Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравчука Г.А., суддів Мачульського Г.М. (доповідач), Полянського А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солтрой" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 р. у справі №910/8239/13 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбудмонтаж" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солтрой" про стягнення суми

за участю

- позивача: Балійчук Л.І. (довіреність від 16.12.13р.)- відповідача: Олєйніков Є.В. (довіреність від 25.01.13р.), -

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбудмонтаж" (далі - позивач) просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солтрой" (далі - відповідач) 25955,05 грн., з яких 25575,92 грн. - сума заборгованості, 76,73 грн. -втрати від інфляції, та 302,40 грн. - 3% річних від суми боргу за 144 дні прострочення платежу, а також відшкодувати йому судові витрати, в тому числі на оплату послуг адвоката в сумі 9600 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач за накладною поставив товар відповідачу, який той прийняв, проте не оплатив, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2013р. (суддя Удалова О.Г.) позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ропій Л.М., судді Кондес Л.О., Рябуха В.І.) це рішення Господарського суду міста Києва було залишено без змін, разом з тим зменшено відшкодовану позивачу суму витрат на оплату послуг адвоката - стягнуто 500 грн.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами норм матеріального і процесуального права.

У відзиві позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що суди повно встановили обставини справи та правильно застосували норми права.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач на підставі накладної № РН-000134 від 03.11.2010р. передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму у розмірі 25575,92 грн.

16.11.2012р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу №0426, відповідно до якої вимагав сплатити (перерахувати) протягом 7-ми днів з моменту отримання даної вимоги 25575,92 грн. за отримані згідно із вказаною накладною матеріальні цінності.

Відповідачем відповіді на зазначену вимогу позивачу не надано, товар, отриманий згідно із накладною, не оплачено.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, своє рішення про задоволення позову мотивував тим, що наявність заборгованості у відповідача перед позивачем підтверджена, а посилання відповідача про відсутність зобов'язання оплатити товар через зарахування зустрічних однорідних вимог сторонами, необґрунтоване.

Підстави для скасування судових рішень відсутні з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем така вимога була виставлена 16.11.2012р.

Відтак суди, з урахуванням наведених вище обставин, правильно встановили, що відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 25575,92 грн., а перевіривши нарахування позивачем інфляційних витрат та 3 відсотків річних на суму боргу, дійшли висновку, що вказані розрахунки вірні, а вимоги обґрунтовані.

Заперечуючи проти даного позову відповідач посилався на те, що він подав заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, а як встановлено судом першої інстанції, 28.05.2013р. її було направлено на адресу позивача.

Статтею 601 Цивільного кодексу України, та подібною за змістом ч.3 статті 203 Господарського кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Судом першої інстанції встановлено, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог була направлена після 29.04.2013р. (дата порушення провадження у даній справі).

Апеляційним судом встановлено, що сума 64615,64 грн., яку відповідач вважає заборгованістю позивача перед ним за договором від 10.12.2009р. №597/08-06, є спірною, між сторонами є спір щодо визначення вказаної відповідачем суми як авансу, строку виконання зазначеного зобов'язання, його змісту та умов виконання.

Відтак, оскільки зарахування вимог на підставі поданої відповідачем заяви не відбулось, тому його зобов'язання перед позивачем не припинилось, у зв'язку з чим доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, порушень судами норм права не встановлено.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п.1, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солтрой" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2013р. у справі Господарського суду міста Києва №910/8239/13, залишити без змін.