Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Прокурора: Генеральної прокуратури України - Кузнецової Ю.В., посв. № 023135 від 26.11.2013 року;

Позивача: Вітковської О.П., дов. № 393 від 13.12.2012 року;

Відповідача -1: не з'явився;

Відповідача -2: не з'явився;

Третьої особи -1: не з'явився;

Третьої особи -2: Мотіна Ф.О., дов. № 152-д від 14.11.2013 року;

розглянувши касаційну скаргу приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2012 року

у справі № 17/5009/5414/11 господарського суду Запорізької області

за позовом заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до відповідача -1 виконавчого комітету Приморської міської ради Запорізької області

відповідача -2 приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приморського комунального підприємства бюро технічної інвентаризації

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -2 - приватного акціонерного товариства "УКРПРОФТУР"

про визнання недійсним та скасування рішення, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння

У вересні 2011 року заступник прокурора Запорізької області, виступаючи в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до виконавчого комітету Приморської міської ради Запорізької області, приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист", просив (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 09.11.2011 року) (т. 3, а.с. 39-40) визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Приморської міської ради Запорізької області № 197 від 17.11.2000 року "Про видачу свідоцтва про право власності на оздоровчий комплекс "Приморський""; визнати право власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна оздоровчого комплексу санаторного типу "Приморський", що знаходиться за адресою: вул. Курортна, 45 м. Приморськ Запорізької області (клуб-їдальня літера А загальною площею 1 660,9 кв.м.; адміністративна будівля літера А1 загальною площею 2 143,8 кв. м.; медпункт літера Б загальною площею 80,6 кв. м.; склад № 5 літера Т загальною площею 180,5 кв. м.; інструкторська Т1 загальною площею 179,3 кв. м.; спальний корпус літера П загальною площею 964,7 кв. м.; спальний корпус літера Р загальною площею 960,4 кв. м.; спальний корпус літера О загальною площею 3 254,7 кв. м.; лікувальний корпус літери У, У1 загальною площею 141,0 кв. м.; склад літера Ф загальною площею 141,9 кв. м.; склад-майстерня літера Х загальною площею 175,6 кв. м.; склад літера Х1 загальною площею 109,4 кв. м.; гараж літера Ш загальною площею 469,8 кв. м.; котельня літера Щ загальною площею 184,6 кв. м.; будинок охорони літера Я загальною площею 7,9 кв. м.; витребувати із чужого незаконного володіння приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" вищезазначені об'єкти нерухомості у власність держави в особі Фонду державного майна України (т. 1, а.с. 3-7).

Позовні вимоги мотивовано тим, що вищезгаданим рішенням спірне майно було необгрунтовано вилучено з державної власності та невизнанням відповідачем -2 права власності держави в особі Фонду державного майна України на вищевказане майно.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.09.2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приморське комунальне підприємство бюро технічної інвентаризації (т. 1, а.с. 1-2).

Заявою від 26.09.2011 року приватне Запорізьке обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" просило відмовити у позові в зв'язку зі спливом позовної давності (т. 2, а.с. 55-56).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.11.2011 року (суддя Корсун В.Л.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2012 року (головуючий Склярук О.І., судді Богатир К.В., Дучал Н.М.) т. 4, а.с. 69-74) позов задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 3, а.с. 54-62).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.2012 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -2 приватне акціонерне товариство "УКРПРОФТУР" (т. 3, а.с. 122-123).

Оскаржені судові акти мотивовано безпідставністю прийняття спірного рішення та невизнанням відповідачем -2 права власності позивача на майно.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, приватне Запорізьке обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило відновити строк для звернення з касаційною скаргою, оскаржені судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (т. 5, а.с. 114-131).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.07.2013 року відновлено приватному Запорізькому обласному акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" строк касаційного оскарження, касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.08.2013 року (т. 5, а.с. 112-113).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.08.2013 року продовжено строк розгляду касаційної скарги, розгляд справи відкладено на 27.08.2013 року (т. 5, а.с. 157-158).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/1011 від 22.08.2013 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Владимиренко С.В. (т. 5, а.с. 159).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.09.2013 року касаційну скаргу приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.09.2013 року (т. 5, а.с. 166-167).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.09.2013 року розгляд касаційної скарги відкладено на 23.09.2013 року (т. 5, а.с. 169-170).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/1219 від 20.09.2013 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А. (т. 5, а.с. 171).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.09.2013 року касаційну скаргу приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.10.2013 року (т. 5, а.с. 172-175).

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/835 від 18.10.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Акулова Н.В., Алєєва І.В. (т. 5, а.с. 176).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.10.2013 року розгляд касаційної скарги відкладено на 18.11.2013 року (т. 5, а.с. 179-183).

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/913 від 13.11.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Алєєва І.В., Євсіков О.О. (т. 5, а.с. 192).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.11.2013 року розгляд касаційної скарги відкладено на 16.12.2013 року (т. 5, а.с. 195-199).

У судове засідання 16.12.2013 року представники відповідачів - виконавчого комітету Приморської міської ради Запорізької області, приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист", третьої особи - Приморського комунального підприємства бюро технічної інвентаризації не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідачів - виконавчого комітету Приморської міської ради Запорізької області, приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист", третьої особи - Приморського комунального підприємства бюро технічної інвентаризації.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора, представників позивача - Фонду державного майна України, третьої особи - приватного акціонерного товариства "УКРПРОФТУР", обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 (v5_35800-00) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Частиною 1 ст. 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.08.1972 року Державною комісією підписано акт приймання в експлуатацію будинку (споруди) комплексу турбаза "Приморська" Запорізької обласної ради по туризму та екскурсіям, затверджений рішенням виконавчого комітету Приморської районної ради депутатів трудящих № 218 від 02.08.1972 року (т. 2, а.с. 31, 32-35).

18.11.1990 року Загальною Конференцією профспілок СРСР і Федерацією незалежних профспілок України укладено договір, яким закріплено за останньою на праві власності майно згідно переліку, в якому зазначено і спірний об'єкт.

23.08.1991 року Президія Федерації незалежних профспілок України постановою № П-7-7 прийняла рішення про перетворення Української республіканської ради по туризму та екскурсіях в Українське закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "УКРПРОФТУР", правонаступником якого є приватне акціонерне товариство "УКРПРОФТУР".

04.10.1991 року між Радою Федерації незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України укладено установчий договір про створення на базі туристично-екскурсійних підприємств і організацій Української республіканської ради по туризму та екскурсіях акціонерного товариства "УКРПРОФТУР" та затверджено його статут, який зареєстрований Київським міськвиконкомом 28.10.1991 року. На час створення акціонерного товариства "УКРПРОФТУР" Рада Федерації незалежних профспілок передала до його статутного фонду основні фонди та оборотні засоби туристсько-екскурсійних підприємств, об'єднань та організацій профспілок України на суму 381 206 тис. руб., а Фонд соціального страхування України - 10 млн. руб.

21.11.1997 між Українським акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "УКРПРОФТУР" та Запорізьким обласним дочірнім підприємством "Запоріжтурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "УКРПРОФТУР" з метою створення Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" шляхом реорганізації Запорізького обласного дочірнього підприємства "Запоріжтурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "УКРПРОФТУР" в акціонерне товариство закритого типу на основі добровільного об'єднання капіталу, грошових коштів, інших матеріальних цінностей укладено установчий договір Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист", який затверджено протоколом установчих зборів засновників Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" від 10.10.1997 року № 1.

Відповідно до п. 1.1 статуту приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист", затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів № 28 від 06.04.2011 року Запорізьке обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист", яке є правонаступником Запорізького обласного дочірнього підприємства "Запоріжтурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "УКРПРОФТУР" змінило своє найменування на приватне Запорізьке обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" у зв'язку з приведенням діяльності у відповідність до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) (т. 1, а.с. 77-92).

Судами встановлено, що передача спірного майна до статутного фонду Української республіканської ради по туризму та екскурсіях акціонерного товариства "УКРПРОФТУР" була здійснена у 1991 році.

Судами також встановлено, що відповідно до акту передачі № 514 від 15.12.1997 року Українським акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "УКРПРОФТУР" передано, а Запорізьким обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" прийнято у власність, зокрема, будівлі та майно туристсько-оздоровчого комплексу "Приморський", до складу якого входило і спірне майно (т. 1, а.с. 131).

Постановою Верховної Ради Української РСР від 29.11.1990 року № 506-XII (506-12) "Про захист суверенних прав власності Української РСР" введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Згідно Указу Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 року № 1452-XII (1452-12) "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України, а укладені після 29.11.1990 року майнові договори, якими змінено форму власності, визнаються недійсними.

Статтею 1 Закону України від 10.09.1991 року № 1540-XII "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" передбачено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Відповідно до ст. 2, 3 Закону України від 10.09.1991 року № 1540-XII "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" Кабінету Міністрів України, в основному до 1 жовтня 1991 року, забезпечити перехід зазначених підприємств, установ та організацій у відання органів державного управління. Повністю закінчити цю роботу до 1 грудня 1991 року. Майно цих підприємств передати Фонду державного майна. Визнати недійсними майнові договори, якими змінено форму власності, укладені під час дії мораторію, встановленого постановою Верховної Ради Української РСР 29 листопада 1990 року.

10.04.1992 року Верховна Рада України постановою № 2268-ХП (2268-12) "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" з метою збереження в інтересах громадян України майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР тимчасово, до визначення правонаступників, передала Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих загальносоюзних громадських організацій. Постановою Верховної Ради України № 3943-XII від 04.02.1994 року "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" (3943-12) доручено Кабінету Міністрів України до 01.03.1994 року визначити органи управління майном загальносоюзних громадських організацій, які тимчасово виконують ці функції до законодавчого визначення правонаступників цього майна. До законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованих на території України зазначене майно є загальнодержавною власністю. До законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном в процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Фонд державного майна України на час виникнення спірних правовідносин був уповноважений державою здійснювати функції щодо управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташоване на території України, а спірне майно є державною власністю.

Також місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновку, що відчуження спірного нерухомого майна у 1991 році шляхом внесення його Федерацією незалежних профспілок України до статутного капіталу Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "УКРПРОФТУР" відбулося всупереч волі власника - держави.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що п. 1 рішення виконавчого комітету Приморської міської ради Запорізької області № 197 від 17.11.2000 року "Про видачу свідоцтва про право власності на оздоровчий комплекс "Приморський"" Запорізькому обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист", правонаступником якого є приватне Запорізьке обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" дозволено оформити право власності на оздоровчий комплекс санаторного типу "Приморський" по вул. Курортна, 45 у м. Приморську Запорізької області (т. 1, а.с. 22).

На виконання вказаного рішення Приморською міською радою було видано Запорізькому обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" свідоцтво про право власності на оздоровчий комплекс санаторного типу "Приморський", що розташований в м. Приморську по вул. Курортна, 45.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про задоволення позовних вимог, оскільки виконавчий комітет Приморської міської ради безпідставно прийняв рішення № 197 від 17.11.2000 року, а право власності позивача на спірне майно не визнається відповідачем -2 та знаходиться у останнього без відповідної правової підстави.

Стосовно доводів касаційної скарги про пропуск прокурором строку позовної давності судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 1 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заступнику прокурора Запорізької області про існування оспорюваного рішення стало відомо у серпні 2011 року під час проведення прокуратурою перевірки.

Крім того, наслідки виконання оспорюваного рішення носить тривалий характер, тобто, відбувається володіння відповідачем -2 спірним майном, отриманим з порушенням норм діючого законодавства.

Частиною 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Інші доводи заявника касаційної скарги спростовуються висновками судів попередніх інстанцій та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2012 року у справі № 17/5009/5414/11 залишити без змін.