Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 р. у справі Господарського суду № 912/815/13 Кіровоградської областіза позовом Прокурора м. Кіровограда в інтересах держави в особі Кіровоградської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель-1" про визнання недійсним договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку

в судовому засіданні взяли участь представники:

прокурор відділу ГПУ Баклан Н.Ю., посв. № 008813 від 11.10.2012 р.; позивача: не з'явились;відповідача: не з'явились;

У травні 2013 р. Прокурор м. Кіровограда звернувся в інтересах держави в особі Кіровоградської міської ради (далі - Рада) до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою, у якій просив:

- визнати недійсним договір оренди землі від 30.10.2007 р. № 667, укладений між Радою та Приватним підприємством "Созидатель-1" (далі - Підприємство), зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельним ресурсам, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.11.2007 р. за № 179;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Созидатель-1" (далі - Товариство), повернути земельну ділянку площею 20 042,28 кв.м., яка знаходиться у м. Кіровограді в районі проїзду Підлісного, в розпорядження територіальної громади в особі Кіровоградської міської ради шляхом складення акту приймання-передачі.

Позовні вимоги прокурор, посилаючись на норми Конституції України (254к/96-ВР) , Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ), Господарського кодексу України (436-15) (далі - ГК України (436-15) ), Земельного кодексу України (2768-14) (далі - ЗК України (2768-14) ) та Закону України "Про оренду землі" (161-14) обґрунтовував тим, що спірний договір оренди землі було укладено за відсутності рішення Ради на підставі постанови Господарського суду Кіровоградської області від 01.03.2007 р. у справі 8/133. Вказану постанову скасовано за результатами перегляду в апеляційному порядку, у зв'язку із чим спірний договір не відповідає положенням земельного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним та повернення земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 15.08.2013 р. (суддя Тимошевська В.В.) позов задоволено повністю.

Вказане рішення прийнято з мотивів, наведених прокурором у позовній заяві. При цьому, місцевим господарським судом не застосовано строків позовної давності, про застосування яких було заявлено відповідачем, з посланням на те, що перебіг позовної давності починається з моменту скасування в апеляційному порядку постанови суду, на підставі якої укладено спірний договір, тобто з 19.10.2011 р. і прокурор звернувся з позовом за захистом порушеного права держави до спливу позовної давності.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 р. (колегія суддів: Коваль Л.А., Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.) рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.08.2013 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог прокурора відмовлено.

Вказану постанову мотивовано правомірністю заявлених прокурором позовних вимог та наявністю підстав для захисту порушеного права держави в особі Ради, проте за висновком апеляційного господарського суду, трирічний строк звернення до суду з позовом у даній справі необхідно обраховувати з дати укладення спірного договору - 30.10.2007 р., коли Рада як позивач мала довідатись про порушення своїх прав, та який прокурором пропущено, що у відповідності до ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 р. скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.08.2013 р. Викладені у касаційній скарзі вимоги заступник прокурора обґрунтовує посиланням на ст. 124 Конституції, ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України, ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України зазначаючи про неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права в частині обрахування строків позовної давності.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, та відзиви на касаційну скаргу прокурора до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга заступника прокурора Дніпропетровської області підлягає задоволенню частково, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- постановою господарського суду Кіровоградської області від 01.03.2007 р. у справі № 8/133 за позовом Підприємства до Ради про спонукання укладення договору, прийнятою в порядку адміністративного судочинства, позов задоволено повністю, зобов'язано Раду укласти з Підприємством договір оренди земельної ділянки площею 164 000, 00 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, в районі проїзду Підлісного, строком на 25 років під будівництво багатоповерхових житлових будинків згідно проекту землеустрою та висновку державної землевпорядної експертизи від 30.08.2006 року № 2586;

- на підставі вказаної постанови суду між Радою (Орендодавець) та Підприємством (правонаступником якого є Товариство) (Орендар) 30.10.2007 р. було укладено договір оренди землі № 667, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва багатоквартирних житлових будинків, яка знаходиться в районі проїзду Підлісного в місті Кіровограді, загальною площею 20 042,28 кв.м. земель житлової та громадської забудови, строком на 25 років (далі - Договір). Державну реєстрацію договору здійснено 01.11.2007 року за № 179. Актом приймання-передачі земельну ділянку передано орендарю;

- на момент укладення спірного Договору постанова господарського суду Кіровоградської області від 01.03.2007 р. у справі № 8/133 Радою у встановленому процесуальним законом порядку оскаржена не була та набрала законної сили;

- 21.04.2009 р. прокурор м. Кіровограда звернувся до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на вказану постанову. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011 р. за результатами апеляційного перегляду постанову господарського суду Кіровоградської області від 01.03.2007 р. у справі № 8/133 скасовано, провадження у справі закрито;

- будівництво об'єктів нерухомого майна на орендованій земельній ділянці Товариством не здійснювалось.

Відповідно до частини першої ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Пунктом 34 частини першої ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду) вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

За приписами частини першої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки в оренду.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами та підтверджується матеріалами справи, спірний Договір було укладено за відсутності рішення Ради на підставі прийнятої у справі № 8/133 постанови господарського суду Кіровоградської області від 01.03.2007 р., яка набрала законної сили та у відповідності до ч. 5 ст. 124 Конституції України була обов'язковою до виконання на всій території України.

Однак, за результатами апеляційного перегляду вказану постанову 19.10.2011 р. було скасовано ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду та втратила чинність.

За приписами частин. 1- 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 ст. 215 зазначеного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинною 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.

З огляду на те, що укладення спірного Договору відбулося на підставі, яка згодом відпала та враховуючи відсутність чинного рішення Ради про надання відповідачеві в оренду земельної ділянки, яке в силу наведених вище положень земельного законодавства є обов'язковою умовою укладення договорів оренди землі, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із правовою позицією господарських судів попередніх інстанцій щодо невідповідності Договору положенням земельного законодавства. Відтак, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вірного висновку про те, що вказана обставина є підставою для визнання спірного Договору недійсним та, в силу приписів п. 2 ч.1 ст. 216 ЦК України, підставою для повернення переданої за ним земельної ділянки.

Водночас, господарські суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків щодо пропуску прокурором строків позовної давності у даній справі, про застосування яких, Товариством заявлено у відзиві на позовну заяву (а.с. 52-54).

Задовольняючи позовні вимоги прокурора з наведених вище підстав, місцевий господарський суд виходив із того, що перебіг строків позовної давності у даній справі починається з моменту скасування в апеляційному порядку постанови суду, на підставі якої укладено спірний договір, тобто з 19.10.2011 р. і прокурор звернувся з позовом за захистом порушеного права держави до спливу позовної давності.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог прокурора, господарський суд апеляційної інстанції виходив із того, що трирічний строк звернення до суду з позовом у даній справі необхідно обраховувати з дати укладення спірного договору - 30.10.2007 р., коли Рада як позивач мала довідатись про порушення своїх прав, та який прокурором пропущено, що у відповідності до ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись із таким висновком апеляційного господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з настанням події, з якою пов'язано його початок (ч.1 ст. 253 Цивільного кодексу України).

Як зазначалось вище, прокурор звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та застосування наслідків його недійсності з огляду на те, що підстава, на якій цей договір було укладено згодом відпала і він більше не відповідає положенням законодавства України.

Місцевим господарським судом вірно зазначено, що при обрахуванні строку позовної давності у даній справі необхідно виходити саме із особливостей підстав позову. З урахуванням положень ч. 5 ст. 124 Конституції України невідповідність Договору положенням законодавства виникла з моменту, коли підстава його укладення (постанова суду) відпала (втратила чинність) - з прийняттям Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом ухвали від 19.10.2011 р.

За таких обставин, виходячи зі змісту вищенаведених норм та матеріалів справи, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що право на звернення до суду з даним позовом виникло 19.10.2011 р. і з цієї дати починається перебіг строку позовної давності. Прокурор звернувся до суду з даним позовом 31.05.2013 р., тобто в межах встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності.

Суд апеляційної інстанції переглядаючи справу наведеного вище не врахував, у зв'язку із чим безпідставно відмовив у задоволенні позову прокурора з підстав пропуску ним строків позовної давності.

Водночас, задовольняючи позов прокурора у повному обсязі, місцевим господарським судом не було враховано викладених у п. 2.29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 (v0007600-11) "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних відносин" роз'яснень, за якими, договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.

Частиною першою ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 р. підлягає скасуванню як така, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права.

В той же час, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.08.2013 р. в частині задоволення позовних вимог прокурора про визнання недійсним Договору підлягає зміні шляхом викладення абзацу першого та другого його резолютивної частини у новій редакції з урахуванням наведених роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України. В іншій частині рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.08.2013 р. підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 р. у справі № 912/815/13 господарського суду Кіровоградської області скасувати.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.08.2013 р. у справі № 912/815/13 змінити, виклавши абзац перший та другий його резолютивної частини у наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним на майбутнє договір оренди землі від 30.10.2007 р. № 667, укладений між Кіровоградською міською радою (25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 41, ідентифікаційний код 26241020) та приватним підприємством "Созидатель-1" (25000, м. Кіровоград, просп. Комуністичний, 1-б, ідентифікаційний код 33316395), зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельним ресурсам, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.11.2007 р. за № 179."

В іншій частині рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.08.2013 р. залишити без змін.

Доручити Господарському суду Кіровоградської області видати відповідний наказ.