Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Корсака В.А.., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скарги державного підприємства "Придніпровська залізниця" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.02.2013 у справі господарського суду Дніпропетровської областіза позовом публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" до державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення 16 558, 64 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: Будник К.С. - дов. № 05/01 від 02.01.2013; від відповідача: не з'явились;

Рішенням від 11.12.2012 господарського суду Дніпропетровської області (суддя Боділовська М.М.) позовні вимоги задоволено. Стягнено з ДП "Придніпровська залізниця" на користь ПАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" 16 558,64 грн. плати зі збору за роботи (послуги), що пов`язані з перевезенням вантажів.

Постановою від 18.02.2013 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді: Широбокова Л.П. - головуючий, Прудніков В.В., Орєшкіна Є.В.) рішення від 11.12.2012 господарського суду Дніпропетровської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем неправомірно списані кошти з особового рахунку позивача, оскільки таке списання відбулося всупереч порядку встановленому чинним законодавством.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції ДП "Придніпровська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 908 Цивільного кодексу України та ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України. Про необхідність явки для підписання накопичувальних карток позивач був повідомлений, тому враховуючи його неявку, складання актів загальної форми №№ 425,426,428 та списання коштів з особового рахунку позивача є правомірним.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 08.12.2006 ДП "Придніпровська залізниця" (залізниця) та ВАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", правонаступником якого є ПАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (вантажовласник) уклали договір №ПР/ДН-2-0601554/НЮп "Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги", за умовами якого відповідач зобов`язався надати позивачу послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, а позивач - провести розрахунки за ці послуги.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що в міру виконання перевезень та надання послуг відповідач списує відповідні кошти з особового рахунку позивача на підставі оформлених у встановленому порядку перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами).

За результатами перевірки порядку нарахування та сплати позивачем платежів, пов'язаних з перевезенням вантажів, проведеної фінансовими ревізорами у травні 2012 року, на станції Грекувата ДП "Придніпровська залізниця" зроблено добір на суму 16 558,64 грн, який нараховано за накопичувальними картками форми ФДУ-92 №05060201 від 05.06.2012 на суму 98,78 грн., без ПДВ, № 05060203 від 05.06.2012 на суму 4 132,60 грн., без ПДВ та №06060210 від 06.06.2012 на суму 9 567,48 грн., без ПДВ, з яких за зберігання вантажу - 815,20 грн., за охорону вантажу - 8 752,28 грн.

Статтею 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 307 Господарського кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Пунктом 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 (z0861-00) , зареєстрованими в Міністерстві юстиції України № 864/5085 від 24.11.2000 (z0864-00) передбачено, що платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках з зазначенням в них відомостей про надані послуги та їх вартість. Відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Перевізні документи, відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки мають бути підписані уповноваженим працівником платника. У разі відмови від підписання зазначених документів станція складає акт загальної форми, додає його до відповідного документа та надсилає в ТехПД для списання грошей з особового рахунку.

Як встановлено господарськими судами, відповідачем в червні 2012 року з особового рахунку позивача по Єдиному технологічному центру з обробки документів на підставі накопичувальних карток відповідачем списано донараховану суму з урахуванням ПДВ - 16558,64 грн.

Однак, накопичувальні картки №05060201 від 05.06.2012, № 05060203 від 05.06.2012 та №06060210 від 06.06.2012 не містять підпису представника вантажовласника, також в них відсутні відмітки про те, що представник вантажовласника відмовився від їх підписання, не зазначено прізвище та посаду такої особи з боку позивача.

В актах загальної форми від 05.06.2012 та 06.06.2012 зазначено, що представник позивача після повідомлення його за телефонним номером 406-76-23 не з`явився для підписання накопичувальних карток. Доказів такого повідомлення (записів у книзі повідомлень форми ГУ-2, посадове становище та прізвище особи, яка прийняла таке повідомлення, що вказаний у актах номер телефону узгоджений сторонами для передачі повідомлень та належить саме позивачу) відповідач господарським судам не надав.

Отже, господарські суди обґрунтовано дійшли висновку, що відповідач неправомірно списав кошти в сумі 16 558,64 грн. з особового рахунку позивача на підставі накопичувальних карток, які не були належним чином оформлені та не підписані платником, доказів відмови позивача від їх підписання відповідач господарським судам також не надав.

Відповідно ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Дніпропетровським апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова суду відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 18.02.2013 Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі справи №2/5005/8913/2012 залишити без змін.