Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючого, Бернацької Ж.О. - доповідача, Кривди Д.С., розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДОНЕЦЬКСТАЛЬ"-МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2013 у справі № 905/5837/13 за позовом Приватного акціонерного товариства "ДОНЕЦЬКСТАЛЬ"-МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕСТ ДОНБАСДОМНАРЕМОНТ"

простягнення 6500 грн. штрафу, за участю представників сторін: від позивача: Чумаков А.В. (довіреність № 43/14 від 02.01.2014), від відповідача: Післяков І.Ф. (довіреність № 08/73 від 22.01.2014),

Приватне акціонерне товариство "ДОНЕЦЬКСТАЛЬ"-МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД" у серпні 2013 року звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕСТ ДОНБАСДОМНАРЕМОНТ" про стягнення 6500,00 грн. штрафних санкцій за договором підряду № 308986 від 10.08.2012.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 02.10.2013 у справі № 905/5837/13 (суддя Мельниченко Ю.С.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2013 (колегія суддів у складі: Бойченка К.І. - головуючого, Діброви Г.І., Шевкової Т.А.), у задоволенні позову відмовлено. Визнано недійсними пункти 6.5 та 6.6 договору підряду № 308986 від 10.08.2012, укладеного між Приватним акціонерним товариством "ДОНЕЦЬКСТАЛЬ"-МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕСТ ДОНБАСДОМНАРЕМОНТ".

Не погоджуючись з рішенням та постановою, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 02.10.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2013 у справі № 905/5837/13 скасувати, і прийняти нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням та порушенням норм матеріального та процесуального права попередніми судовими інстанціями.

Заслухавши суддю-доповідача Бернацьку Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між Приватним акціонерним товариством "ДОНЕЦЬКСТАЛЬ"-МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД" (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕСТ ДОНБАСДОМНАРЕМОНТ" (підрядником) 10.08.2012 укладено договір підряду № 308986.

За умовами пункту 1.1 договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт з капітального ремонту доменної печі № 2, інв. №04200002.

Відповідно до пункту 2.5. договору, підрядник виконує роботи у відповідності вимогам правил та стандартів, які діють в Україні. Підрядник зобов'язується під час виконання робіт на території замовника дотримуватися діючого пропускного режиму.

Згідно з пунктом 2.10. договору, підрядник зобов'язаний щоденно до 10:00 год. передавати замовнику список представників підрядника, які працюють на даний день на об'єктах замовника. Зазначений список повинен бути підписаний уповноваженою особою підрядника.

Пунктом 6.5. договору передбачено, що у випадку ненадання підрядником щоденного списку, передбаченого пунктом 2.10 договору, або виявлення невідповідності фактичної кількості робочих представників підрядника заявленому у списку, підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 500,00 грн. за кожний випадок порушення.

Відповідно до пункту 6.6. договору, за порушення пропускного режиму під час виконання договору підрядник сплачує замовнику штраф у наступних розмірах за кожний виявлений замовником нижче перелічений випадок:

- поява в нетверезому стані та території замовника - 1500,00 грн.;

- крадіжка майна (спроба крадіжки майна) - 2000,00 грн.;

- будь-яке інше виявлене замовником порушення пропускного режиму - 500,00 грн.

Судами правильно встановлено, що за своєю правовою природою договір, на підставі якого заявлений позов, є договором підряду.

Правовідносини, що виникли між сторонами на підставі договору є господарськими правовідносинами згідно зі статтями 1- 3 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Порядок встановлення та межі відповідальності в господарських правовідносинах визначений статтями 216- 219 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.

Відповідальність підрядника за договорами підряду визначена статтею 883 Цивільного кодексу України. Відповідно до частин 1, 2 статті 883 Цивільного кодексу України, підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських правовідносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Судами обох інстанцій правильно встановлено, що зі змісту пунктів 6.5. та 6.6. договору вбачається, що сторонами в межах господарських правовідносин передбачено відповідальність юридичної особи за дії третіх осіб - працівників підприємства, що є фізичними особами, відносини між якими регулюються трудовим законодавством.

Визначена сторонами у договорі підряду відповідальність за своєю суттю суперечить загальним засадам цивільного та господарського законодавства, оскільки відносини між працівниками та підприємством регулюються нормами трудового права.

Статтями 147- 152 Кодексу законів про працю України встановлені стягнення за порушення трудової дисципліни та визначений порядок застосування дисциплінарних стягнень до працівників підприємства, які порушують правила внутрішнього трудового розпорядку.

Абзацом 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Трудові правовідносини між роботодавцем та фізичною особою - працівником є предметом регулювання Кодексу законів про працю України (322-08) , тобто, регулювання цих правовідносин умовами господарських договорів є недопустимим. Таким чином, встановлення у господарському договорі відповідальності юридичних осіб за дії працівників підприємства є неправомірним.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Приписами частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 217 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Частиною 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Суди обох інстанцій дійшли до правильного висновку, що пункти 6.5. та 6.6. договору № 3089864 від 10.08.2012 не відповідають приписам статті 883 Цивільного кодексу України, статтям 216 - 219 Господарського кодексу України та статті 40 Кодексу законів про працю України, а тому місцевим господарським судом обґрунтовано визнано недійсними вказані пункти договору на підставі частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, на підставі вищевикладеного суди обох інстанцій дійшли до правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у сумі 6500 грн. за договором підряду № 308986 від 10.08.2012 не підлягають задоволенню з причини невідповідності пунктів 6.5 та 6.6 договору нормам діючого законодавства.

Відповідно до пункту 1 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та/або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни рішення та постанови не вбачається.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДОНЕЦЬКСТАЛЬ"-МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2013 у справі № 905/5837/13 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2013 у справі № 905/5837/13 залишити без змін.