Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Дерепи В.І. суддів : Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.13

у справі № 5011-4/19119-2012 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення суми за участю представників від: позивача Собко О.В. (дов. від 17.12.13) відповідача Сидорченко В.В. (дов. від 16.03.12)

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулося до суду з позовом (з урахуванням уточнення позовних вимог) про стягнення із Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 326964739,07 грн. боргу, 50924653,83 грн. штрафу, 2571230,83 грн. пені, 514632,03 грн. 3% річних заборгованості за поставлений позивачем природний газ за договором від 21.03.12 № 14/1634/12.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.13 (колегія суддів у складі: головуючого-судді: Борисенко І.І., суддів: Літвінової М.Є., Трофименко Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.13 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Чорної Л.В., суддів: Гончарова С.А., Мартюка А.І.), позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 25462326,92 грн. штрафу, 1285615,42 грн. пені, 514632,03 грн. 3% річних, 62850,62 грн. судового збору. В решті частини пені та штрафу - відмовлено. За основним боргом провадження у справі припинено на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог частково, суди виходили з доведеності факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем відповідачу природного газу, передбаченої договором відповідальності за прострочення виконання зобов'язання з оплати природного газу у вигляді пені та штрафу, а також передбаченої ст. 625 ЦК України відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання. Дійшовши висновку про правомірність заявлених позивачем до стягнення сум пені та штрафу, керуючись ч.3 ст. 551 ЦК України та враховуючи наявність заборгованості перед відповідачем споживачів за послуги з теплопостачання, у тому числі, населення та збитковість господарської діяльності відповідача у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлену енергію, а також те, що відповідачем повністю оплачена вартість поставленого йому природного газу, суди скористалися правом, наданим п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України правом та зменшили розмір пені та штрафу, які підлягали стягненню з відповідача на користь позивача, на 50%.

Частково не погоджуючись із рішенням та постановою (в частині зменшення розміру пені і штрафу на 50%), позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині зменшення розміру пені і штрафу. Свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст. 233 ГК України) та процесуального права (ст. 83 ГПК України). В решті судові акти не оскаржуються не заперечуються, визнаються такими, що визначені вірно, а тому в частині задоволення позову судові акти Вищим господарським судом України не перевіряються та підлягають залишенню без змін.

Відповідач, також з вернувшись з касаційною скаргою і не погоджуючись із прийнятим рішенням, просить його скасувати у частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в цій частині відмовити у задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 21.03.12 між сторонами укладений договір № 14/1634/12 про закупівлю природного газу за державні кошти, за яким відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлений газ виконав повністю, але при цьому порушив строки оплати, встановлені п.4.4 договору, тобто неналежно виконав зобов'язання за договором. Враховуючи те, що відповідачем сума основного боргу погашена під час розгляду справи у суді першої інстанції, то в цій частині припинено провадження у справі. Судами стягнуто 514 632,03 грн. 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України, що не оскаржується та не заперечується сторонами. Також позивач просив суд стягнути з відповідача 50 924 653,83 грн. штрафу та 2 571 230,83 грн. пені за порушення дисципліни розрахунків. Суди визнали обґрунтованим нарахування пені та штрафу, але керуючись ст. 233 ГК України, зменшили їх на 50 %. Сторони оскаржують судові акти саме у частині зменшення/нарахування належних до стягнення пені та штрафу.

Зменшуючи на 50% штраф та пеню, суди виходили з того, що основна заборгованість відповідачем погашена добровільно та повністю; порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою значних збитків для позивача, сплата неустойки (штрафу, пені) у даному випадку зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інтереси населення та бюджетних організацій, зокрема, можливість постачання їм теплової енергії. У той же час, населення, бюджетні установи та організації мають заборгованість перед відповідачем по сплаті послуг теплопостачання, до того ж, різниця в тарифах на такі послуги не відшкодована.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію судів з огляду на наступне. Цивільним кодексом України (435-15) передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч.2 ст. 551 ЦК України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст. 551 ЦК України). У даному випадку договором між сторонами передбачено як стягнення пені в максимальному розмірі, так і стягнення штрафу з позивача у розмірі 5% від простроченої суми.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509, ч.ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. В даному випадку судами дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір неустойки. Тому судові акти підлягають залишенню без змін, а скарги - без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.13 у справі № 5011-4/19119-2012 залишити без змін.