Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І. за участю представників: прокуратури Козакова І.М. - прокурор відділу Генеральної прокуратури України позивачів не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідача ОСОБА_5; ОСОБА_6 - довіреність від 13.07.2012 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на постанову від 07.11.2013 р. Одеського апеляційного господарського суду у справі № 5017/1451/2012 господарського суду Одеської області за позовом Прокурора Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в особі: - Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області; - Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про знесення самочинно збудованого об'єкту нерухомості та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки

У травні 2012 року Прокурор Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в особі: Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області та Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до ФОП ОСОБА_5 про:

- зобов'язання ФОП ОСОБА_5 знести за власний рахунок станцію технічного обслуговування автомобілів, розташовану на земельній ділянці загальною площею 0,0304 га по АДРЕСА_1;

- зобов'язання ФОП ОСОБА_5 повернути самовільно зайняту земельну ділянку та привести її в придатний для використання стан.

Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на приписи статей 376, 387 Цивільного кодексу України, статті 125, 126, 212 Земельного кодексу України та норми Законів України "Про основи містобудування" (2780-12) та "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) обґрунтовані тим, що в ході проведення перевірок, за результатами яких складені відповідні документи, було встановлено факт здійснення відповідачем самочинного будівництва СТО на земельній ділянці площею 0,0304 га по АДРЕСА_1 без дозволу на будівництво, затвердженого проекту та виділення землі.

Прокурор зазначав, що рішенням сесії Чорноморської селищної ради від 30.07.2004 р. № 291 ФОП ОСОБА_5 був наданий дозвіл на вибір земельної ділянки площею 0,0036 га для розміщення СТО, а рішенням ради № 514 від 06.02.2006 р. надано дозвіл на додатковий вибір земельної ділянки 0,58 га для будівництва СТО на території с.Чорноморське.

Проте, як зауважував прокурор, з 2004 року ФОП ОСОБА_5 не здійснено оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, які ним використовуються самовільно.

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.07.2012 р. (суддя Лічман Л.В.) позов задоволено, а саме:

- зобов'язано ФОП ОСОБА_5 знести за власний рахунок станцію технічного обслуговування автомобілів, розташовану на земельній ділянці загальною площею 0,0304 га по АДРЕСА_1

- зобов'язано ФОП ОСОБА_5 повернути Чорноморській селищній раді Комінтернівського району Одеської області самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0304 га, яка розташована по АДРЕСА_1 та привести її в придатний для використання стан.

Судом першої інстанції вирішено питання розподілу судового збору, а також відмовлено у задоволенні усного клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог встановивши, що ФОП ОСОБА_5 не отримав жодного із визначених діючим законодавством документів, які надають право користуватись зайнятою ним земельною ділянкою загальною площею 0,0304 га, а також дозволів на будівництво СТО, у зв'язку з чим користування відповідачем земельною ділянкою визнано судом самовільним, а розміщення на ній будівлі самочинним будівництвом.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 р. прийнято апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_5 до провадження та призначено справу до розгляду.

Ухвалою суду від 18.10.2012 р. на підставі частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України зупинено провадження у даній справі до вирішення Комінтернівським районним судом Одеської області по суті справи № 1515/2870/12 2-а/1515/214/12 за позовом ОСОБА_5 до Чорноморської селищної ради Комінтернівського району про визнання дій селищної ради в частині відмови в наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту відводу земельної ділянки в довгострокову оренду та зобов'язання селищну раду надати дозвіл, а також справи № 2-а/1515/263/12 1515/3853/12 за позовом ОСОБА_5 до державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель у Комінтернівському районі Одеської області про скасування постанов від 24.01.2012 р. та від 19.03.2012 р. про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 28.08.2013 р. поновлено апеляційне провадження у справі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 р. (судді: Поліщук Л.В., Таран С.В., Туренко В.Б.) рішення господарського суду Одеської області від 30.07.2012 р. у даній справі залишено без змін, з тих же підстав.

ФОП ОСОБА_5 подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції, зокрема, було безпідставно залишено без задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та необхідності зупинення провадження у даній справі до розгляду адміністративних справ. При цьому, як зазначає заявник касаційної скарги, судом апеляційної інстанції в порушення статті 79 Господарського процесуального кодексу України після зупинення провадження у даній справі до розгляду двох адміністративних справи, провадження у справі було поновлено, за відсутності прийнятого у адміністративній справі рішення з питання оскарження відмови селищної ради про надання відповідачу дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку.

Скаржник касаційної скарги звертає увагу на ненадання судами оцінки доводам відповідача стосовно наявності рішень Чорноморської селищної ради № 79-V від 08.04.2011 р. про присвоєння (уточнення) місцезнаходження (адреси) побудованої відповідачем станції техобслуговування на земельній ділянці, яка на підставі рішення Чорноморської селищної ради № 291 від 30.07.2004 р. знаходиться у фактичному користуванні ФОП ОСОБА_5, яким вживались заходи щодо оформлення права користування земельною ділянкою.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи, 30.07.2004 р. Чорноморською селищною радою Комінтернівського району Одеської області прийнято рішення № 291, відповідно до якого ОСОБА_5 надано дозвіл на вибір земельної ділянки площею 0,0036 га із земель запасу Чорноморської селищної ради під розміщення тимчасової споруди для обслуговування автотранспорту (а.с.23).

Рішенням селищної ради від 06.02.2006 р. № 514-ІV ОСОБА_5 надано дозвіл на вибір земельної ділянки площею 0,58 га для будівництва СТО на території смт. Чорноморське в гаражному товаристві "Автомобіліст" (а.с.24).

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції також встановлено, що 24.01.2012 р. державним інспектором за використанням та охороною земель у Комінтернівському районі проведено перевірку з питань дотримання земельного законодавства ФОП ОСОБА_5 на території смт. Чорноморське Комінтернівського району Одеської області, за результатами якої складені акт перевірки дотримання вимог законодавства від 24.01.2012 р., акт обстеження земельної ділянки від 24.01.2012 р., протокол про адміністративне правопорушення серії КОМ № 006624 від 24.01.2012 р. та видано припис від 24.01.2012 р. про усунення порушень земельного законодавства (а.с.9-12).

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_5 самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,0304 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом розміщення на ній кам'яної споруди СТО, за відсутності всупереч статті 125 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на землю.

24.01.2012 р. державним інспектором винесено постанову про накладення на ОСОБА_5 адміністративного стягнення у вигляді штрафу за адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною 1 статті 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Штраф ФОП ОСОБА_5 сплачено в добровільному порядку, про що свідчить квитанція від 24.01.2012 р. № 2101.587.1 (а.с. 14).

Крім того, за результатами перевірки, проведеної 19.03.2012 р. з питань дотримання ФОП ОСОБА_5 земельного законодавства та виконання останнім попереднього припису, державним інспектором за використанням та охороною земель у Комінтернівському районі складено акт перевірки дотримання вимог законодавства від 19.03.2012 р., протокол про адміністративне правопорушення серії КОМ № 006630 від 19.03.2012 р. та видано припис від 19.03.2012 р. про усунення порушень земельного законодавства (а.с. 15-17).

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_5 не виконано вимоги припису від 24.01.2012 р., самовільно зайнята земельна ділянка не звільнена та використовується під об'єктами СТО за відсутності правовстановлюючих документів на землю.

Постановою державного інспектора від 19.03.2012 р. ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Штраф ФОП ОСОБА_5 сплачено в добровільному порядку, про що свідчить квитанція від 19.03.2012 р. № 2101.762.3 (а.с.19).

При цьому, судом апеляційної інстанції було зазначено, що як вбачається зі змісту постанови Комінтернівського районного суду Одеської області від 12.02.2013 р. у справі № 1515/3853/12 2-а/504/57/13 адміністративним судом скасовані постанови державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель у Комінтернівському районі Одеської області від 24.01.2012 р. та від 19.03.2012 р. про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності, з посиланням на порушення інспектором встановленої Порядком процедури проведення перевірки.

Разом з цим, адміністративним судом було зазначено про помилковість доводів позивача про неприйняття інспектором до уваги рішень Чорноморської селищної ради від 30.07.2004 р. та від 06.02.2006 р., якими надано дозвіл на вибір земельної ділянки, як на підставу правомірності зайняття земельної ділянки, оскільки в силу приписів Земельного кодексу України (2768-14) правомірність зайняття земельної ділянки може бути підтверджена відповідним рішенням про надання земельної ділянки у користування, в тому числі на умовах оренди, чи надання земельної ділянки у власність (а.с. 132-133).

Предметом спору у даній справі є вимога прокурора про зобов'язання ФОП ОСОБА_5 знести за власний рахунок станцію технічного обслуговування автомобілів, розташовану на земельній ділянці загальною площею 0,0304 га по АДРЕСА_1 та зобов'язання відповідача повернути самовільно зайняту земельну ділянку із приведенням її в придатний для використання стан, з посиланням, зокрема, на приписи статей 376, 387 Цивільного кодексу України, статті 125, 126, 212 Земельного кодексу України, з огляду на здійснення відповідачем самочинного будівництва СТО на земельній ділянці площею 0,0304 га по АДРЕСА_1 без дозволу на будівництво, затвердженого проекту та виділення землі.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди землі (стаття 124 вказаного Кодексу).

Способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

За приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону. Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (963-15) визначені правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, та передбачено, що цей Закон спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля (преамбула Закону).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", у якій міститься визначення термінів, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

За приписами статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Статтею 376 Цивільного кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що не заперечувалось і представником відповідача у судовому засіданні суду касаційної інстанції, будівництво будівлі станції технічного обслуговування автомобілів на земельній ділянці загальною площею 0,0304 га по АДРЕСА_1 здійснювалось відповідачем за відсутністю належно затвердженого проекту, дозволу на виконання будівельних робіт та без правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташований спірний об'єкт.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на прийняття Чорноморською селищною радою рішення № 291 від 30.07.2004 р. про надання ОСОБА_5 дозволу на вибір земельної ділянки площею 0,0036 га із земель запасу Чорноморської селищної ради під розміщення тимчасової споруди для обслуговування автотранспорту та рішення № 514-ІV від 06.02.2006 р. про надання ОСОБА_5 дозволу на вибір земельної ділянки площею 0,58 га для будівництва СТО на території смт. Чорноморське в гаражному товаристві "Автомобіліст" в розумінні норм земельного законодавства не свідчать про дотримання останнім порядку отримання у користування спірної земельної ділянки та надання органом місцевого самоврядування земельної ділянки у користування ФОП ОСОБА_5, оскільки в матеріалах справи відсутнє відповідне рішення Чорноморської селищної ради, а представником відповідача у судовому засіданні суду касаційної інстанції підтверджено, що таке рішення про надання відповідачу в користування земельної ділянки під будівництво станції техобслуговування автомобілів селищною радою не приймалось.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, беручи до уваги викладене, приписи чинного законодавства та встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини справи, судова колегія вважає правомірним висновок судів про задоволення позовних вимог, а рішення та постанову вважає такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а доводи скаржника, викладені ним у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються встановленими судами обставинами.

Доводи скаржника щодо порушення судами норм процесуального права також не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки є такими, що спростовуються матеріалами справи та не відповідають приписам законодавства.

Стосовно доводів скаржника про вжиття ним заходів щодо оформлення права користування земельною ділянкою та перебування на розгляді у адміністративному суді справи № 1515/2870/12 2-а/1515/214/12 за позовом ФОП ОСОБА_5 про визнання протиправними дій Чорноморської селищної ради в частині відмови в наданні дозволу на виготовлення проекту відводу земельної ділянки в довгострокову оренду для розміщення та експлуатації станції техобслуговування автомобілів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що перебування на розгляді в адміністративному суді даного позову не спростовує встановленого судами у даній справі факту самовільного зайняття та використання земельної ділянки за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про надання відповідачу спірної земельної ділянки у користування.

Керуючись пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-5, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 р. у справі № 5017/1451/2012 та рішення господарського суду Одеської області від 30.07.2012 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.