Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні за винятковими обставинами за скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі - ДПІ) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова група "Північний альянс" (далі - ФПГ "Північний альянс") до ДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, встановила:

У вересні 2004 року ФПГ "Північний альянс" звернулось до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ від 25 червня 2004 року: N 0000562308/0, яким платнику податку визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 214 грн. (у тому числі основний платіж - 178 грн., штрафні (фінансові) санкції - 36 грн.), та N 0000572308/0, у якому визначено, що позивач завищив суму експортного відшкодування ПДВ за квітень 2004 року на 5249822 грн.

Оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ на підставі акта від 25 червня 2004 року N 63/23-8/7-32281201 про результати позапланової перевірки достовірності даних щодо задекларованого ФПГ "Північний альянс" до відшкодування ПДВ за квітень 2004 року, під час проведення якої встановлено порушення платником податку вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-

ВР "Про податок на додану вартість" і підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті11 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" унаслідок включення до складу податкового кредиту суми ПДВ без фактичного придбання товару, оскільки контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗБК "Іком" (далі - ТОВ "ЗБК "Іком"), який продав йому програмно-технічні комплекси "Реверс", що надалі були експортовані через комісіонера, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювенал" (далі - ТОВ "Ювенал"), нерезиденту - Компанії "NORKA GmbH" (Німеччина), за вказаними в базі даних та обліковій справі адресами не знаходиться, його представники на виклики органів державної податкової служби не з'являються, місцезнаходження керівників цього підприємства і документів щодо його фінансово-господарської діяльності невідоме, що унеможливило перевірку декларування ним податкових зобов'язань за вказаною операцією та сплати до бюджету ПДВ.

На обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що: по-перше, ним правильно віднесено до складу валових витрат вартість товару, отриманого за договором із ТОВ "ЗБК "Іком" від 16 квітня 2004 року N 16-04, і сформовано податковий кредит із ПДВ за квітень 2004 року на підставі належним чином оформленої податкової накладної, а отже, вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" порушено не було; по-друге, факт вивезення придбаного товару за межі митної території України підтверджено належно оформленою вантажною митною декларацією, тому він правомірно заявив до відшкодування ПДВ у сумі 5249822 грн.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Господарський суд міста Києва постановою від 29 червня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2006 року, позов задовольнив - визнав недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ від 25 червня 2004 року N 0000562308/0 та N 0000572308/0, а також стягнув із Державного бюджету України на користь ФПГ "Північний альянс" 3,40 грн. судового збору.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 лютого 2007 року зазначені судові рішення залишив без змін.

У скарзі ДПІ порушила питання про скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення її на новий розгляд до суду першої інстанції. На обґрунтування скарги відповідач послався на порушення судами норм матеріального та процесуального права, неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права, а також надав судові рішення, у яких суд по-іншому застосував ці норми.

Перевіривши за матеріалами справи доводи скаржника, зокрема щодо розбіжностей у застосуванні судом одних і тих самих норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України знаходить скаргу обґрунтованою.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 16 квітня 2004 року між ФПГ "Північний альянс" (покупець) і ТОВ "ЗБК "Іком" (постачальник) було укладено договір поставки N 16-04, відповідно до умов якого позивач придбав 5 програмно-технічних комплексів "Реверс" на загальну суму 31500000 грн., у тому числі ПДВ - 5250000 грн. На підставі виданої постачальником податкової накладної від 22 квітня 2004 року N 10 ця сума ПДВ була включена позивачем до складу податкового кредиту у відповідному періоді.

19 квітня 2004 року між ФПГ "Північний альянс" (комітент) і ТОВ "Ювенал" (комісіонер) було укладено договір комісії N 19/04-04, відповідно до умов якого останнє зобов'язалося знайти покупця зазначеної продукції, укласти з ним договір купівлі-продажу, здійснити митне оформлення та надати звіт про виконану роботу.

Як убачається зі згаданого вище акта перевірки, на виконання зазначеного договору комісіонер продав від імені позивача програмно-технічні комплекси "Реверс" Компанії "NORKA GmbH". Відповідно до специфікації від 23 квітня 2004 року N 2 загальна вартість цього товару склала 4932500 доларів США. На підтвердження перетину товаром митного кордону України ТОВ "Ювенал" надало позивачеві вантажну митну декларацію від 27 квітня 2004 року N 10200/4/011711.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що позивач правомірно відніс до валових витрат усю вартість придбаного товару, сформував із її урахуванням на підставі належним чином оформленої податкової накладної податковий кредит і заявив до експортного відшкодування з бюджету ПДВ у сумі 5249822 грн., оскільки вивезення товару за межі митної території України підтверджено належно оформленою вантажною митною декларацією.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Особливості оподаткування операцій із вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України на день здійснення цих операцій були передбачені статтею 8 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції Закону від 1 червня 2000 року N 1783-III).

Відповідно до пункту 8.1 цієї статті платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів із дня подання зазначеного розрахунку.

Цей розрахунок подається разом із такими документами:

а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, відповідно до митного законодавства, або актом (іншим документом), який засвідчує передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної території України;

б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахування платником податку коштів на користь іншого платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а при вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених (імпортованих) таким платником податку, - ввізною митною декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для їх вільного використання на митній території України.

Порядок оформлення вантажної митної декларації регламентується Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 року N 574.

Згідно з пунктом 2 зазначеного Положення вантажна митна декларація - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів, інших платежів.

Належно оформленою вантажну митну декларацію слід уважати тоді, коли всі її графи заповнені відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 року N 307 (z0443-97) , і наведена в них інформація відповідає дійсності.

З огляду на викладене встановленню підлягають як факт належного оформлення вантажної митної декларації, так і факт вивезення товарів за межі митної території України.

Відповідно до зазначеної Інструкції у графі 8 вантажної митної декларації наводяться відомості про одержувача товарів (якщо це іноземна юридична особа, - її найменування та місцезнаходження).

У графі 8 вантажної митної декларації від 27 квітня 2004 року N 10200/4/011711 як одержувача товарів зазначено Компанію "NORKA GmbH".

ДПІ з посиланням на відповідні документи, в яких містилась інформація Інтерполу, стверджувала, що Компанія "NORKA GmbH" на податковому обліку не перебуває. З метою обґрунтування свого твердження про недостовірність відомостей, наведених у зазначеній вантажній митній декларації, ДПІ слід було надати докази того, що ця декларація підроблена, зокрема внаслідок кримінально караних дій. Проте такі докази суду не надані. На думку колегії суддів, у цьому випадку суду необхідно було витребувати у ДПІ докази того, що відомості, наведені у виданій позивачу його контрагентом вантажній митній декларації, не є достовірними. Не витребувавши такі докази, суд не створив необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. У разі підтвердження доводів ДПІ про те, що товар фактично не був вивезений за межі митної території України, формування позивачем податкового кредиту є безпідставним і ПДВ відшкодуванню з бюджету не підлягає.

За наявності сумніву щодо достовірності наданої ДПІ інформації суди відповідно до статей 11, 70, 71, 79 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) мали вжити передбачені законом заходи щодо з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування з власної ініціативи доказів на підтвердження чи спростування наведених відповідачем фактів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Проте цього зроблено не було.

У статті 159 КАС зазначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ДПІ в акті перевірки послалась на те, що відповідно до кредитного договору від 30 квітня 2004 року N Р256/0410-1 ФПГ "Північний альянс" отримало від Закритого акціонерного товариства "ПРАЙМ-БАНК" кредит у розмірі 5212404,04 грн. для часткової оплати за товар, придбаний у ТОВ "ЗБК "Іком" за договором постачання від 16 квітня 2004 року N 16-04, проте того самого дня - 30 квітня 2004 року - постачальник платіжним дорученням N 97 повернув цю суму позивачу для погашення кредиту. Усупереч вимогам статті 86 КАС суди зазначеному факту належної оцінки не дали і не дослідили, чи не мав місце зговір між позивачем та його контрагентом - ТОВ "ЗБК "Іком", спрямований на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, незважаючи на те, що ця обставина має правове значення.

Згідно з частиною п'ятою статті 227 КАС висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Вищий господарський суд України постановою від 13 липня 2005 року скасував постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2005 року та рішення господарського суду міста Києва від 21 грудня 2004 року і направив цю справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Однією з підстав такого рішення стало те, що суди не звернули увагу на наявні в матеріалах справи документи про порушення Службою безпеки України щодо посадових осіб контрагента позивача - ТОВ "Ювенал", через якого було експортовано придбаний у ТОВ "ЗБК "Іком" товар, кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 201 Кримінального кодексу України (контрабанда). Проте під час нового розгляду справи ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не виконали вказівки касаційного суду і не з'ясували наслідки порушення кримінальної справи. Вищий адміністративний суд України під час касаційного розгляду справи на зазначені порушення уваги теж не звернув.

З урахуванням порушень, допущених судами при вирішенні цього спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на викладене та керуючись статтями 241-243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2007 року, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2006 року та постанову господарського суду міста Києва від 29 червня 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.