Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Короткевича О. Є. (доповідач у справі) суддів: Коваленка В. М., Погребняка В. Я. розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_4 на постанову та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 року Господарського суду Одеської області від 18.09.2013 року у справі № 21-32-2/44-10-2632 за заявою до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10 Кредитної спілки "Україна" про банкрутство в судовому засіданні взяли участь: не з'явились

Постановою господарського суду Одеської області від 18.09.2013 року (суддя Зеленов Г. М.) у справі № 21-32-2/44-10-2632 Кредитну спілку "Україна" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бєлова О. Д.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 року (головуючий суддя: Сидоренко М. В., судді: Жеков В. І., Аленін О. Ю.) постанову господарського суду м Одеської області від 18.09.2013 року у справі № 21-32-2/44-10-2632 залишено без змін.

ОСОБА_4 не погодилась з вищезазначеними рішеннями та звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить прийнятті раніше рішення скасувати, а провадження у справі припинити з посилання на порушення судом норм процесуального та матеріального права, зокрема, норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) та Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до боржника застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута. Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) передбачено певні стадії процедури банкрутства, встановлено строк та умови їх проведення.

Згідно зі ст. ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 16 вказаного Закону до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення, зокрема, про звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість.

Ухвалою суду від 19.11.20112 року за результатами попереднього судового зсідання затверджено реєстр вимог кредиторів боржника.

12.08.2013 року на засіданні комітету кредиторів було прийнято рішення про звернення до суду з клопотанням про введення процедури ліквідації та призначення ліквідатором підприємства - банкрута арбітражного керуючого Бєлова О. Д., що підтверджується протоколом зборів комітету кредиторів.

23.08.2013 року голова комітету кредиторів звернувся до суду з клопотанням на затвердити рішення прийняті на зборах кредиторів, а саме визнати Кредитну спілку "Україна" банкрутом, відкрити ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатором - арбітражного керуючого Бєлова О. Д.

Постановою господарського суду Одеської області від 18.09.2013 року Кредитну спілку "Україна" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бєлова О. Д. затверджено оплату послуг арбітражного керуючого Бєлова О. Д. за кожен місяць виконання ним повноважень, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 року.

ОСОБА_4 було заявлено до суду доводи щодо зацікавленості судді Зеленова Г. М., в підтвердження вказаних доводів заявник посилається на наявність кредиту, договору та видаткового касового ордеру, підписаного Зеленовим Г. М.

Однак апеляційної інстанцій встановлено відсутність зацікавленості судді місцевого суду при прийнятті оскаржуваного рішення.

Процедура ліквідації застосовується у випадках, якщо після виявлення кредиторів, затвердження реєстру вимог кредиторів та створення комітету кредиторів, до суду не надійшло пропозицій щодо санації боржника або укладення мирової угоди.

Відповідно до ст. 1 вищезазначеного Закону неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Відповідно до норм ст. 31 Закону про банкрутство надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого (ліквідатора) відбувається на платній основі. Тобто, послуги ліквідатора у даній справі про банкрутство у будь-якому випадку повинні бути оплачені. Проте оплата послуг ліквідатора повинна відбуватись в порядку, встановленому Законом про банкрутство (2343-12) .

Розпорядником майна було надано аналіз фінансово-господарської діяльності боржника за період з 01.01.2008 року по 01.07.2013 року, що свідчить про його неплатоспроможність. Боржник має стійку тривалу фінансову неплатоспроможність, пасив перевищує активи боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, на протязі всієї стадії розпорядження майном, виявлення кредиторів, пропозицій щодо укладення мирової угоди або санації боржника до суду не поступало, окрім того судом було встановлено, що фінансовий стан підприємства незадовільний.

За таких обставин, місцевий суд, з чим погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що були виконані усі необхідні умови процедури розпорядження майном, своєчасно здійснена публікація в офіційному друкованому органі з метою виявлення кредиторів та санаторів боржника, складено реєстр заявлених вимог кредиторів, пропозицій щодо укладення мирової угоди або санації боржника до суду не поступало, обґрунтовано дійшов висновку про введення процедури ліквідації та визнання боржника банкрутом.

Окрім того доводи скаржника зазначені в касаційній скарзі, стосовно порушень допущених розпорядником майна при ведені реєстру вимог кредиторів та порушення допущенні судом першої інстанції при затвердженні реєстру вимог кредиторів судом касаційної інстанції до уваги не приймаються так як предметом оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін постанову суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду або постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції та постанова суду першої інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновку господарських судів, у зв'язку з чим підстав для скасування вказаних постанов не вбачається.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права і підстав для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9- 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

1. Касаційну скаргу гр. ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 року та постанову господарського суду Одеської області від 18.09.2013 року у справі № 21-32-2/44-10-2632 залишити без змін.