Колегія суддів судової палати в адміністративних справах 

Верховного Суду України у складі:

головуючого                Кривенка В.В.,

суддів:                    Гусака М.Б., Маринченка В.Л.,

                           Самсіна І.Л., Терлецького О.О., 

                           Тітова Ю.Г.,-

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі – СДПІ) справу за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (далі – Компанія) до СДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

У жовтні 2004 року Компанія звернулася з позовом до суду, в якому просила визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 1 жовтня 2004 року № 0000581604/3, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 2 811 118 грн 45 коп.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28 березня 2005 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2005 року, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2006 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, позов задоволено з тих підстав, що порушення позивачем підпункту "б" пункту 17.2 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" при самостійному виявленні заниження податкового зобов’язання позивачем у січні - квітні 2003 року на суму 5 622 369 грн. та не збільшення в декларації суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість за травень 2003 року на суму штрафу, а саме на 2 811 118 грн є необґрунтованими, оскільки в цьому випадку факту заниження податкового зобов’язання у розумінні згаданого положення Закону з боку позивача не було. Компанією фактично проведено корегування податку у зв’язку зі зміною бази оподаткування.

У скарзі СДПІ просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України та залишити в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій. В обґрунтування скарги посилається на неоднакове застосування норм матеріального права та наводить ухвали касаційного суду, в яких по-іншому застосовано одну й ту саму норму права.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи та заперечення на неї, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що підстав для перегляду постанови Вищого адміністративного суду України за винятковими обставинами немає.

Судові рішення в адміністративних справах, переглянуті в касаційному порядку, а також рішення суду касаційної інстанції можуть бути оскаржені за винятковими обставинами з підстав неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права, якщо воно мало місце за аналогічних обставин і призвело до ухвалення неправильного рішення, яке оскаржено.

Обставини справи, яка розглядається, відмінні від обставин справи, на які посилалась СДПІ як на підставу для перегляду справи за винятковими обставинами. Зазначене не дає можливості прийти до висновку щодо неоднаковості застосування судами касаційної інстанції однієї і тієї ж норми права.

Оскільки обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, відмовляє у задоволенні скарги.

Керуючись статтями 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків відмовити.

Постанову Вищого адміністративного суду України (rs416897) від 14 вересня 2006 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.