Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І. за участю представників: позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідача Гуменюк Н.О. - довіреність від 15.04.2013 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги 1) Хустської міської ради; 2) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на постанову від 22.10.2013 р. Львівського апеляційного господарського судуу справі№ 907/581/13 господарського суду Закарпатської області за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Хустської міської ради про зобов'язання укласти додатковий договір

У червні 2013 р. ФОП ОСОБА_5 звернулась до господарського суду Закарпатської області з позовом до Хустської міської ради про зобов'язання міську раду укласти з позивачем додатковий договір про продовження дії договору оренди земельної ділянки за № 0320 від 10.10.2007 р. на такий самий строк і на тих самих умовах, а саме до 23.10.2013 р., яким передано в оренду ФОП ОСОБА_5 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0312 га, посилаючись на приписи статті 187 Господарського кодексу України, статті 31 та частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення Хустської міської ради від 26.09.2007 р. № 471 між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки від 10.10.2007 р. строком на 2 роки, а рішенням міської ради № 1442 від 23.10.2009 р. вирішено продовжити термін дії договір оренди землі на 1 рік. При цьому, 23.10.2009 р. сторонами біли підписані зміни до договору оренди землі № 0320 від 10.10.2007 р., виклавши пункт 3.1 в іншій редакції щодо передачі земельної ділянки в оренду терміном до 23.10.2010 р. В подальшому, як зазначав позивач, вказаний договір поновлювався, у зв'язку з чим земельна ділянка перебуває в оренді позивача до 23.10.2013 р.

Проте, 21.02.2012 р. Хустською міською радою прийнято відповідне рішення № 599, яким припинено з 23.10.2010 р. дію договору оренди земельної ділянки, яке в подальшому рішенням господарського суду Закарпатської області від 01.04.2013 р. у справі № 907/44/13-г було визнано незаконним та скасовано, у зв'язку з чим позивач 05.04.2013 р. звернувся до міської ради з заявою про укладення договору оренди землі на три роки, із відповіді на яку вбачається ухилення міської ради від укладення договору, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

У відзиві на позовну заяву Хустська міська рада посилаючись, зокрема, на положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. (v0006600-11) , просила відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_5 вказуючи на те, що згідно прийнятих органом місцевого самоврядування рішень та укладеного між сторонами договору, з урахуванням змін до нього від 23.10.2009 р., строк дії договору оренди землі від 10.10.2007 р. закінчився 23.10.2010 р., а земельна ділянка позивачем використовується в порушення вимог статті 34 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 30.08.2013 р. (суддя Бобрик Г.Й.) позов задоволено повністю, а саме: зобов'язано Хустську міську раду укласти з ФОП ОСОБА_5 додатковий договір про продовження дії договору оренди земельної ділянки за № 0320 від 10.10.2007 року на такий самий строк і на тих самих умовах, яким передати в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1,площею 0,0312 га.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог, посилаючись на обставини, встановлені господарським судом при розгляді справи № 907/44/13-г, а також приписи частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", вказавши, що у орендних відносинах між позивачем та відповідачем створено всі встановлені законом підстави для укладення додаткового договору про поновлення договору оренди землі.

За апеляційною скаргою Хустської міської ради Львівський апеляційний господарський суд (судді: Кузь В.Л., Желік М.Б., Малех І.Б.), переглянувши рішення господарського суду Закарпатської області від 30.08.2013 р. в апеляційному порядку, постановою від 22.10.2013 р. скасував його, прийняв нове рішення, яким у позові відмовив.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що рішенням господарського суду Закарпатської області від 01.04.2013 р. у справі № 907/44/13-г було встановлено, що ФОП ОСОБА_5 після 23.10.2010 р. продовжує правомірно, добросовісно і безперешкодно користуватися земельною ділянкою, отриманою за договором від 10.10.2007 р., а за таких обставин у спірній ситуації застосуванню підлягають правила частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", за якими у випадку відсутності заперечення з боку орендодавця протягом одного місяця після припинення дії договору, договір оренди вважається поновленим безспірно. При цьому судом вказувалось, що подаючи позов про спонукання до укладення додаткового договору, позивач не подав на розгляд суду проект додаткового договору, а тому спір фактично був безпредметним, про що також зазначалось і у рішенні суду у справі № 907/44/13-г, яким також із врахуванням цієї підстави було відмовлено ФОП ОСОБА_5 у поновленні договору оренди земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог дійшов висновку, що право позивача на оренду земельної ділянки згідно договору від 10.10.2007 р. № 0320 не припинилось, поза судовий порядок продовження договору встановлений законом, а тому звернення до суду із заявленим предметом позову було передчасним, на що не звернув уваги місцевий господарський суд.

Хустська міська рада подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 р. змінити, а саме виключити з мотивувальної частини наступний текст:

"…судом апеляційної інстанції встановлено, що на час звернення з позовом до суду і прийняття оскаржуваного рішення у даній справі орендні відносини між сторонами в силу дії ч.6 ст.33 ЗУ "Про оренду землі" є триваючими на термін до 29.10.14.

Тобто, його дія продовжувалась до 23.10.2012 року (на два роки з 23.10.10) і при відсутності листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору протягом одного місяця після закінчення цього строку (ч.6 ст.33 ЗУ "Про оренду землі") договір є поновленим до 23.10.2014 року і позивач є належним орендарем в межах цього строку.

Разом з цим,поновлення дії договору на той самий строк і на тих самих умовах оформляється укладенням сторонами додаткової угоди в місячний строк в обов'язковому порядку. Ця норма частини восьмої статті 33 ЗУ "Про оренду землі" є імперативною, а тому така угода зобов'язана бути укладена уповноваженим керівником органу місцевого самоврядування без рішення суду.

Невиконання такої вимоги закону перешкоджає здійсненню позивачем господарської діяльності на орендованій земельній ділянці є порушенням закону.

Таким чином, як встановлено судом апеляційної інстанції право позивача на оренду земельної ділянки згідно договору від 10.10.07 - № 0320 не припинилось…"

В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції скаржник просить залишити без змін.

Хустська міська рада не погоджується з мотивувальною частиною постанови, посилаючись на положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (v0006600-11) щодо застосування до спірних правовідносин редакції закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки. Тобто, скаржник зазначає, що оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли до 12.03.2011 р., тобто до набрання чинності змін у статтю 33 Закону України "Про оренду землі", судом апеляційної інстанції було помилково застосовано нову редакцію Закону, а саме частини 6 статті 33, залишивши поза увагою, що вказаною нормою, в редакції, чинній на момент укладення договору не передбачалось автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки.

Заявник касаційної скарги також зазначає, що судом апеляційної інстанції самостійно було продовжено строк дії договору до 23.10.2014 р., в той час як позивачем заявлялись вимоги про зобов'язання міську раду укласти з ним договір на строк до 23.10.2013 р., тобто суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог в порушення норм процесуального права.

ФОП ОСОБА_5 подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а рішення господарського суду Закарпатської області від 30.08.2013 р. залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги помилковістю висновків апеляційного суду та істотним порушенням судом норм матеріального права.

Заявник касаційної скарги вказує на те, що судом апеляційної інстанції було правомірно встановлено та визнано за позивачем право на користування земельною ділянкою, проте відповідно до вимог статті 35 Господарського процесуального кодексу України, застосувавши правила преюдиції згідно рішення суду від 01.04.2013 р. у справі № 907/44/13-г, судом апеляційної інстанції помилково визнано передчасність пред'явленого ФОП ОСОБА_5 позову про спонукання міську раду укласти додатковий договір про продовження дії договору оренди земельної ділянки № 0320 від 10.10.2007 р., оскільки такий висновок суду порушує право скаржника на закріплення у судовому порядку законного права відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" на обов'язковість укладення додаткової угоди до договору оренди землі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Хустської міської ради не підлягає задоволенню, а касаційна скарга ФОП ОСОБА_5 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, відповідно до рішення Хустської міської ради від 26.09.2007 р. № 471 "Про затвердження проекту відведення земельної ділянки для надання в оренду ПП ОСОБА_5", 10.10.2007 р. між Хустською міською радою (орендодавець) та ПП ОСОБА_5 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки № 0320, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 0,0312 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (пункти 1.1, 2.1 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору земельна ділянка передається в оренду терміном на 2 (два) роки.

Пунктом 3.2 договору сторони обумовили, що після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін, якщо інше не передбачене цим договором та рішенням Хустської міської ради. У цьому разі зацікавлена сторона повинна письмово повідомити другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше ніж за 2-а місяці до його закінчення.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Хустської міської ради від 23.10.2009 р. № 1442 продовжено термін оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0312 га підприємцю ОСОБА_5 на 1 (один) рік (а.с. 52).

23.10.2009 р. на підставі рішень міської ради № 471 від 26.09.2007 р. та № 1442 від 23.10.2009 р., між Хустською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_5 (орендар) були підписані зміни до договору оренди земельної ділянки № 0320 від 10.10.2007 р., у пункті 1 яких сторонами пункт 3.1 викладено у наступній редакції: "3.1. Земельна ділянка передається в оренду терміном до 23.10.2010 р.". У пункті 2 сторонами було погоджено, що інші умови договору оренди № 0320 від 10.01.2007 р. залишаються незмінними, і сторони підтверджують щодо них свої зобов'язання (а.с. 17).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Хустської міської ради № 599 від 21.02.2012 р., зокрема, вирішено припинити з 23.10.2010 р. дію договору оренди земельної ділянки площею 0,0312 га по АДРЕСА_1, за № 0320 від 10.10.2007 р. з ОСОБА_5 (а.с. 22).

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 01.04.2013 р. у справі № 907/44/13- г позов ФОП ОСОБА_5 до Хустської міської ради задоволено частково, а саме: визнано незаконним та скасоване рішення Хустської міської ради від 21.02.2012 р. № 599 "Про припинення договору оренди земельної ділянки ОСОБА_5" та відмовлено у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_5 про поновлення договору оренди земельної ділянки від 10.10.2007 р. (а.с. 29-36).

Предметом спору у даній справі є вимога ФОП ОСОБА_5 про зобов'язання Хустську міську раду укласти з позивачем додатковий договір про продовження дії договору оренди земельної ділянки за № 0320 від 10.10.2007 р. на такий самий строк і на тих самих умовах, а саме до 23.10.2013 р., з посиланням на приписи статті 187 Господарського кодексу України та частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", з огляду на наявність у позивача переважного права на оренду земельної ділянки та обов'язковість підписання головою міської ради відповідної угоди про поновлення договору оренди землі, а також з урахуванням фактів встановлених рішенням господарського суду Закарпатської області від 01.04.2013 р. у справі № 907/44/13-г.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Зі змісту частини першої статті 124 Земельного кодексу України вбачається, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 792 Цивільного кодексу України статті за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди (стаття 15 Закону).

За приписами статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 14.2 договору оренди землі від 10.10.2007 р., сторонами було погоджено, що підставою припинення договору є, зокрема, закінчення строку, на який його укладено.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" визначено порядок поновлення договору оренди землі та передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Разом з цим, у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності необхідно враховувати, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату виникнення спірних правовідносин.

При цьому, якщо відповідні правовідносини виникли між сторонами до внесення змін Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) , який набрав чинності з 12.03.2011 р., до статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідним є врахування, що попередня редакція зазначеної статті Закону України "Про оренду землі" (161-14) не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі.

Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов'язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Під час перегляду рішення місцевого господарського суду апеляційний господарський суд користується правами, наданими суду першої інстанції, які, в свою чергу, обмежуються особливостями розгляду справи в апеляційній інстанції, які випливають із меж перегляду справи відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 вказаного Кодексу у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Виходячи з приписів процесуального законодавства метою апеляційного суду є розгляд справи по суті повторно за наявними у справі та додатково поданими доказами.

В силу статті 105 Господарського процесуального кодексу України за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, у якій мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Проте, здійснюючи повторний розгляд справи судом апеляційної інстанції було залишено поза увагою приписи земельного законодавства законодавства, не з'ясовані питання стосовно моменту виникнення між сторонами спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди землі, виходячи з матеріалів справи та змісту договору оренди землі від 10.10.2007 р., а відтак і застосування норм законодавства, якими врегульовані питання щодо порядку поновлення договору оренди землі, саме в редакції, чинній на момент виникнення таких спірних правовідносин, відповідні обставини справи в їх сукупності із здійсненням оцінки всіх належних доказів судами не встановлювались.

Крім того, судова колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що здійснюючи судовий розгляд справи суд апеляційної інстанції на підставі статті 35 Господарського процесуального кодексу України посилався на факти, встановлені господарським судом Закарпатської області у рішенні від 01.04.2013 р. у справі № 907/44/13-г.

За приписами частин 1, 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вказаною нормою встановлено, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин. Не мають преюдиціального значення оціночні судження, зроблені судом при вирішенні іншої справи, ототожнення фактів, встановлених цим судом, з їх юридичною оцінкою.

Проте, судом апеляційної інстанції під час здійснення повторного розгляду справи вказані приписи законодавства також були залишені поза увагою.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судом чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 р. у даній справі підлягає скасуванню, з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, при здійсненні якого суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи викладене, касаційна скарга Хустської міської ради про зміну постанови суду апеляційної інстанції не підлягає задоволенню, у звязку з її скасуванням та направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд з підстав, викладених у цій постанові.

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 р. у справі № 907/581/13 господарського суду Закарпатської області скасувати, справу направити на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

Касаційну скаргу ФОП ОСОБА_5 задовольнити частково.

Касаційну скаргу Хустської міської ради залишити без задоволення.