Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І. за участю представників: прокуратури Козакова І.М. - прокурор відділу Генеральної прокуратури України позивача не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідача Красюк Н.І. - довіреність від 15.04.2013 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Качанівського газопереробного заводу на постанову від 31.10.2013 р. Київського апеляційного господарського суду у справі № 920/915/13 господарського суду м. Києва за позовом Охтирського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Охтирської районної державної адміністрації до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Качанівського газопереробного заводу про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

У травні 2013 року Охтирський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Охтирської районної державної адміністрації звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до ПАТ "Укрнафта" в особі Качанівського газопереробного заводу про внесення змін до договору оренди землі від 11.05.2010 р., укладеного між Охтирською райдержадміністрацією та ПАТ "Укрнафта" в особі Качанівського газопереробного заводу, який зареєстрований у відділі Держкомзему України в Охтирському районі 08.04.2011 р., виклавши пункти 5 та 9 у наступній редакції:

- "5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4 982 911,88 грн. (чотири мільйони дев'ятсот вісімдесят дві тисячі дев'ятсот одинадцять гривень 88 коп. з урахуванням коефіцієнту індексації за 2011 рік)";

- "9 Орендна плата вноситься Орендарем виключно в грошовій формі в розмірі 597 949, 43 грн. (п'ятсот дев'яносто сім тисяч дев'ятсот дев'ять гривень 43 коп.) на рік, що становить 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки".

Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на приписи статей 651, 653 та статей 21, 30 Закону України "Про оренду землі" обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду Сумської області від 18.03.2010 р. Охтирську райдержадміністрацію було зобов'язано укласти з ВАТ "Укрнафта" (правонаступником якого є ПАТ "Укрнафта") в особі Качанівського газопереробного заводу договір оренди земельної ділянки під об'єктами комплексу підготовки газу площею 15,6057 га на території Малопавлівської сільської ради в редакції, запропонованій ПАТ "Укрнафта" в особі Качанівського газопереробного заводу, на виконання якого між сторонами 11.05.2010 р. укладено договір оренди землі для розміщення об'єктів установки комплексу підготовки газу (землі промисловості, зв'язку енергетики, оборони та іншого призначення), який був зареєстрований у відділі Держкомзему України в Охтирському районі 08.04.2011 р.

Разом з цим, як зазначав прокурор, оскільки рішенням Охтирської районної ради від 30.11.2010 р., зі змінами від 29.04.2011 р., затверджено нову нормативну грошову оцінку земельної ділянки, переданої відповідачу за спірним договором, виникла необхідність внесення змін до укладеного між сторонами договору, у зв'язку з чим на адресу відповідача листом від 02.06.2011 р. № 1533/110/3/5/1/19 направлявся проект додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі в частині визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати, у підписанні якого відповідачем було відмовлено, а на повторно надісланий райдержадміністрацією 25.01.2012 р. лист з проектом додаткової угоди до договору оренди землі від 11.05.2010 р., відповідачем направлено протокол розбіжностей, за яким відсоток, що є базовим для нарахування орендної плати зменшено з 12 % до 3, 8 % та збільшено строк дії договору з 5 років на 10 років.

Прокурор звертаючись до суду з даним позовом зазначав про недосягнення між сторонами домовленості щодо внесення змін до договору оренди землі та наявності правових підстав для внесення таких змін, виходячи з умов пункту 12 договору оренди землі та приписів чинного законодавства.

У відзиві на позовну заяву ПАТ "Укрнафта" заперечувало проти позовних вимог вказуючи на безпідставність вимог прокурора, посилаючись на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 08.06.2011 р. № 6-2914св11, в якій зазначено, що умови договору оренди землі не зобов'язують сторони вносити зміни до договору, зокрема, збільшувати чи зменшувати розмір орендної плати, а лише зобов'язуються за певних обставин переглянути умови договору, а також вказуючи, що встановлена рішенням Охтирської райради від 30.11.2010 р. нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки майже в чотири раз більше нормативної оцінки, визначеної сторонами у договорі.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 10.06.2013 р. (суддя Коваленко О.В.), зокрема, матеріали справи № 920/915/13 на підставі частини 1 статті 15 та частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, направлені за до господарського суду м. Києва за територіальною підсудністю (том 1 а.с. 73-75).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.06.2013 р. справа прийнята до провадження та призначена до розгляду (том 2 а.с. 2-4).

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.08.2013 р. (суддя Чинчин О.В.) позов задоволено в повному обсязі, внесені зміни до договору оренди землі від 11.05.2010 р., укладеного між Охтирською районною державною адміністрацією та ПАТ "Укрнафта" в особі Качанівського газопереробного заводу, який зареєстрований у відділі Держкомзему України в Охтирському районі 08.04.2011 р. за № 592030004000174, виклавши пункти 5 та 9 у такій редакції:

" 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить - 4 982 911 грн. 88 коп. (чотири мільйони дев'ятсот вісімдесят дві тисячі дев'ятсот одинадцять гривень 88 коп. з урахуванням коефіцієнту індексації за 2011 рік)";

" 9. Орендна плата вноситься Орендарем виключно в грошовій формі в розмірі 597 949 грн. 43 коп. (п'ятсот дев'яносто сім тисяч дев'ятсот сорок дев'ять гривень 43 коп.) на рік, що становить 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки".

Мотивуючи рішення суд першої інстанції посилаючись на приписи чинного законодавства, а також правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України, дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог, встановивши наявність правових підстав для внесення змін до договору оренди землі внаслідок зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, при цьому, встановивши обґрунтованість застосування нормативної грошової оцінки землі, затвердженої рішенням Охтирської районної ради від 30.11.2010 р.

За апеляційною скаргою ПАТ "Укрнафта" в особі Каначівського газопереробного заводу Київський апеляційний господарський суд (судді: Гаврилюк О.М., Коротун О.М., Майданевич А.Г.) переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 15.08.2013 р. в апеляційному порядку, постановою від 31.10.2013 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ПАТ "Укрнафта" в особі Каначівського газопереробного заводу подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а саме статей 179, 188 Господарського кодексу України, статей 15, 58, 525, 632, 651, 652, 792 Цивільного кодексу України, статей 2, 21, 23 Закону України "Про оренду землі", а також статей 22, 33, 38, 43, 74, 87, 98, 101, 104 Господарського процесуального кодексу України.

Заявник касаційної скарги вважає, що при прийнятті судових рішень судами не застосовано до спірних правовідносин частину 2 статті 652 Цивільного кодексу України, не взято до уваги, що пунктом 12 договору оренди землі не визначено такої підстави для перегляду розміру орендної плати, як затвердження міською радою коефіцієнтів орендної плати або затвердження нормативної грошової оцінки землі, а також не враховано неправомірність застосування при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки коефіцієнту Кф на рівні 1,0.

Скаржник зазначає про порушення судом апеляційної інстанції статей 87, 98 Господарського процесуального кодексу України щодо надіслання ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження на адресу юридичної особи - відповідача у справі ПАТ "Укрнафта", а також порушення судами статей 22, 33, 38, 43, 74 Господарського процесуального кодексу України та залишення без задоволення заявлених відповідачем клопотань.

Охтирська райдержадміністрація подала заперечення на касаційну скаргу, вказуючи законність прийнятих судами рішень, безпідставність та необґрунтованість доводів скаржника.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору ві є вимога Охтирського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Охтирської райдержадміністрації про внесення змін до договору оренди землі від 11.05.2010 р., укладеного між Охтирською райдержадміністрацією та ПАТ "Укрнафта" в особі Качанівського газопереробного заводу щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки і розміру орендної плати за орендовану земельну ділянку.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до статей 13, 15 цього Кодексу підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України визначені положення щодо територіальної підсудності справ, приписами якої передбачено, що справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу (частини 1, 2, 4 вказаної норми).

При цьому, статтею 17 цього ж Кодексу визначені правила передачі справ з одного господарського суду до іншого господарського суду, частиною 1 якої встановлено, що якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.

Отже, зі змісту вказаної норми вбачається, що якщо справа не підсудна господарському суду, матеріали справи ним надсилаються господарському суду за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи. При цьому, чинним законодавством не передбачено можливості спору між господарськими судами з приводу підсудності справи, а ухвалу про передачу справи за підсудністю може бути змінено чи скасовано виключно за результатами її перегляду в апеляційному або касаційному порядку, тобто господарський суд, який одержав справу на підставі винесеної в порядку статті 17 Господарського процесуального кодексу України ухвали, і в разі незгоди з останньою має розглянути справу по суті, якщо відповідну ухвалу не було змінено чи скасовано.

При цьому, у разі коли непідсудність справи даному місцевому господарському суду виявлено під час апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення і останнє у зв'язку з цим скасовується, то матеріали справи підлягають поверненню до місцевого господарського суду, який прийняв рішення, для виконання ним вимог частини першої статті 17 Господарського процесуального кодексу України не здійснюючи при цьому перегляд судового рішення по суті.

Водночас, при вирішенні спорів, що виникають у зв'язку з укладенням, зміною, розірванням, виконанням, припиненням договорів оренди земельних ділянок, інших договорів щодо користування земельними ділянками, у тому числі про стягнення заборгованості з орендної плати за договорами користування земельною ділянкою, судам слід виходити з правил виключної підсудності, встановлених частиною дев'ятою статті 16 Господарського процесуального кодексу України, а якщо відповідачем у справі є орган, зазначений у частині п'ятій цієї статті, то така справа піддягає розгляду в господарському суді міста Києва.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України встановлені правила визначення підсудності з окремих категорій справ (виключна підсудність), і частиною 9 цієї норми передбачено, що справи у спорах, визначених пунктом 6 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, спір у даній справі виник з приводу внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 11.05.2010 р., яка знаходиться біля с. Качанівка на території Малопавлівської сільської ради, Охтирського району, Сумської області, а відтак підсудність цього спору має визначатися на підставі статті 16 Господарського процесуального кодексу України за місцезнаходженням об'єкту земельних відносин, тобто спір у даній справі підсудний господарському суду Сумської області.

Проте, перевіряючи рішення господарського суду м. Києва від 15.08.2013 р. в апеляційному порядку, Київський апеляційний господарський суд в порушення пункту 7 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, вказані обставини щодо порушення правил виключної підсудності під час розгляду даного спору місцевим судом залишив поза увагою, що унеможливлює висновок про законність прийнятих у справі судових рішень, з підстав порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм, зокрема процесуального права.

Пунктом 6 частини 2 вказаної норми встановлено, що порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині четвертій статті 17 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, виходячи із встановлених процесуальним законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції рішення господарського суду м. Києва та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи до господарського суду м. Києва для виконання вимог статті 17 Господарського процесуального кодексу України, а касаційна скарга підлягає задоволенню частково з підстав, викладених у цій постанові.

Керуючись статтями 111-5, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2013 р. у справі № 920/915/13 та рішення господарського суду м. Києва від 15.08.2013 р. скасувати, справу направити до господарського суду м. Києва для виконання вимог статті 17 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційну скаргу задовольнити частково.