Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Дерепи В.І. суддів : Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.13

у справі № 925/1028/13 господарського суду Черкаської області за позовом Дочірньої компанії "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" про стягнення суми за участю представників від: позивача Ткаченко Р.Ю. (дов. від 08.01.14) відповідача Бунякін М.М. (дов. від 03.01.14)

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення із Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" 0,02 грн. основного боргу 543455,81 грн. пені, 44894,49 грн. інфляційних втрат та 269181,37 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 15.08.13 (суддя Скиба Г.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.13 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Новікова М.М., суддів: Зубець Л.П.,

Мартюк А.І.), позовні вимоги задоволені частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 0,02 грн. основного боргу, 54345,59 грн. пені, 44894,49 грн. інфляційних втрат, 269181,37 грн. - 3% річних з простроченої суми. В решті позову відмовлено, оскільки зменшено пеню, належну до стягнення, на 90 % на підставі ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України.

Частково не погоджуючись із рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині зменшення розміру пені. Свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст. 233 ГК України, ст.ст. 549- 552 ЦК України) та процесуального права (ст.ст. 42, 43, 83- 84 ГПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 31.12.10 між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", як постачальником, та КПТМ "Черкаситеплокомуненерго", як покупцем, укладений договір про закупівлю природного газу за держані кошти № 39/11-ТЕ. За період з 01.01.11 по 31.12.11 позивачем передано відповідачу природний газ на суму 35388646,54 грн. Спожитий газ оплачено відповідачем у сумі 35388646,52 грн. Заборгованість на момент звернення з позовом становить 0,02 грн.

Відповідач порушував умови договору та оплачував поставлений природний газ з порушенням встановлених у договорі строків, тому судами були стягнуті нараховані відповідачем 44894,49 грн. інфляційних втрат, 269181,37 грн. 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України. Судові акти в цій частині сторонами не оскаржуються, а тому не перевіряються судом касаційної інстанції та підлягають залишенню без змін.

Пунктом 7.3.1 договору визначено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми основного боргу) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання, з посиланням на п.п. 7.3.1, 9.3 договору № 39/11-ТЕ, положення Цивільного та Господарського кодексів України (436-15) , нараховано відповідачу 543455,81 грн. пені за період з 21.03.11 по 21.04.12, розмір якої визнаний судами обґрунтованим, втім, зменшений на 90% на підставі ст. 233 Господарського кодексу України.

Скарга стосується правомірності зменшення судами пені на 90%, при цьому скаржник вказує на те, що судами безпідставно використано такі свої права, оскільки невірно оцінені обставини щодо матеріального становища боржника, як виняткові.

Суди попередніх інстанцій, зменшуючи заявлену до стягнення пеню, взяли до уваги неможливість відповідача отримати альтернативне постачання газу в Черкасах для комунального забезпечення об'єктів, погашення заборгованості, ступінь виконання відповідачем зобов'язання та непомірний розмір санкцій (543455,81 грн.) в порівнянні з сумою боргу відповідача перед позивачем (02 коп. з 01.01.13). Крім того, кінцевими споживачами основної кількості послуг, які надаються відповідачем, є бюджетні організації і установи, а також населення якому відповідач не має можливості нараховувати штрафні санкції за несвоєчасне проведення розрахунків, а також те, що відповідачем погашено повністю суму основного боргу, та на день вирішення спору у даній справі вказана заборгованість становила всього 0,02 грн. При цьому, позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що зменшення пені на 90% не відповідає вимогам співрозмірності та не враховує інтереси позивача, що у свою чергу, суперечить принципу рівності сторін у господарському процесі.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 509, статей 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Кодексом також передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 Кодексу). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Кодексу).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Майновий стан сторін, стан розрахунків та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про надання відстрочки. Втім, розмір, до якого суд зменшив пеню (на 90%) не є співрозмірним, в контексті інтересів позивача та відповідача.

Тому судові акти в частині відмови у стягненні пені підлягають скасуванню з направленням справи у цій частині на новий розгляд.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково, рішення господарського суду Черкаської області від 15.08.13 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.13 у справі № 925/1028/13 в частині відмови у стягненні пені скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду Черкаської області. В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.13 у справі № 925/1028/13 залишити без змін.