Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Жукової Л.В., Студенця В.І., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову та на рішення Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2013 року господарського суду Донецької області від 10.10.2013 року у справі господарського суду Донецької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунальне підприємство по теплопостачанню "Вуглик" Горлівської міської ради про стягнення сумив засіданні взяли участь представники:

- позивача: Ященко Р.Ю., - відповідача: не з"явився,

У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємста по теплопостачанню "Вуглик" Горлівської міської ради про стягнення 11277312,76 грн. основного боргу, 31614,16 грн. інфляційних втрат, 53789,39 грн. - 3% річних, 789411,89 грн. - 7% штрафу, 268946,97 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовано несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем природного газу за договором №7-БО купівлі-продажу природного газу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.10.2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 11277312,76 грн. основного боргу, 134473,49 грн. пені, 394705,95 грн. штрафу, 53789,39 грн. - 3% річних, 15476,50 грн. інфляційних, 68730,53 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2013 року рішення місцевого господарського суду від 10.10.2013 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2013 року та рішення господарського суду Донецької області від 10.10.2013 року в частині відмови у стягненні 134473,49 грн. пені та 394705,95 грн. штрафу скасувати і прийняти нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 27.07.2012 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством по теплопостачанню "Вуглик" Горлівської міської ради (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №7-БО,відповідно до умов якого, продавець зобов"язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, а покупець - прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору.

Згідно з п.1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами і організаціями та іншими споживачами.

Розділом 6 договору, сторони погодили порядок та умови проведення розрахунків за природний газ. Так, п.6.1 договору передбачено, що оплата за газ, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки гагу.

Відповідно до п.7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п.6.1 договору він у безспірному порядку зобов"язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором та поставив відповідачу у жовтні - грудні 2012 року природний газ у обсязі 2419123 тис. куб. м на загальну суму 11277312,76 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Проте, відповідач не оплатив вартість отриманого природного газу у порядку та строки, обумовлених п.6.1 договору, чим порушив приписи ст.ст. 525, 526 ЦК та умови договору.

У зв'язку із несвоєчасною оплатою, позивач на підставі ст. 549 ЦК України та п.7.2 договору нарахував відповідачу 268946,97 грн. пені та 789411,89 грн. штрафу, які суди попередніх інстанцій задовольнили частково, зменшивши її розмір на 50%.

Скаржник не оскаржує судові акти в частині правомірності чи неправомірності стягнення з відповідача основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, а тому в цій частині вони не перевіряються судом касаційної інстанції.

Касаційна скарга стосується лише правомірності зменшення судами пені та штрафу на 50%, згідно із ст. 83 ГПК України. При цьому, скаржник вказує на те, що судами безпідставно використано такі свої права, оскільки невірно оцінені обставини щодо матеріального становища боржника, як виняткові.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За переконанням колегії суддів, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основною причиною несвоєчасної оплати поставленого газу було те, що суб'єкти господарювання, які є кінцевими споживачами газу, невчасно та не в повному об'ємі сплачували відповідачу за газ грошові кошти, у зв'язку із чим відповідач не міг вчасно розрахуватись з позивачем в порядку, передбаченому Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" (2467-17) .

Враховуючи вищевикладене, а також те, що сплата в даному випадку пені та штрафу у повному обсязі зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, бюджетних установ, організацій та інших суб'єктів господарювання, то колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій щодо зменшення розміру пені та штрафу, що підлягають стягненню на 50%.

Доводи скаржника про необґрунтоване зменшення судами попередніх інстанцій розміру пені та штрафу, що підлягають стягненню за порушення строків оплати за природний газ є такими, що не можуть бути прийнятті до уваги колегією суддів, оскільки судами попередніх інстанцій, при вирішенні даного питання було досліджено ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інші фактори, які вплинули на можливість своєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2013 року та рішення господарського суду Донецької області від 10.10.2013 року у справі №905/2531/13 залишити без змін.