Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравчука Г.А., суддів Мачульського Г.М. (доповідач), Полянського А.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.2013р.у справі № 913/1759/13 Господарського суду Луганської області за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до Приватного акціонерного товариства "ЛМЦ" про стягнення штрафних санкцій

за участю

- позивача: Лішунова Н.В. (довіреність від 14.01.2013р.)- відповідача: Медведєв Д.С. (довіреність від 16.12.2013р.), -

Звернувшись у суд з даним позовом, Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (далі - позивач) просило стягнути з Приватного акціонерного товариства "ЛМЦ" (далі - відповідач) штрафу в розмірі 15% вартості непоставленої продукції у розмірі 165615,30 грн., та пені у розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції за кожний день прострочення в сумі 77688,27 грн., а всього 243303,57 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків щодо поставки товару в обумовлені договором строки відповідно до умов вказаного договору повинен сплатити позивачу штраф та пеню за прострочку поставки.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 15.08.2013р. (суддя Воронько В.Д.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Зубченко І.В., судді Марченко О.А., Радіонова О.О.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами норм матеріального права.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (замовник) та відповідачем (постачальник) укладено договір на постачання продукції від 08.02.2013р. №ЦХП-01-00813-01., згідно пункту 1.1. якого, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої зазначається у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у договорі.

Пунктом 1.2 договору визначено найменування продукції, яка постачається в рамках даного договору - вузли та деталі для локомотивів залізничних, трамвайних та рухомого складу (запасні частини до тепловозів серії 2ТЕ116, 2М62, 2ТЕ10).

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що постачальник здійснює поставку продукції автомобільним або залізничним транспортом на умовах "СРТ" (перевезення сплачено до...), пункт призначення - матеріальний склад ДП "Укрзалізничпостач", м. Фастів, вул. Шевченка, 48. (відповідно до вимог "Інкотермс" у ред. 2000р.).

Згідно п. 5.2 договору, поставка продукції проводиться партіями протягом терміну дії договору, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується в рознарядці, несе замовник. Рознарядка надається постачальнику в оригіналі та із застосуванням факсимільного зв'язку. Після отримання рознарядки по факсу постачальник повинен протягом доби направити замовнику копію отриманої рознарядки з відміткою, що підтверджує її отримання, або іншим чином підтвердити її отримання. Кожна партія продукції постачається протягом 20 календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не зазначено у рознарядці. Матеріальні витрати, що виникли при поверненні Продукції, яка не була письмово заявлена, покладаються на постачальника.

Пунктом 10.1 договору визначено, що у випадку прострочення термінів постачання постачальник сплачує штраф у розмірі 15% від суми непоставленої в строк продукції.

Крім того, умовами договору визначено, що у випадку прострочення термінів постачання понад 30 днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції за кожний день прострочення.

12.02.2013р. додатковою угодою №1 до договору сторонами анульовано специфікацію №1 до договору та включено специфікацію №2 на суму 4157482, 68 грн. з ПДВ.

Відповідно до специфікації №2 від 08.02.2013р. номенклатура продукції складається з трьох позицій: секції радіатора уніфікованої, розпилювача та плунжерної пари.

Позивач направив відповідачу рознарядку №ЦХП-20/1400 від 05.03.2012р. (дозвіл) на відвантаження запасних частин до тепловозів серії 2ТЕ116, 2М62, 2М62 на адресу Фастівського складу ДП "УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ", на загальну суму 1104102,00 грн. з ПДВ, яка була отримана відповідачем 05.03.2013р., про що свідчить відмітка останнього у рознарядці про отримання.

Позивач стверджує, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором, чим порушив вимоги п. 1.1 та п. 5.2 договору.

Виходячи із умов укладеного договору, поставка за даною рознарядкою мала бути здійснена в повному обсязі в строк до 07.03.2013р., проте, за твердженням позивача, заявлений у рознарядці товар не був поставлений в обумовлений сторонами в договорі строк.

Позивач направив на адресу відповідача претензію від 21.03.2012р. року №ЦХП-20/1760, відповідно до якої вимагав сплатити штраф за несвоєчасну поставку продукції у сумі 165615,30 грн.

23.04.2013р. відповідач направив відповідь на претензію №0671 від 23.04.2013р., де зазначив що у рознарядці не вказано, яку саме продукцію відповідач повинен поставити.

Позивач вважає, що поставка продукції по рознарядці №ЦХП-20/1400 від 05.03.2013р. у повному обсязі та своєчасно відповідачем здійснена не була, тому останній звернувся до господарського суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про відмову у позові мотивував тим, що рознарядка позивачем була не належним чином складена, тому відповідач не допустив прострочення виконання зобов'язання.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи з наступного.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 610 цього кодексу визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 671 вказаного кодексу встановлено, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

В договорі сторони передбачили, що продукція, яка має постачатися в рамках даного договору, визначається в специфікації, а саме: секція радіатора уніфікована, розпилювач та плунжерна пара.

В п.5.2 спірного договору сторони зазначили, що поставка продукції проводиться партіями після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку.

Як встановлено судами, рознарядка позивача, отримана відповідачем, не містить найменування, кількість продукції, яка має бути за нею поставленою, що унеможливлює виконання такої рознарядки. В подальшому уточнень або доповнень до цієї рознарядки від позивача не надходило.

Таким чином суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів про те, що вказана рознарядка не є тим документом, який свідчить про належне замовлення конкретного товару як це встановлено ч.1 ст. 671 Цивільного кодексу України та умовами договору, а відтак немає підстав вважати, що відповідач порушив зобов'язання щодо вчасної поставки відповідного товару на підставі вказаної рознарядки.

Враховуючи викладене, доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанції.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п.1, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, -

Касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.2013р. у справі Господарського суду Луганської області №913/1759/13, залишити без змін.