Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Жукової Л.В. - головуючий (доповідач), Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер-Каркас" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2013 р.та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 р.у справі № 904/4493/13 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю торговельно-виробничого підприємства "Зінга Метал і Компанія" до товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер-Каркас" про стягнення 26 734,24 грн. в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: не з`явилися;

відповідача: Назаров Л.В. (дов. від 03.12.2013р.),

В червні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю торговельно-виробниче підприємство "Зінга Метал і Компанія" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер-Каркас" про стягнення 21 576,00 грн. основного боргу, 2 344,65 грн. пені, 2 344,65 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 468,94 грн. 3% річних та 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2013р. у справі №904/4493/13 (суддя Крижний О.М.) позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Майстер-Каркас" на користь ТОВ ТВП "Зінга Метал і Компанія" 21 576,00 грн. основного боргу, 468,39 грн. 3% річних та 1 418,68 грн. витрат зі сплати судового збору. В задоволенні решті позовних вимог відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань щодо оплати за поставлений товар в сумі 21 576, 00 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 року (головуючий суддя: Сизько І.А., судді: Герасименко І.М., Кузнецова І.Л.), апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер-Каркас", м. Дніпропетровськ залишено без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2013р. по справі №904/4493/13 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Майстер-Каркас" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2012р. в частині задоволених позовних вимог, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.2013р. у справі №904/4493/13 скасувати повністю.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 111-2 ГПК України та не надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржених судових актів.

В судове засідання представники позивача не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності представників позивача.

Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ ТВП "Зінга Метал і Компанія" здійснена поставка ТОВ "Майстер-Каркас" товару "Ґрунтовка антикорозійна "ZіngaMetall Primer" та "Антікорозійний цинкований склад "Ликвид ЗИНГАльваник" на загальну суму 21 576,00 грн. за видатковими накладними №РН-0157 від 29.08.2012р. на суму 7 176,00 грн., №РН-0177 від 17.09.2012р. на суму 6 000,00 грн., №РН-0178 від 19.09.2012р. на суму 6 000,00 грн., №РН-0180 від 20.09.2012р. на суму 2 400,00 грн., що отриманий Воєводиним О.М. по довіреностям №593 від 29.08.2012р., №624 від 17.09.2012р., №628 від 19.09.2012р., №630 від 20.09.2012р.

На оплату товару відповідачу виставлені рахунки: №РФ-0185 від 29.08.2012р. на суму 7 176,00 грн.; №РФ-0207 від 17.09.2012р. на суму 6 000,00 грн.; №РФ-0209 від 18.09.2012р. на суму 6 000, 00 грн.; №РФ-0212 від 20.09.2012р. на суму 2 400,00 грн.

Позивач направив відповідачу 23.05.2013р. вимогу за вих. № 130522-СБ-01 від 22.05.2013р. про погашення заборгованості за поставлений товар в розмірі 21 576,00 грн., яка отримана відповідачем 03.06.2013р. відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, однак залишена відповідачем без виконання.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 610 Цивільного кодексу України, встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Докази оплати ТОВ "Майстер-Каркас" заборгованості в сумі 21 576, 00 грн. в матеріалах справи відсутні.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 21 576, 00 грн. основного боргу та 468,39 грн. 3% річних за загальний період з 29.08.2012р. по 03.06.2013р. розраховані по кожній видатковій накладній окремо, відмовивши в позові про стягнення 2 344,65 грн. пені, оскільки нарахування пені можливе лише на підставі договору, та 2344,65 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, оскільки ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено розмір відсотків у розмірі 3% річних, а сторони не передбачили інший розмір відсотків.

Так, за змістом ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, а тому сам факт прийняття товару, що достаменно встановлено судами попередніх інстанцій, породжує обов'язок його оплати покупцем, незважаючи на те, чи мали місце виправлення в даному випадку в видаткових накладних.

Між тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач не приймав до оплати видаткові накладні з посиланням на те, що вони не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), зазначене положення визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, а спірні правовідносини у даній справі пов'язані не із здійсненням бухгалтерського обліку чи складанням фінансової звітності, а з виконанням договірних зобов'язань.

Встановивши наявність боргу та правильно застосувавши норми ст.ст. 525, 526, 629, ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, господарські суди обґрунтовано стягнули з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 21576,00 грн., 3% річних у розмірі 468,39 коп. відмовивши в іншій частині позовних вимог.

Згідно з приписами ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника проте, що у нього, як покупця, не виникло зобов'язання оплатити товар, оскільки у видаткових накладних містяться виправлення, то вони не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків судів, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, а лише зводяться до переоцінки досліджених господарськими судами доказів та встановлених обставин справи.

Таким чином, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер-Каркас" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2013 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 р. у справі № 904/4493/13 залишити без змін.