Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кота О.В. суддів Попікової О.В. Саранюка В.І. - доповідача у справі розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" на ухвалу від господарського суду Харківської області 22.08.2013 та на постанову від Харківського апеляційного господарського суду 05.11.2013 у справі господарського суду № 5023/2850/12(5023/10020/11) Харківської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" до Публічного акціонерного товариства "Харківський завод "Гідропривід" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватна фірма "Кібела" про звернення стягнення на предмет іпотекиза участю представників:

від позивача - Ярошенко А.С.

від відповідача - не з'явились

від третьої особи - не з'явились

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.08.2012 у справі № 5023/2850/12(5023/10020/11) (суддя Бринцев О.В.) позов Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" до Публічного акціонерного товариства "Харківський завод Гідропривід" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватної фірми "Кібела" задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківський завод Гідропривід" на користь Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" частину основної суми заборгованості, що виникла на підставі договору про відкриття кредитної лінії №11-Н/08/12/ЮО від 15.07.2008 у розмірі 27 320 000,00 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 15.07.2008, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 3911, а саме: на нежитлову будівлю літ. "Е-5" загальною площею 13 924,20 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 1. Визначено спосіб реалізації предмету іпотеки: шляхом продажу на прилюдних торгах. Початкова ціна для реалізації нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. "Е-5" загальною площею 13 924,20 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 1 - 20 286 000,00 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківський завод Гідропривід" на користь Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" витрати по сплаті судового збору в сумі 56 460,00 грн.

04.09.2012 на виконання зазначеного судового рішення господарським судом Харківської області видано два накази.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби від 25.09.2012 відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Харківської області від 04.09.2012 № 5023/2850/12 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Харківський завод Гідропривід" на користь Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" 27 320 000,00 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" звернулось до господарського суду Харківської області із заявою, у якій просило змінити спосіб виконання рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2012 у даній справі, встановивши початкову ціну реалізації нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. "Е-5" загальною площею 13 924,20 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 1 на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.08.2013 у справі № 5023/2850/12(5023/10020/11) (суддя Бринцев О.В.) у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" про зміну способу виконання рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2012 у даній справі відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 у справі № 5023/2850/12(5023/10020/11) (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А., судді Бородіна Л.І., Лакіза В.В.) за наслідками розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" ухвалу господарського суду Харківської області від 22.08.2013 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 22.08.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 у даній справі та прийняти нове рішення, яким заяву Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвала господарського суду Харківської області від 22.08.2013 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 мотивовані тим, що початкова ціна реалізації предмету іпотеки визначена господарським судом при прийнятті рішення відповідно до вимог ст.ст. 38, 39 Закону України "Про іпотеку". Відмовляючи у задоволенні заяви позивача, суди попередніх інстанцій також виходили із ненадання скаржником доказів неможливості виконання ним судового рішення у вказаний у ньому спосіб. Крім того, апеляційний суд зазначив, що вимоги позивача про встановлення початкової ціни продажу предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дії спрямовані на зміну резолютивної частини рішення по справі, а не зміну способу його виконання. При цьому суди попередніх інстанції послались на ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 38, 39, 43 Закону України "Про іпотеку", п.п. 7.1.3., 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 № 9 (v0009600-12) .

В обґрунтування касаційної скарги Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст. 55 Конституції України, ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 38, 39 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 36, 58, 62 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому скаржник зазначає, що встановлена в рішенні господарського суду Харківської області від 15.08.2012 початкова ціна реалізації предмета іпотеки не дозволяє державному виконавцю визначити його вартість за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Крім того, заявник касаційної інстанції вказує на те, що встановлена у рішенні суду початкова ціна реалізації предмета іпотеки в сумі 20 286 000,00 грн. не дозволяє реалізувати нерухоме майно, оскільки ринкова вартість предмету іпотеки складає 10 940 400 грн. Також скаржник стверджує, що у порушення ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" початкова вартість предмету іпотеки визначена у рішенні суду на підставі оцінки, що втратила чинність, оскільки звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.

Колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" примусове звернення стягнення на предмет іпотеки і його реалізація для задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється органом державної виконавчої служби на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , з урахуванням вимог, установлених Законом України "Про іпотеку" (898-15) .

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У п. 9.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) роз'яснено, що у рішеннях про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (іпотеки) господарські суди повинні зазначати дані, визначені в частині другій статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" і в частині першій статті 39 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що необхідність визначення початкової ціни продажу предмету іпотеки на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність можне виникнути у разі незазначення такої ціни у судовому рішенні та при недосягненні згоди між іпотекодавцем та іпотекодержателем.

Наведеним спростовуються помилкові посилання скаржника на ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" щодо визначення вартості майна боржника.

Згідно з ч. 5 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

З огляду на наведене та враховуючи передбачений ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" обов'язок державного виконавця здійснювати оцінку нереалізованого майна до 50 відсотків початкової вартості майна, доводи скаржника про неможливість реалізації предмета іпотеки внаслідок завищення його вартості визнаються колегією суддів необґрунтованими.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 № 14 (v0014700-03) роз'яснено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що зміна порядку визначення початкової ціни для подальшої реалізації предмета іпотеки не є зміною способу виконання рішення суду у розумінні ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не призводить до видозмінення зазначеної у рішенні форми його виконання.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов правомірного висновку про відмову Публічному акціонерну товариству "Дочірній банк Сбербанку Росії" у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2012 у даній справі.

Інші доводи касаційної скарги також не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, а тому підстав для скасування ухвали господарського суду Харківської області від 22.08.2013 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 у справі № 5023/2850/12(5023/10020/11) судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 22.08.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 у справі № 5023/2850/12(5023/10020/11) залишити без змін.