Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Гончарука П.А.,судді Кондратової І.Д. (доповідач), судді Стратієнко Л.В.,за участю представників сторін від позивачаПросалова О.Є.;від відповідача не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.11.2012 року у справі № 7/5005/2240/2012 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" до Дочірнього підприємства "Націонал - Плюс" Приватного підприємства "Націонал" про стягнення 136 863,43 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (надалі - ТОВ "УніКредит Лізинг", позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дочірнього підприємства "Націонал - Плюс" Приватного підприємства "Націонал" (надалі - ДП "Націонал - Плюс" ПП "Націонал", відповідач) про стягнення заборгованості з оплати лізингових платежів, інфляційних нарахувань та 3% річних на загальну суму 136863,43 грн., в тому числі: 123777,45 грн. основного боргу, 8082, 18 грн. інфляційних нарахувань, 5003,41 грн. 3% річних.

Позовні вимоги ТОВ "УніКредит Лізинг" обґрунтовувало неналежним виконанням зі сторони ДП "Націонал - Плюс" ПП "Націонал" зобов'язань за договором фінансового лізингу № 1041-LD від 04.06.2009 року щодо повного та своєчасного внесення лізингових платежів.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на його безпідставність.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2012 року у даній справі (суддя Коваль Л.А.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 43458,17 грн. основного боргу, 1777, 63 грн. 3% річних, 2921,37 грн. інфляційних втрат, 963,25 грн. витрат на оплату судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.11.2012 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Сизько І.А. (доповідач), суддів Герасименко І.М., Кузнецової І.Л.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2012р. у справі № 7/5005/2240/2012 скасовано в частині відмови в позові щодо стягнення 3218,12 грн. основного боргу, 124,09 грн. 3% річних, 201,55 грн. інфляційних втрат, 646,25 грн. витрат по сплаті судового збору, в зв'язку з чим абзац 2 резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції:

"Стягнути з дочірнього підприємства "Націонал-Плюс" приватного підприємства "Націонал" с. Залелія Царичанського району Дніпропетровської області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг", м. Київ 46676,29 грн. основного боргу, 1901,72 грн. 3% річних, 3122,92 грн. інфляційних втрат, 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору".

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій, відмовивши у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача суми боргу зі сплати лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмету лізингу, безпідставно залишили поза увагою п. 7.4 договору фінансового лізингу, яким сторони встановили, що лізинговий платіж являє собою єдність своїх складових, які в сукупності становлять плату за користування майном, та порушили норми Закону України "Про фінансовий лізинг" (723/97-ВР) , ст. 806 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України (435-15) , які визначають поняття лізингу, як різновиду договору, в результаті укладення якого лізингоодержувач отримує від лізингодавця у платне користування на визначений строк майно.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.03.2013 року розгляд справи було відкладено до 20.03.2013 року.

14.03.2013 року відповідач подав заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

В судовому засіданні 20.03.2013 року оголошувалась перерва до 27.03.2013 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно ч. 2 ст. 111-5, ч. 1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК) України (1798-12) наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.06.2009 року між сторонами укладено загальні умови договору фінансового лізингу № 1041-LD (надалі - договір фінансового лізингу), за якими позивач (лізингодавець) взяв на себе зобов'язання придбати (відповідно до специфікацій та умов, передбачених в договорі фінансового лізингу, зокрема, у додатку № 1 до договору) передати предмет лізингу у користування відповідачу (лізингоодержувачу) на строк та на умовах, визначених цим договором, а останній - прийняти предмет лізингу, користуватися ним відповідно до умов фінансового лізингу та сплачувати лізингові платежі (а.с. 11-18 т. 1).

Відповідно до спеціальних умов договору фінансового лізингу (а.с. 19 т. 1) та специфікації (додаток № 1) предметом лізингу є кукурудзяна жатка Geringhoff PCA 870 у кількості 1 штука.

Судами встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивач за актом приймання-передачі від 06.07.2009 року передав відповідачу предмет лізингу (а.с. 24 т. 1).

18.03.2011 року позивач направив відповідачу повідомлення вих. № 421, в якому зазначив, що відповідач прострочив виконання зобов'язань і загальна сума простроченої заборгованості складає 126812, 42 грн. Оскільки прострочення виконання зобов'язань триває більше 30 днів, позивач повідомив відповідача про відмову від договору в односторонньому порядку та припинення його дії, починаючи з 25.03.2011р., в зв'язку з чим вимагав повернення предмета лізингу (а.с. 27 т. 1)

29.04.2011 року за актом приймання-передачі відповідач повернув позивачу предмет лізингу (а.с. 112 т. 1).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст. 16 цього Закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Умовами розділу 7 договору фінансового лізингу сторони визначили лізингові платежі та порядок їх сплати.

Зокрема, складові лізингових платежів, їх суми та дати внесення платежів, визначені в графіку лізингових платежів у додатку № 2 до договору (п. 7.1 договору фінансового лізингу); періодичні лізингові платежі, які сплачуються за курсом платежу (курсом продажу валюти - курсом продажу долару США/Євро, встановленим на офіційному сайті ТзОВ "УніКредитБанк", за яким покупці можуть придбавати долар США/Євро, який діє на дату платежу, тобто на дату, визначену у додатку 2 до договору) і складаються з: першого періодичного лізингового платежу, що складається з: а) комісії лізингодавця, яка розраховується з дати передачі до останнього числа лізингового періоду, в якому відбулась передача предмета лізингу; другого і всіх наступних періодичних лізингових платежів, що складаються з: а) відшкодування, яке є гривневим еквівалентом суми, визначеної у графіку лізингових платежів (додаток № 2), помноженої на курс, що дорівнює 7, 61 гривень за 1 долар США; б) комісії лізингодавця, яка розраховується як різниця суми лізингового платежу та відшкодування, яка не може бути меншою за 1 (одну) гривню (підпункти 7.2.2.1., 7.2.2.2. підпункту 7.2.2. пункту 7.2. договору з урахуванням спеціальних умов до договору).

Позивач при зверненні до суду стверджував, що відповідачем порушений графік сплати лізингових платежів (додаток № 2 до договору (зворотній а.с. 26 т. 1) і за період з 25.05.2010 року до 25.03.2011 року (до припинення договору внаслідок відмови лізингодавця від договору лізингу), внаслідок чого у лізингоодержувача утворилася заборгованість у розмірі 123777,84 грн., яку позивач і просить стягнути з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних у відповідності до ст. 509, 625 ЦК України.

Задовольняючи частково позов ТОВ "УніКредит Лізинг", стягуючи з лізингоодержувача лише одну складову заявлених до стягнення лізингових платежів у частині винагороди лізингодавця за передане у лізинг майно (комісії) з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних та відмовляючи в стягненні лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмету лізингу, місцевий господарський суд виходив з того, що вимоги в цій частині є неправомірними, оскільки договір фінансового лізингу з 25.03.2011 року припинив дію у зв'язку з відмовою позивача від договору, предмет лізингу відповідач повернув позивачу, право власності на предмет лізингу до відповідача не перейшло, а обов'язок сплатити за товар певну грошову суму виникає у покупця лише у разі переходу до нього права власності на товар.

Суд апеляційної інстанції, частково скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції, погодився з висновком суду про те, що лізингові платежі підлягають стягненню лише у частині винагороди лізингодавця за передане у лізинг майно (комісії), але зазначив, що судом першої інстанції невірно визначена сума, що підлягає стягненню, оскільки при розрахунку винагороди лізингодавця за передане у лізинг майно (комісії) суд не врахував, що визначення складових лізингових платежів відбувається шляхом віднімання сум визначених у гривні (підпункт 7.2.2 договору).

Апеляційний господарський суд, здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку про те, що із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 46 676,29 грн. основного боргу (лізингові платежі у частині винагороди лізингодавця за передане у лізинг майно (комісії)) та 1901,72 грн. 3% річних, 3 122, 92 грн. інфляційних втрат, нарахованих у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення сплати цих платежів.

Колегія суддів вважає, що Дніпропетровський апеляційний господарський суд обґрунтовано та на законних підставах, відповідно до вимог чинного законодавства, постановив вірне рішення про часткове скасування рішення суду першої інстанції та стягнення з ДП "Націонал - Плюс" ПП "Націонал" на користь ТОВ "УніКредит Лізинг" 46676,29 грн. основного боргу, 1901,72 грн. 3% річних, 3122, 92 грн. інфляційних втрат, підстави для скасування в цій частині постанови апеляційного господарського суду відсутні.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись висновком судів попередніх інстанцій в тому, що в даному випадку відсутні підстави для стягнення лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмету лізингу, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Спеціальним законом, що регулює лізингові відносини в Україні є Закон України "Про фінансовий лізинг" (723/97-ВР) .

Статтями 1 та 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов та передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Отже, згідно вимог Закону за користування предметом лізингу лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати плату - лізингові платежі. Порядок сплати та структура лізингових платежів визначається сторонами в договорі. При цьому, незважаючи на те, що лізинговий платіж може включати в себе декілька складових, в тому числі й суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, лізинговий платіж є єдиним платежем, який сплачується згідно договору, його не можна розцінювати як декілька самостійних платежів.

Права та обов'язки лізингоодержувача визначені ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", зокрема, згідно п. 7 ч. 2 цього Закону у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Колегія суддів, зауважує, що Законом України "Про фінансовий лізинг" (723/97-ВР) , який є спеціальним законом, що регулює лізингові відносини в Україні, не встановлено, що правовими наслідками повернення майна у разі дострокового розірвання договору лізингу є несплата лізингових платежів, які включають суму, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу, і лізингоодержувач звільняється за невиконання зобов'язання, що виникло до розірвання договору, навпаки, згідно норм цього Закону лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі, а лізингодавець має право стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість, в тому числі у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (п. 5 ст. 10, п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону), а тому висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмету лізингу, що підлягали сплаті до розірвання договору та повернення майна, не можна визнати законним і обґрунтованим.

Враховуючи наведене, оскаржувані судові рішення в частині відмови в позові щодо стягнення 77101,16 грн. основного боргу, 4959,26 грн. - інфляційних нарахувань, 3101,69 грн. - 3 % річних слід скасувати, а оскільки обставини справи не потребують додаткового дослідження, судова колегія вважає можливим постановити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 49, 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.11.2012 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2012 року у справі № 7/5005/2240/2012 щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Дочірнього підприємства "Націонал - Плюс" Приватного підприємства "Націонал" 77101,16 грн. основного боргу (лізингові платежі в частині відшкодування вартості предмету лізингу), 4959,26 грн. - інфляційних нарахувань, 3101,69 грн. - 3 % річних скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Націонал-Плюс" Приватного підприємства "Націонал" (51013, Дніпропетровська область, Царичанський район, с. Залелія, вул. Чкалова, 9-А, ідентифікаційний код 31346611) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" ((04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 22/1, ідентифікаційний код 33942232) 77101,16 грн. основного боргу, 3101,69 грн. 3% річних, 4959,26 грн. інфляційних втрат, 1073,24 грн. витрат по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви.

В решті постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.11.2012 року залишити без змін.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Націонал-Плюс" Приватного підприємства "Націонал" (51013, Дніпропетровська область, Царичанський район, с. Залелія, вул. Чкалова, 9-А, ідентифікаційний код 31346611) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" ((04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 22/1, ідентифікаційний код 33942232) 82,31 грн. витрат по сплаті судового збору за подання до суду апеляційної скарги, 851,62 грн. витрат по сплаті судового збору за подання до суду касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати накази на виконання даної постанови.