апеляційної та першої інстанцій, розглядаючи спір, не звернули уваги на те, що вимоги про зобов’язання відповідача не застосовувати до позивача на підставі акта перевірки адміністративно-господарських санкцій, а саме рішення про зобов’язання ВАТ надати нову декларацію з уточненими показниками та рішення про донарахування сум податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств, якщо за результатами наступних періодів (починаючи з 1 січня 2006 року) позивач матиме прибуток у розмірі, більшому, ніж сума збитків, розрахована за даними податкового органу (7 825 800 грн), але меншому, ніж сума збитків за даними позивача (20 892 913 грн); визнання відсутності у контролюючого органу права на застосування до позивача зазначених адміністративно-господарських санкцій; визнання наявності у позивача права на віднесення до декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2006 року на валові витрати збитків, які обліковувалися станом на 1 січня 2005 року та не були погашені протягом 2005 року в розмірі 20 892 913 грн. не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Дана обставина є підставою для скасування всіх судових рішень, ухвалених у цій частині вимог, та закриття провадження у справі відповідно до п.1 ч.1 ст. 157, ч.1 ст. 228 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас вимога позивача про визнання незаконними дій відповідача щодо проведення перевірки податкової декларації позивача з податку на прибуток підприємств за перший квартал 2006 року та складання акта від 31 травня 2006 року за результатами цієї перевірки обґрунтовано розглядалася судами.

Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів апеляційної та першої інстанцій в цій частині вимог всупереч вимог процесуального закону не навів будь-якого обґрунтування, в той час як зазначені судові рішення були законними та обґрунтованими.

Зазначені порушення є підставою для скасування в цій частині вимог постанови касаційного суду та залишення в силі рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 241– 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України

Скаргу Стахановської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області задовольнити частково.

Постанову Вищого адміністративного суду України (rs1339708) від 30 жовтня 2007 року, ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 11 січня 2007 року та постанову Господарського суду Луганської області від 13 жовтня 2006 року в частині вимог про зобов’язання відповідача не застосовувати до позивача на підставі акта перевірки адміністративно-господарських санкцій, а саме рішення про зобов’язання ВАТ надати нову декларацію з уточненими показниками та рішення про донарахування сум податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств, якщо за результатами наступних періодів (починаючи з 1 січня 2006 року) позивач матиме прибуток у розмірі, більшому, ніж сума збитків, розрахована за даними податкового органу (7 825 800 грн), але меншому, ніж сума збитків за даними позивача (20 892 913 грн); визнання відсут ності у контролюючого органу права на застосування до позивача зазначених адміністративно-господарських санкцій; визнання наявності у позивача права на віднесення до декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2006 року на валові витрати збитків, які обліковувалися станом на 1 січня 2005 року та не були погашені протягом 2005 року в розмірі 20 892 913 грн. скасувати, провадження закрити.

Постанову Вищого адміністративного суду України (rs1339708) від 30 жовтня 2007 року у частині вимог про визнання незаконними дій ОДПІ щодо проведення перевірки податкової декларації позивача з податку на прибуток підприємств за перший квартал 2006 року та складання акта від 31 травня 2006 року за результатами цієї перевірки скасувати, ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 11 січня 2007 року та постанову Господарського суду Луганської області від 13 жовтня 2006 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.