Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Рогач Л.І. перевіривши матеріали касаційної скаргидержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.2013у справі господарського суду Дніпропетровської області за позовом державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення 480 313 грн. 72 коп. в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: Лішунова Н.В. - дов. № УХП-15/2 від 14.01.2013; від відповідача: Ільїн І.В. - дов. № 44 від 01.01.2013;

Рішенням від 29.01.2013 господарського суду Дніпропетровської області (суддя Мілєва І.В.) відмовлено в задоволенні позовних вимог до ДП "Придніпровська залізниця".

Постановою від 10.06.2013 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді: Орєшкіна Е.В. - головуючий, Прудніков В.В., Прокопенко А.Є.) рішення від 29.01.2013 господарського суду Дніпропетровської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що ДП "Придніпровська залізниця" є відповідачем як контрагент за договором поставки № ЦПХ-20109 від 26.12.2008, укладеним з ДПМТЗЗТУ "Укрзалізничпостач", а не як перевізник за договором перевезення. Позов подано позивачем до неналежного відповідача.

Не погоджуючись із судовими рішеннями ДПМТЗЗТУ "Укрзалізничпостач" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 11, 14, 509, 510, 525, 526, ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України; ст.ст. 224, 225, 228, 334 Господарського кодексу України; ст.ст. 110, 113, 114, 115, 127, 129 Статуту залізниць України (457-98-п) ; п. 5 Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю"; ст.ст. 32, 33, 35, 36, 38, 43, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України.

ДП "Придніпровська залізниця" у відзиві на касаційну скаргу просить у задоволенні касаційної скарги відмовити. При цьому посилається на те, що копії залізничних накладних надані відповідачем разом з відзивом на позовну заяву; ДП "Придніпровська залізниця" у даній справі є відповідачем як контрагент за договором поставки, укладеним з ДП "Укрзалізничпостач" від 26.12.2008 за № ЦХП-20109, а не як перевізник за договором перевезення; вагони прибули на станцію призначення у справному стані, з непошкодженими пломбами ЗПП, тому залізниця видала вантаж вантажоодержувачу без перевірки згідно зі ст. 52 Статуту залізниць України (457-98-п) .

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що ДПМТЗЗТУ "Укрзалізничпостач" та ДП "Придніпровська залізниця" уклали договір № ЦХП-20109 від 26.12.2008, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець (відповідач) прийняти і оплатити продукцію виробничо-технічного призначення, найменування, кількість та ціни якої вказуються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору.

За п. 4.1 договору постачальник здійснює поставку продукції залізничним або автомобільним транспортом на умовах та в терміни, які вказуються в специфікаціях до даного договору та надаються додатково.

Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що дата поставки продукції визначається згідно умов її поставки, які зазначаються в специфікаціях до договору, і відповідають вимогам Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року.

Як встановлено господарськими судами, позивачем, на виконання умов договору, поставлено на адресу відповідача продукцію виробничо-технічного призначення. Продукція надійшла безпосередньо від вантажовідправника - ТОВ "Дружківський метизний завод" транзитом без розвантаження, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу. Позивач виконав зобов'язання з поставки продукції в момент її передачі перевізнику вантажу на станції Дружківка Донецької залізниці.

Частиною 2 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Господарськими судами також встановлено, що у даній справі ДП "Придніпровська залізниця" є відповідачем як контрагент за договором поставки № ЦПХ-20109 від 26.12.2008, а не як перевізник за договором перевезення.

За ст. 6 Статуту залізниць України (457-98-п) накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту (457-98-п) та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Як встановлено господарськими судами, відповідно до залізничних накладних № 50898547, № 50898811, № 50899121, № 50898823 вантажовідправником є ВАТ "Дружківський метизний завод", вантажоодержувачем є регіональний склад МТП Придніпровської залізниці. Станція і залізниця відправлення - станція Дружківка Донецької залізниці. Станція і залізниця призначення - станція Іларіонове Придніпровської залізниці.

Отже, перевезення спірного вантажу здійснено в межах двох залізниць України, тому Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позов поданий до неналежного відповідача.

За ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Дніпропетровським апеляційним господарським судом встановлено, що відвантаження товару відбулось за договором поставки ЦХП-20109 в період з квітня по червень 2009 року, однак позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом тільки 15.11.2012, тобто після спливу позовної давності про застосування якої відповідачем заявлено при вирішенні спору в господарському суді першої інстанції.

Відповідно ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Дніпропетровським апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова суду відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 10.06.2013 Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі справи № 44/5005/9998/2012 залишити без змін.