Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Дерепи В.І. суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.10.13

у справі № 917/1312/13 господарського суду Полтавської областіза позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" про стягнення суми за участю представників від:позивача Вознюк Є.В. (дов. від 22.03.13) відповідача Блоха Н.М. (дов. від 09.01.13)

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення із Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" 3% річних у розмірі 7806,64 грн., інфляційні у розмірі 3823,05 грн., пеню у розмірі 39314,74 грн. та штраф у розмірі 56731,39 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.08.13 (суддя Киричук О.А.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.10.13 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Черленяк М.І., суддів: Камишевої Л.М.,

Тихого П.В.), позов задоволено частково, стягнено з Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 19657,37 грн. пені, 28365,70 грн. штрафу, 3823,05 грн. інфляційних нарахувань, 7806,64 грн. 3% річних та 2153,52 грн. витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з доведеності факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем відповідачу природного газу, передбаченої договором відповідальності за прострочення виконання зобов'язання з оплати природного газу у вигляді пені та штрафу, а також передбаченої статтею 625 ЦК України відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання. Дійшовши висновку про правомірність заявлених позивачем до стягнення сум пені та штрафу, керуючись ч. 3 ст. 551 ЦК України та враховуючи наявність заборгованості перед відповідачем споживачів за послуги з теплопостачання, у тому числі населення, державного бюджету, а також те, що відповідачем повністю оплачена вартість поставленого йому природного газу, суди скористалися правом, наданим п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України правом та зменшили розмір пені та штрафу, які підлягали стягненню з відповідача на користь позивача, на 50%.

Частково не погоджуючись із рішенням та постановою (в частині зменшення розміру штрафних санкцій на 50%), позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині зменшення розміру пені. Свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст. 233 ГК України, ст.ст. 549- 552 ЦК України) та процесуального права (ст.ст. 42, 43, 83- 84 ГПК України). В решті судові акти не оскаржуються, суми 3% річних, інфляційних та пені не заперечуються, визнаються такими, що визначені вірно, а тому в частині задоволення позову судові акти Вищим господарським судом України не перевіряються та підлягають залишенню без змін. Відповідач надав відзив, в якому заперечує проти доводів касаційної скарги та просить залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 23.01.12 між сторонами укладений договір №0105/1/БО-24 про закупівлю природного газу, за яким відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлений газ виконав повністю, але при цьому порушив строки оплати, встановлені пунктом 4.1 договору, тобто неналежно виконав зобов'язання за договором. Тому судами стягнуто 3823,05 грн. інфляційних нарахувань та 7806,64 грн. - 3% річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, що не оскаржується та не заперечується сторонами. Також позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 3823,05 грн., пеню у розмірі 39314,74 грн. та штраф у розмірі 56731,39 грн. за порушення дисципліни розрахунків. Суди визнали обґрунтованим нарахування пені та штрафу, але керуючись ст. 233 Господарського кодексу України, зменшили їх на 50 %. Позивач оскаржує судові акти саме в частині зменшення належних до стягнення пені та штрафу.

Зменшуючи на 50% штраф та пеню, суди виходили з того, що основна заборгованість відповідачем погашена добровільно та повністю; порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою значних збитків для позивача проте, сплата неустойки (штрафу, пені) в даному випадку зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інтереси населення та бюджетних організацій, зокрема, можливість постачання їм теплової енергії. Оскільки Комунальне підприємство теплового господарства "Гадячтеплоенерго" використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб бюджетних установ і організацій та інших суб'єктів господарювання міста Гадяч, забезпечуючи населення та соціальну сферу міста послугами теплопостачання. В той же час, населення, бюджетні установи та організації міста Гадяч мають заборгованість перед відповідачем по сплаті послуг теплопостачання, до того ж, різниця в тарифах на такі послуги не відшкодована.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію судів з огляду на наступне. Цивільним кодексом України (435-15) передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 Кодексу). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Кодексу).

В даному випадку договором між сторонами передбачено як стягнення пені в максимальному розмірі, так і стягнення штрафу з позивача також у максимальному розмірі.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. В даному випадку судами дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір неустойки. Тому судові акти підлягають залишенню без змін, а скарга - без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.10.13 у справі №917/1312/13 залишити без змін.