Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М. перевіривши матеріали касаційної скаргивідкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 у справі господарського суду Дніпропетровської області за позовом державного підприємства "Придніпровська залізниця" до відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 14 157, 72 грн. в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: Шуба Я.С. - дов. № 33 від 01.01.2014; від відповідача: Дарій Л.М. - дов. № 52-16/106 від 27.12.2013;

Рішенням від 08.07.2013 господарського суду Дніпропетровської області (суддя Панна С.П.) позов задоволено повністю.

Стягнено з ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ДП "Придніпровська залізниця" плату за користування вагонами у розмірі 14 157 грн. 72 коп., судовий збір у розмірі 1720 грн. 50 коп.

Постановою від 23.10.2013 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді: Широбокова Л.П. - головуючий, Прудніков В.В., Орєшкіна Е.В.) рішення від 08.07.2013 господарського суду Дніпропетровської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ст.ст.46, 47 Статуту залізниць України (457-98-п) та п.33 Правил видачі вантажів одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. У разі прибуття вантажу на адресу одержувача, поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом та ін.), останній зобов'язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 119, 121 Статуту залізниць України (457-98-п) ; п.п. 9, 10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами; ст. 32, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 06.11.2008 ДП "Придніпровська залізниця" та ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" уклали договір №ПР/М-08-2/11-2476а/НЮдч "Про експлуатацію під'їзної колії ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці", що регулює відносини щодо подачі і забирання вагонів. В подальшому до договору сторонами укладені додаткові угоди №№1, 2, 3, 4, 5, 5а, які є невід'ємними частинами вищезазначеного договору.

Відповідно до п.6 договору вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії. Здавання вагонів провадиться на одній з приймально-здавальних колій станції Допоміжна.

На виконання вищевказаного договору, ДП "Придніпровська залізниця" прийняті порожні вагони власності ТОВ "Євраз Транс Україна", ТОВ "Лемтранс", ДП "Трансгарант-Україна", ТОВ "Інтрлізінвест" до перевезення на адресу одержувача - ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

На шляху прямування, відповідно до вимог п.п. 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 за №113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458 (z0165-99) , на станції Новоблочна та Кривий Ріг Західний Придніпровської залізниці вагони за вказаними накладними затримані на підставі наказів №№ 520, 521 від 22.11.2012 через зайнятість колій на станції призначення Кривий Ріг у зв'язку з неприйняттям вантажу відповідачем на свою під'їзну колію.

Станціями Новоблочна та Кривий Ріг Західний Придніпровської залізниці складено акти № 50, 105 від 22.11.2012 (ГУ-23а) про затримку вагонів та акти загальної форми №№ 105, 111 від 22.11.2012 (ГУ-23). Повідомлення про затримку вагонів станцією призначення вручено представникам ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" в порядку і строки, визначені п.10 Правил користування вагонами та контейнерами. Підписувати повідомлення про затримку вагонів представник відповідача Лисова відмовилась, про що складено акт загальної форми №8072 від 22.11.2012.

Як встановлено господарськими судами, на момент прийняття 22.11.2012 вищевказаних наказів про затримку вагонів на станції Кривий Ріг тимчасово вільною з 19год. 25хв. по 21.год. 30хв. залишалася лише одна колія №1б для обгону локомотивів, інші колії зайняті. Колії №№ 3, 11, 14 зайнято вагонами, які затримано з вини одержувача вантажу, тобто відповідача. Колії №№ 4,5,6,8,9,12 зайняті під технологічними операціями з вагонами, передбаченими ЄТП роботи під'їзної колії на станції Кривий Ріг. Пропускна спроможність на станції Кривий Ріг та на підходах до неї була знижена з причини несвоєчасного забирання відповідачем вагонів, які надійшли на його адресу.

За час затримки вагонів на підходах до станцій Новоблочна та Кривий Ріг Західний Придніпровської залізниці, відповідно до актів №№ 50, 105 від 22.11.2012 (ф. ГУ-23а), та за не забирання вагонів безпосередньо з колій станції залізницею нараховано плату за користування вагонами за відомостями №№ 27119210, 27119209, 29119215 (ф. ГУ-46).

Відомості плати за користування вагонами працівниками ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" підписано із зауваженням: " ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" в оплаті відмовляє згідно актів про затримку №50 від 22.11.2012 за наказом №519 ст.Кривий Ріг Західний та №105 від 22.11.2012 за наказом №521 ст.Новоблочна. З сумою 182, 40 грн. згодні."

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не надано доказів відсутності своєї вини в затримці вагонів на станціях підходу, у запереченнях до відомостей плати за користування вагонами не зазначено, на яку конкретно колію міг бути прийнятий вантаж (яка була вільна на час затримки).

За ст. 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 307 Господарського кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтями 46, 47 Статуту залізниць України (457-98-п) передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

У разі прибуття вантажу на адресу одержувача, поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом та ін.), останній зобов'язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання.

Відповідно ст. 119 Статуту залізниць України (457-98-п) за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Статтею 129 Статуту залізниць України (457-98-п) встановлено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Пунктами 6, 8 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під'їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Відповідно п.п. 9, 10, 13 вищевказаних Правил користування вагонами і контейнерами, про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Як встановлено господарськими судами факт зайнятості колій на станції Кривий Ріг з вини ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" підтверджується актами загальної форми станції Кривий Ріг: №№ 8966, 8967, 8968, 8971, 8972, 8973, 8974, 8975, 8976, 8977, 8978, 8979, 8980, 8982, 8983, 8984, 8985, 8986, 8987, 9023, 9024, 9025, 9026, 9027, 9028. Вищезазначені акти загальної форми не підписані відповідальними представниками ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат". Однак, відомості плати за користування вагонами підписані відповідачем без заперечень.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Дніпропетровським апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова суду відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 23.10.2013 Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі справи № 904/4108/13 залишити без змін.