Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравчука Г.А., суддів Мачульського Г.М. (доповідач), Полянського А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОТ Плюс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 р. у справі №910/2578/13 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОТ Плюс" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" третя особа Delmar Trade Group Incorporation про стягнення страхового відшкодування за участю

- позивача: Конюшко Д.Б. (довіреність від 19.07.2013р.)- відповідача: Опенько С.А. (довіреність від 22.10.2013р.), -

Звернувшись у суд із даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "СОТ Плюс" (далі - позивач) просило стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" (далі - відповідач) на користь Delmar Trade Group Incorporation (далі - третя особа) 502300,20 грн. страхового відшкодування. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з настанням страхового випадку - зникнення автомобіля з застрахованим вантажем, відповідач як страховик повинен здійснити страхову виплату вигодонабувачу за договором страхування - третій особі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2013р. (суддя Баранов Д.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Калатай Н.Ф., судді Баранець О.М., Пашкіна С.А.), в позові відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Постанову прийнято 18.12.2013р. у зв'язку із оголошеною у судовому засіданні 27.11.2013р. перервою.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у справі рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно комерційного інвойсу №DLM 15/08-12 від 15.08.2012. третя особа продала позивачу 20 тонн низьковуглецевого ферохрому 025 за ціною 63000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ (799,300 грн. за 1000 доларів) становить 503599 грн.

Відповідно до вищезгаданого інвойсу, умовою поставки визначено FCA Cierna nad Tisou, Slovakia, тобто товар, що його придбав позивач, знаходиться за зазначеною адресою.

16.08.2012р. позивач як замовник та M Draganek S.J., Poland як виконавець (далі - перевізник) уклали договір на транспортно-експедиційне обслуговування, за яким перевізник зобов'язався за винагороду, від свого імені, але в інтересах і за рахунок позивача організувати перевезення вантажу.

В ордері №/16082012 від 16.08.2012р., який фактично є заявкою, сторонами погоджено, що перевізник зобов'язується перевезти вантаж (20 тонн низьковуглецевого ферохрому) за маршрутом: SPED-TRANS LEVICE, a.s., Trakanska 19, 076 43 Cierna nad Tisou, Slovakia (місце завантаження) - м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 242 (місце розвантаження); дата завантаження: 17.08.2012р., час доставки 5 днів.

17.08.2012р. позивач як страхувальник та відповідач як страховик уклали договір страхування вантажів №209-18868-12 (далі - Договір), в якому дійшли згоди щодо страхування відповідачем спірного вантажу за всіма ризиками.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, посилався на те, що вантаж було завантажено 17.08.2012р. та через деякий час водій перестав виходити на зв'язок, а вантаж зник, з огляду на що відповідно до положень Договору відповідач має сплатити страхову суму, тобто 503599 грн., чого він, незважаючи на неодноразові звернення до нього позивача, не зробив.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, своє рішення мотивував тим, що позивачем не надано доказів подання необхідних документів відповідачу для підтвердження настання страхового випадку, що є законною підставою для відмови позивачу у виплаті страхового відшкодування.

Апеляційний господарський суд, залишаючи вказане судове рішення без змін, виходив з того, що позивач відповідно до приписів процесуального законодавства не має права звертатись з позовом про стягнення страхового відшкодування не на свою користь, а на користь третьої особи.

Однак, з такими висновками погодитись не можна виходячи з наступного.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до приписів статті 4 Закону України "Про страхування" предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Згідно приписів статті 16 цього Закону за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1), а приписами статті 16 цього кодексу встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч.2).

Відповідно до приписів статті 636 цього кодексу, виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору (ч.2).

Відтак, згідно наведених приписів норм права, з урахуванням умов договору щодо виплати страхового відшкодування особі, якій страхувальником було спричинено майнову шкоду, позивач має право вимагати від відповідача виконання взятого ним за умовами договору зобов'язання із виплати страхового відшкодування особі, якій страхувальником було спричинено шкоду, а відповідач зобов'язаний його виконати у спосіб, зазначений у позові, оскільки такий спосіб було передбачено умовами взятого відповідачем зобов'язання. Таким чином обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не суперечить чинному законодавству.

Подібна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 10.07.2010 р. зі справи Господарського суду міста Києва №27/248, від 02.07.2013 року зі справи Господарського суду Миколаївської області №5016/2789/2012(17/105), від 03.10.2012 року зі справи №8/336 Господарського суду міста Києва.

Однак наведені порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не призвели до прийняття неправильних по суті спору судових рішень виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до п.2.1 Договору страховик надає страховий захист від збитків, що сталися внаслідок настання однієї або кількох випадкових подій під час перевезення вантажу та/або багажу, а також тимчасового зберігання вантажу/або багажу під час перевезення. В залежності від того, що вказано в частині І договору, страховий захист надається у відповідності до нижчезазначених варіантів: з відповідальністю за всі ризики - збитки від пошкодження і повної загибелі всього чи частини застрахованого вантажу та/або багажу, що відбулися за будь-якої причини; збитки, втрати і внески по загальній аварії. З обмеженою відповідальністю, зокрема, пропажі транспортного засобу безвісти.

Відповідно до п.6.4 Договору виплата страхового відшкодування проводиться лише після встановлення факту страхового випадку. Страхувальник зобов'язаний падати страховику усі необхідні документи, в тому числі від відповідних компетентних органів, які підтверджують наявність страхового інтересу, настання, причини та розмір збитку. Невиконання страхувальником цих вимог дає право страховику відмовити в виплаті страхового відшкодування в частині збитку, які не підтверджені такими документами.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що вантаж, що перевозився зі Словаччини до України зник.

При цьому, як відповідачу, так і суду було подано, зокрема, такі докази настання страхового випадку: постанову СДСБЕЗ Орджонікідзівського РВ ЗМУ МВС України в Запорізькій обл. від 14.09.2012р. про відмову в порушенні кримінальної справи та відповідь районного управління поліції Кралєвскі Хлмец від 23.08.2012р. про підтвердження прийняття заяви в поліцію 23.08.2012р. г-н. Бенжамін Якаба в якій він зазначав, що не може зв'язатись із перевізником, та невідомо місцезнаходження вантажу.

Разом з тим позивач не надав відповідачу та судам доказів пропажі транспортного засобу безвісти як це передбачено умовами Договору страхування.

За вказаних обставин підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п.1, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОТ Плюс" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2013р. у справі Господарського суду міста Києва №910/2578/13, залишити без змін.