Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мирошниченка С.В., суддів: Барицької Т.Л., Картере В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної-особи підприємця ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 р. та на рішення у справі господарського суду міста Києва від 14.05.2013 р. № 910/466/13 господарського суду міста Києва за позовом Фізичної-особи підприємця ОСОБА_4 до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення

За участю представників:позивача:ОСОБА_5; відповідача: Новицький М.З.;

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.05.2013 (суддя Т.М. Ващенко, Г.П. Бондаренко, І.О. Домнічева) відмовлено в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 р. (судді: Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б., Ільєнок Т.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду та рішенням місцевого господарського суду, Фізична-особа підприємць ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати їх та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, до Антимонопольного комітету України надійшла заява від 16.08.2011 р. ПАТ "Первомайський молочноконсервний комбінат" про недобросовісну конкуренцію у діях ЗАТ "Білицький молочноконсервний комбінат" та ПП ОСОБА_4 під час здійснення діяльності на ринку молочної продукції.

У зв'язку з необхідністю встановленя фактичних обставин, викладених у вказаній заяві, відповідачем на адресу позивача направлено вимогу № б/н від б/д (№ 227-29/03-10813 з повідомленням від 10.11.2011.) про надання інформації з переліком з 22-х питань, пропозицією в 20-ти денний строк з дня отримання вимоги надати витребувану інформацію, документи та доведено до відома позивача, що відповідь має бути надана по кожному пункту окремо у відповідній послідовності. Вказана вимога отримана Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 17.11.2011 р.

14.12.2011 р. до Антимонопольного комітету України від позивача надійшов лист з документами на виконання п. п. 1, 6 вимоги № б/н від б/д (№ 227-29/03-10813 з повідомленням від 10.11.2011.) відповідача. Крім того, в зазначеному листі зверталась увага на те, що інші документи будуть надані негайно після виходу головного бухгалтера з відпустки.

У зв'язку з тим, що відсутність інформації, витребуваної вимогою № б/н від б/д та не поданої позивачем перешкоджала виконанню Комітетом своїх повноважень, відповідачем позивачу 30.12.2011 р. було направлено вимогу № 227-26/03-12766 від 28.12.2011 р. про надання інформації по залишених без відповіді 20-ти пунктам та з пропозицією в 5-ти денний строк з дня отримання вимоги надати запитувану інформацію.

Вказану вимогу № 227-26/03-12766 від 28.12.2011 р. отримано Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 06.01.2012 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, листом № 07-16-1-2085 від 30.03.2012 р. Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" та заявою від 03.01.2012 р.

В строк, встановлений для надання відповіді позивачем (до 11.01.2012 р. включно), інформацію Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 надано не було, що підтверджується матеріалами справи.

На підставі викладеного, розпорядженням державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 24.05.2012 р. постановлено розпочати розгляд справи № 227-26.13/169-12 у зв'язку з наявністю в діях позивача ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді неподання інформації на вимогу у встановлений строк.

У зв'язку із зазначеним, на адресу позивача 24.05.2012 р. направлено лист від 24.05.2012 р. (отримано 29.05.2012 р. згідно повідомлення про вручення поштового відправлення) з повідомленням про початок розгляду справи за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції та вкотре запропоновано позивачу протягом тижня з дня отримання листа надати необхідну Антимонопольному комітету України інформацію.

05.07.2012 р. на адресу позивача направлено (отримано останнім 10.07.2012 р.) копію подання про попередні висновки у справі № 227-26.13/169-12, запропоновано наявні зауваження та заперечення надіслати в 10-ти денний термін та надати інформацію щодо розміру доходу (виручки).

Як встановлено судами, жодної відповіді позивача на вказані звернення останнім надано не було.

Таким чином, 28.11.2012 р. Антимонопольним комітетом України прийнято рішення № 859-р, яким визнано, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 вчинив порушення, передбачене п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Комітету від 28.12.11. № 227-26/03-12766 у встановлений ним строк, та накладено на позивача штраф в розмірі 33 900,00 грн.

Не погоджуючи з винесеним рішенням Антимонопольного комітету України, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Відмовляючи в задоволені позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що невиконання розпоряджень, рішень і вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, відповідно до частини другої статті 22 вищезазначеного Закону, тягне за собою передбачену законом відповідальність, а Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 зазначені вимоги не виконало, тому позивача правомірно, згідно з положеннями Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) , було притягнуто до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Вищий господарський суд України погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (далі - Закон) основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Зазначені положення щодо повноважень державного уповноваженого Антимонопольного комітету України закріплено додатково статтею 16 Закону.

Голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження, між іншим, при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження) (пункти 5, 12 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Аналогічні повноваження закріплено й у Положенні про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженому розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23 лютого 2001 року № 32-р та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 року за № 291/5482 (z0291-01) , зокрема, пункт 3 частини першої між іншим передбачає, що відділення АМК має повноваження вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.

Крім того, виходячи зі змісту статей 22, 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо подання суб'єктами господарювання документів, інформації тощо, необхідних для виконання цими органами завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, є обов'язковими для виконання у визначені ним строки.

Враховуючи викладене, зважаючи на положення вищезазначених норм чинного законодавства та з огляду на наявні матеріали справи, Антимонопольний комітет України у межах наданих йому повноважень мав право витребувати у позивача відповідну інформацію, необхідну для розгляду заяви про недобросовісну конкуренцію під час здійснення діяльності на ринку молочної продукції, а позивач у свою чергу зобов'язаний був надати таку інформацію у встановлені строки.

Згідно з п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

При цьому, відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи за порушення, передбачені пунктами 9, 13 - 18 статті 50 цього Закону, у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Приписами ч. 5 зазначеної статті визначено, що якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф, передбачений зокрема, абзацом четвертим частини другої цієї статті, накладається у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року (ч. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України (2755-17) ).

Таким чином, розмір штрафу, згідно з приписами ч. 5 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за вчинене позивачем правопорушення становить розмір до 34 000,00 грн.

Між тим, рішенням Антимонопольного комітету України № 859-р від 28.11.12. накладено на позивача штраф в розмірі 33 900,00 грн.

Вищий господарський суд України погоджується з судами, що матеріалами справи спростовуються доводи позивача щодо неспіврозмірності розміру штрафу вчиненому позивачем правопорушенню.

У зв'язку з тим, що невиконання розпоряджень, рішень і вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, відповідно до частини другої статті 22 вищезазначеного Закону, тягне за собою передбачену законом відповідальність, а Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 зазначені вимоги не виконало, тому позивача правомірно, згідно з положеннями Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) , було притягнуто до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Таким чином, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанова апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суд ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

З огляду на викладене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових рішень Вищий господарський суд України не вбачає.

Керуючись ст.ст. 83, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Фізичної-особи підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 р. у справі № 910/466/13 залишити без змін.