Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів: Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Глос О.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Сумської дирекції на постанову від 24.10.2013 Харківського апеляційного господарського суду у справі господарського суду Сумської області № 5021/1165/12 за позовом Управління майна комунальної власності Сумської міської ради до Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Сумської дирекції про розірвання договору оренди, виселення з нежитлового приміщення та стягнення коштів,

Рішенням господарського суду Сумської області від 22.08.2013 у справі №5021/1165/12 (суддя Коваленко О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., судді Терещенко О.І., Медуниця О.Є.), задоволені уточнені позовні вимоги Управління майна комунальної власності Сумської міської ради (далі-позивач) до Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Сумської дирекції (далі-відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 256344,70 грн. заборгованості з орендної плати, 14668,28 грн. пені та виселення відповідача з нежитлового приміщення площею 259,90 м2, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 24.

Відповідач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 203, 215, 334, 761 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 35, ст. ст. 43, 79, 83 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій не враховано тієї обставини, що орендодавець за договором не був власником майна на час укладення договору оренди і до закінчення його дії та не мав відповідних правомочностей власника для передачі майна в оренду та стягнення орендної плати; судом апеляційної інстанції безпідставно не були оцінені додаткові докази, які відповідач подав після прийняття рішення у справі, та не прийнято факти, встановлені рішенням господарського суду Сумської області у справі №920/13/13 між тими ж сторонами, які, на думку скаржника, свідчать про безпідставність встановлення в договорі оренди орендної плати в розмірі, що перевищує 1 грн./рік, а, отже, недійсність укладеного договору в цій частині.

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечив проти її задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.01.2014 розгляд касаційної скарги відкладено на 20.01.2014 на 12 год. 00 хв.

Представники сторін не скористалися своїми процесуальними правами на участь в судовому засіданні касаційної інстанції 20.01.2014, про дату і час якого були належним чином повідомлені в судовому засіданні 14.01.2013 та ухвалою Вищого господарського суду України від 14.01.2013.

Відповідачем подано клопотання від 17.01.2014 про відкладення розгляду його касаційної скарги на іншу дату з метою надання додаткових пояснень по доводам касаційної скарги. Втім, враховуючи, що місячний строк розгляду касаційної скарги, встановлений ст. 111-8 ГПК України, закінчується 20.01.2014, зазначене клопотання відхиляється.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 09.11.1998 між Управлінням комунального майна та приватизації Сумської міської ради (орендодавець) та Сумським обласним підприємством поштового зв'язку "Сумипошта" Сумський поштамт (орендар), укладено договір оренди №ФМ-206, який в подальшому неодноразово змінено сторонами та за умовами якого (в редакції змін №4 від 16.10.2010 до договору) орендодавець - Управління майна комунальної власності Сумської міської ради передає, а орендар - Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Сумської дирекції приймає у строкове платне користування (в оренду) на умовах, визначених договором, нежитлове приміщення за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 24, на І поверсі, площею 259,90 м2, право на оренду яких орендар набув на підставі рішення Сумської міської ради від 12.03.1997 "Про комунальну власність м. Суми" та наказу Управління майна комунальної власності Сумської міської ради від 15.01.2010 №10/01-13. Майно передається в оренду з метою розміщення відділення поштового зв'язку (п.1.1 договору); об'єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 259,90 м2, розміщені на І поверсі у будинку №24 по вул. Харківській у м. Суми, що знаходяться на обліку Управління майна комунальної власності Сумської міської ради (п.2.1 договору); у разі припинення дії цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди у стані не гіршому, ніж він був одержаний, згідно з актом приймання-передачі, в термін, що вказаний в листі орендодавця про припинення дії договору, рішенні суду чи визначений за згодою сторін, оформленого в письмовій формі (п.3.2 договору); об'єкт оренди вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п.3.3 договору); орендна плата за об'єкт оренди розраховується на підставі діючої Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженої відповідним рішенням Сумської міської ради. Базова ставка орендної плати встановлюється відповідним рішенням Сумської міської ради. Розрахунок орендної додається (додаток № 3) (п.4.1 договору); орендна плата щомісячно перераховується авансом у розмірі 70% до 15-го числа місяця, передуючому звітному, а 30% орендної плати не пізніше 15-го числа місяця, який слідує за звітним, з урахуванням ПДВ (п.4.3 договору); нарахування орендної плати припиняється з дати підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди у разі припинення дії договору (п.4.9 договору); орендар зобов'язується, зокрема, по закінченні строку дії договору повернути орендодавцю об'єкт оренди у належному стані, придатному для подальшої експлуатації (з урахуванням змін у його стані та зношення), про що оформлюється акт приймання-передачі, при цьому, сплатити орендну плату по момент підписання цього акту (п.6.2.1 договору); строк дії договору встановлюється до 16.01.2012 (п.10.1 договору в редакції змін №5 від 08.08.2011до договору); договір припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку його дії (п.10.7 договору).

Господарськими судами також встановлено, що останньою редакцією розрахунку розміру місячної орендної плати за користування комунальним майном - додаток №3 до договору - встановлена пільга по сплаті орендної плати та визначено її розмір в сумі 1,00 грн./рік на період з 01.08.2011 по 31.12.2011, а починаючи з 01.01.2012 орендна плата розраховується за формулою, визначеною Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженою рішенням Сумської міської ради від 23.06.2010 №3964-МР, і визначена за січень 2012 р. в розмірі 11420,98 грн. (без ПДВ).

Листом від 07.02.2012 №09-138/01-09 позивач повідомив відповідача, що строк дії вищевказаного договору закінчився 16.01.2012 і на новий термін продовжуватися не буде з підстав неналежного виконання орендарем умов договору щодо своєчасного та в повному обсязі внесення орендних платежів, у зв'язку з чим зазначив про необхідність повернення орендованих приміщень за актом приймання-передачі до 20.02.2012 та погашення існуючої заборгованості з орендної плати.

Втім, зазначених вимог орендар не виконав, що і стало підставою для звернення Управління майна комунальної власності Сумської міської ради до господарського суду з позовом про виселення Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Сумської дирекції з орендованого приміщення та стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 256344,70 грн. за період строку дії договору та період фактичного користування до повернення об'єкта оренди за актом приймання-передачі (по 01.06.2013), а також стягнення нарахованої на цю суму пені у розмірі 14668,28 грн. за період з 01.12.2012 по 31.05.2013.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про їх підставність і ґрунтовність та зазначили, що в частині стягнення заборгованості з орендної плати, правомірність нарахування якої в розмірі більшому ніж 1 грн./рік, встановлена господарськими судами підчас розгляду справи №5021/1287/12, позивачем за допомогою належних доказів доведено суму боргу орендаря та нарахованої на неї пені, відповідач, в свою чергу, цих доводів не спростував та не подав доказів погашення цієї заборгованості.

Щодо позовних вимог про виселення відповідача з орендованого приміщення, господарські суди встановили факт закінчення строку дії договору оренди та вчасно подані орендодавцем заперечення проти подальшого продовження договірних правовідносин, відтак, ухилення орендаря від встановленого умовами договору та приписами чинного законодавства обов'язку повернути майно після припинення договору є підставою для задоволення позову в цій частині.

Втім, висновок судів попередніх інстанцій щодо підставності і ґрунтовності позовних вимог колегія суддів вважає передчасним, тобто, таким, що став наслідком порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, з огляду на таке.

Так, згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору, що також відображено у статті 180 Господарського кодексу України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається з матеріалів справи, внаслідок укладення договору від 09.11.1998 між сторонами у справі виникли правовідносини з договору оренди.

В силу ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення), інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. ст. 759 - 761 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм, об'єктом оренди може бути будь-яке майно, що має індивідуальні ознаки, в т.ч. нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно, орендодавцем якого має бути його власник або особа, уповноважена на укладення договору оренди.

Відповідно до ст. 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України (435-15) .

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

В обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог відповідач під час розгляду справи зазначав, зокрема, що орендодавець за договором оренди не мав права передавати майно в оренду, оскільки на момент укладення договору, впродовж його дії і до моменту закінчення строку договору, він не являвся власником майна та не мав інших речових прав, необхідних для укладення договору найму, адже, відповідно до витягу про державну реєстрацію прав № 35583851 від 21.09.2012, яке міститься в матеріалах справи (а.с.158, т.1), територіальна громада м. Суми в особі Сумської міської ради стала власником нежилого приміщення, 24 відділення зв'язку, загальною площею 259,9 м2, лише 21.09.2012, отже, позивач не довів права на позов.

Втім, господарські суди попередніх інстанцій, в порушення норми ст. 43 ГПК України, не встановили наявність права власності чи інших речових прав позивача на майно, визначене умовами договору, та не встановили його правовий режим, адже, місцевий господарський суд не навів будь-якого обґрунтування відхилення зазначених доводів відповідача, обмежившись лише посиланням на наявну в матеріалах справи копію витягу про державну реєстрацію права власності №35583851 від 21.09.2012, при цьому, апеляційним господарським судом, не зважаючи на те, що апеляційна скарга фактично ґрунтується саме на доводах не дослідження місцевим господарським судом обставин наявності/відсутності права власності чи інших речових прав позивача відносно визначеного договором майна, взагалі не надано оцінки зазначеним обставинам та жодним чином не спростовано вказаних доводів заявника апеляційної скарги.

Не встановлення судами попередніх інстанцій зазначених обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору у справі, і ненадання їм належної правової оцінки, є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, судові акти у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

Касаційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Сумської дирекції задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 у справі господарського суду Сумської області № 5021/1165/12 та рішення господарського суду Сумської області від 22.08.2013 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Сумської області.