Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Картере В.І., суддів: Барицької Т.Л., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехресурс" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 та на рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.09.2013 у справі № 912/1167/13 господарського суду Кіровоградської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехресурс" до Кіровоградської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області про визнання права власності в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Карпов В.Ю.; - відповідача повідомлений, але не з'явився; - третьої особи Демиденко О.А.; Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати від 28.01.2014 № 02-05/34 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя - Картере В.І., судді: Барицька Т.Л (доповідач), Євсіков О.О.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 19.09.2013 у справі №912/1167/13 (суддя Тимошевська В.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 (судді: Коваль Л.А., Пархоменко Н.В., Чередко А.Є.), відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Промтехресурс" (надалі позивач/скаржник) до Кіровоградської міської ради (надалі відповідач), третя особа у справі - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області про визнання права власності на нерухоме майно - об'єкт незавершеного будівництва - вузол водопровідних споруд, що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, проспект Промисловий.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є позовна вимога позивача про визнання за ним права власності на нерухоме майно - об'єкт незавершеного будівництва - вузол водопровідних споруд, що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, проспект Промисловий (надалі - спірне майно).

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що відповідач, вимагаючи повернути йому земельну ділянку, на якій розташоване спірне майно, порушує його право власності на це майно, адже відокремлення спірного майна від земельної ділянки є неможливим, оскільки після передачі земельної ділянки право власності позивача на об'єкт нерухомості (спірне майно) буде припинено.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у позові про визнання права власності за позивачем на спірне майно, не погодилися із доводами позивача, наведеними в обґрунтування позову, та, зокрема, зазначили, що відповідач не перебуває з позивачем у правовідносинах щодо здійснення позивачем права володіння, користування та розпорядження майном щодо якого заявлений даний позов, а також не порушує його права як власника спірного майна. Приймаючи судові рішення у даній справі, суди керувалися ст.ст. 316, 317, 321, 329, 392 ЦК України, ст. 128 ЦК Української РСР, який діяв на час укладення договору купівлі-продажу від 24.02.2003, приписами Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" (1953-14) у відповідній редакції, ст. 124 Конституції України, тощо.

Вищий господарський суд України не вбачає підстав для скасування прийнятих у даній справі судових рішень, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу від 24.02.2003, укладеного між позивачем та регіональним відділенням Фонду державного майна по Кіровоградській області, позивач придбав у власність шляхом приватизації об'єкт незавершеного будівництва - вузол водопровідних споруд (спірне майно щодо якого заявлений позов), процент будівельної готовності якого складав близько 57%; вказаний договір нотаріально посвідчений та зареєстрований Реєстраційною палатою виконавчого комітету Кіровоградської міської ради.

Статтею 128 ЦК Української РСР, який діяв на час укладення договору купівлі-продажу, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 12 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" (у редакції на момент укладення договору купівлі-продажу від 24.02.2003) також визначено, що право власності на об'єкт незавершеного будівництва виникає у покупця з моменту підписання акта приймання-передачі. Відповідно до ст. 3 вказаного Закону, покупці об'єктів незавершеного будівництва можуть придбати разом з об'єктами незавершеного будівництва земельні ділянки, відведені в установленому законом порядку під забудову; за бажанням покупців земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти незавершеного будівництва, надаються їм у довгострокову оренду.

Згідно з п. 1.2. договору купівлі-продажу право власності на об'єкт незавершеного будівництва переходить до покупця (позивача) з моменту підписання акту приймання-передачі, який, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, був підписаний між сторонами 30.04.2003, виходячи з чого, є вірним висновок судів попередніх інстанцій про набуття позивачем права власності саме на об'єкт незавершеного будівництва - вузол водопровідних станцій (спірне майно).

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 12.11.2004 між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди землі №362, предметом якого є передача орендодавцем (відповідачем) орендарю (позивачу) в строкове платне користування земельної ділянки для розміщення вузла водопровідних споруд, що знаходиться по просп. Промисловому у м. Кіровограді, площею 4,90 га; строк дії договору становить п'ять років, починаючи з дати прийняття рішення Кіровоградською міською радою від 04.11.2004 № 689.

Тобто, і як вказувалося вище, позивач набув право власності саме на об'єкт незавершеного будівництва - вузол водопровідних станцій, а земельною ділянкою, на якій знаходиться вказане майно, користувався на підставі договору оренди, укладеного з відповідачем і який, як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, що в свою чергу підтверджується також рішенням господарського суду Кіровоградської області від 31.10.2012 у справі № 5013/654/12, яким позивача у даній справі зобов'язано повернути відповідачу у даній справі земельну ділянку по проспекту Промисловому у м. Кіровограді, яка надавалась в оренду за договором оренди № 362 від 12.11.2004 під розміщення вузла водопровідних споруд і яке (судове рішення) до цього часу не виконано.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, у п. 5.1. договору купівлі-продажу від 24.02.2003, укладеного між позивачем та третьою особою у справі, узгоджено, що одними із умов приватизації об'єкта незавершеного будівництва, які позивач (покупець за договором) зобов'язався виконувати, є: - завершення роботи по розбиранню об'єкта протягом 1-го року з дня підписання акту приймання-передачі (однорічний термін для розбирання об'єкта був збільшений до трьох років відповідно до змін від 16.05.2005, внесених сторонами до договору купівлі-продажу від 24.02.2003); - додержання умов здачі земельної ділянки органам місцевого самоврядування, якщо покупець відмовляється від права придбання земельної ділянки.

Отже, як вірно зазначили суди, об'єкт приватизації - вузол водопровідних споруд придбаний позивачем за договором купівлі-продажу від 24.02.2003 під розбирання. В той же час, свій обов'язок із розбирання об'єкту приватизації позивачем не виконано, що підтверджується наявним в матеріалах справи та дослідженим судами попередніх інстанцій рішенням господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2006 у справі № 9/212 за позовом третьої особи у даній справі до позивача у даній справі і відповідно до якого (рішення) ТОВ "Промтехресурс" зобов'язано виконати перед регіональним відділенням Фонду державного майна по Кіровоградській області зобов'язання за договором купівлі-продажу від 24.02.2003 та додаткової угоди від 16.05.2005, а саме: демонтувати будівельні конструкції та підземні мережі об'єкта незавершеного будівництва - вузла водопровідних споруд, який розташований на земельній ділянці площею 4,6 га за адресою: м. Кіровоград, пр. Промисловий, з послідуючим впорядкуванням земельної ділянки, в термін до 01.01.2008 (вказане рішення набрало законної сили, водночас, як встановили суди, до цього часу не виконано).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 316 ЦК України унормовано, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Змістом права власності є: право володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦК України).

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За відсутності доказів оспорювання чи невизнання відповідачами права власності на спірне майно відсутні й підстави для визнання права власності на це майно згідно зі статтею 392 ЦК України, оскільки право позивача не порушено (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 13.02.2012 у справі № 11/188).

Отже, враховуючи наведені норми та встановлені судами попередніх інстанцій факти щодо відсутності оспорювання чи невизнання відповідачем права власності позивача на спірне майно, а вчинювані відповідачем законні дії щодо повернення земельної ділянки, на якій це майно знаходиться у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки не свідчать про оспорювання чи невизнання відповідачем права власності позивача саме на спірне майно - об'єкт незавершеного будівництва - вузол водопровідних споруд, що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, проспект Промисловий, придбаний позивачем у третьої особи у справі на підставі договору купівлі-продажу від 24.02.2003, попередні судові інстанції мотивовано дійшли висновку, що наведені у позові обставини не можуть бути підставою для ухвалення рішення щодо визнання права власності на спірне майно.

Належних обґрунтувань, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехресурс" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 та рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.09.2013 у справі № 912/1167/13 залишити без змін.