Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Добролюбової Т.В., суддів Гоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач) розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.13 у справі № 11/431 Господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 105 Голосіївського району" про стягнення 243 367,75 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Стельмащук Ю.М. (дов. від 01.04.13),

відповідача: Дацюк І.І. (дов. від 03.01.13).

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося з позовом до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 105 Голосіївського району" про стягнення 238 571,80 грн. основного боргу, 777,72 грн. - 3 % річних та 4 018,23 грн. - пені. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати наданих послуг за період з 01.05.11 до 01.09.11 за договором № 06443/2-01 від 14.03.06 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі. При цьому позивач посилався на приписи статей 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.11.12, ухваленим колегією суддів у складі: Смирнової Ю.М. - головуючого, Ващенко Т.М., Спичак О.М., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 166 508,80 грн. - основного боргу, 3 449,45 грн. - пені та 586,84 грн. - 3 % річних. Вмотивовуючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи факту порушення відповідачем зобов'язань зі сплати наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення. В решті позовних вимог судом відмовлено з посиланням на те, що договір, який визначений підставою стягнення, укладений на постачання питної води, та не містить зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка використовується для приготування гарячої води та поставляється на теплові пункти, які не перебувають на його балансі. При цьому суд керувався приписами статей 525, 526, 530, 626 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Сухового В.Г. - головуючого, Жук Г.А., Чорногуз М.Г., постановою від 20.03.13 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з винесеними у справі судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати в частині відмови у стягненні 72 822,66 грн. коштів та прийняти нове рішення, яким позов у цій частині задовольнити. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник вказує на те, що судами не надано належної оцінки умовам договору та не враховано обсягів спожитої в межах договору питної води, яка використана відповідачем для надання послуг з гарячого водопостачання. Водночас скаржник зазначає про неврахування судами того, що питна вода може використовуватись для забезпечення різноманітних потреб населення та для виробництва продукції і не має розмежування на гарячу і холодну. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 627, 629 Цивільного кодексу України, статей 42, 43, 47, 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , статей 21, 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О, пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 14.03.06 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (змінене найменування на Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник), та Комунальним підприємством "ЖЕО-105 Голосіївського району" (абонент) укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06443/2-01, за умовами якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води, та на підставі пред'явленого відповідачем дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а відповідач зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг на умовах цього договору. Облік води, порядок розрахунків та вартість послуг за договором сторони визначили в розділі 2 договору, зокрема, пунктом 2.1.1. договору передбачили, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у позивача, окрім випадків, передбачених Правилами. Згідно з пунктом 2.2.2. цього ж договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою позивача оплата може здійснюватись іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до пункту 2.2.3. договору у разі неотримання від позивача поточного щомісячного розрахункового документу відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-ого числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з Комунального підприємства "ЖЕО-105 Голосіївського району" 238 571,80 грн. - основного боргу, 777,72 грн. - 3 % річних та 4 018,23 грн. - пені. Відповідно до частини 1 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Пунктом 1 статті 628 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що позовна вимога ґрунтується на договорі від 14.03.06 № 06443/2-01. Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона, виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони, замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Згідно зі статтею 16 названого Закону порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05 № 630 (630-2005-п) , відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг, в тому числі, щодо водопостачання, здійснюються виключно на договірних засадах. Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими Наказом Держжитлокомунгосп від 01.07.94 № 65 (z0165-94) (які були чинними на момент укладення договору) запроваджено порядок користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод до комунальної каналізації та визначають взаємовідносини між об'єднаннями, виробничими управліннями водопровідно-каналізаційного господарства або іншими експлуатаційними організаціями, комбінатами комунальних підприємств та абонентами міських, районних, селищних водопроводів і каналізацій на території України. Згідно з пунктами 1.3, 12.2 цих Правил абонентами, які користуються послугами водоканалу можуть бути підприємства, на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах. Для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти подають до Водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного вводу, акт межобслуговування та схему зовнішніх мереж з прив'язкою до місцевості. За пунктом 4.1 цих Правил абоненти, які приєднані або мають бажання приєднатися до систем комунального водопостачання і водовідведення, повинні мати необхідні прилади обліку для розрахунків з Водоканалом за відпущену їм воду і прийняті стічні води. Водночас, з 18.10.08 діють Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.08 (z0936-08) . Пунктами 3.1, 5.2 названих Правил передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на підставі показів приладів обліку; вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу. Відповідно до пункту 3.13. вказаних Правил суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Задовольняючи частково позов, суди попередніх інстанцій на підставі повного та всебічного розгляду справи установили, що розмір боргу, заявлений позивачем до стягнення складається з: 1) вартості послуг постачання питної холодної води; 2) прийняття стоків холодної води; 3) постачання питної води, що йде на підігрів (вода + стоки). Тобто, позивачем заявлено вимогу, зокрема, про стягнення з відповідача вартості послуг з постачання холодної води, що йде на виготовлення гарячої. Між тим, як установлено судами, договір № 06443/2-01, котрий визначений підставою стягнення, не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води на теплові пункти, які не перебувають на його балансі. Водночас, судами установлено, що із заявленої до стягнення суми боргу 72 063 грн. становить заборгованість, яка нарахована за постачання води, що йде на підігрів щодо бойлерів, які не перебувають на балансі відповідача. За таких установлених обставин справи, висновок попередніх судів про часткову відмову у задоволенні позовних вимог в частині нарахування позивачем плати за послуги постачання питної (холодної) води для виготовлення гарячої води та нарахованих у цій частині пені та 3 % річних визнається правомірним. В частині задоволених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 166 508,80 грн. - основного боргу, 3 449,45 грн. - пені та 586,84 грн. - 3 % річних, постанова у справі в касаційному порядку не переглядається, оскільки фактично заявником не оскаржується. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки не спростовують установленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка відповідно до приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції. З огляду на те, що порушень чи неправильного застосування апеляційним судом норм чинного законодавства не виявлено, і цього не спростовано скаржником, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.13 у справі Господарського суду міста Києва № 11/431 залишити без змін.