Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Добролюбової Т.В. суддів Фролової Г.М., Швеця В.О.за участю представників: позивача Перець Б.О. дов. від 28.12.12 відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.12у справі № 5023/3044/12 господарського суду Харківської області за позовом Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Техпроект" про зобов'язання вчинити дії

Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Техпроект" про зобов'язання вчинити дії, а саме провести обмін поставленого двигуна НК-16 СТД, зав. А16254023 ДН рік виготовлення 07.12.05 на інший аналогічний належної якості. Позов обґрунтовано, зокрема, приписами статей 268, 269 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.09.12 у справі №5023/3044/12 (суддя Задорожна І.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.12 (судді: Слободін М.М. - головуючий, Гребенюк Н.В., Шевель О.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди зазначили, що позивачем не надано належних і допустимих доказів в підтвердження позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 268, 269 Господарського кодексу України, статей 676, 678 Цивільного кодексу України. Заявник зазначає, що судові рішення прийняті без урахування дійсних обставин справи та положень договору, що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, правовідносини у справі виникли на підставі укладеного між сторонами договору №1277 від 21.10.05, за змістом якого виконавець (відповідач) зобов'язується виконати капітальний ремонт газотурбінного двигуна НК-16СТ на ТОВ "Уральський завод цивільної авіації" (ВАТ "УЗЦА" - завод - виробник двигунів НК 16 СТ (м. Єкатеренбург, Російська Федерація) на умовах викладених у договорі, вартість якого визначається калькуляцією до додаткової угоди після дефектації двигуна. Виконавець зобов'язується здійснити поставку нового газотурбінного двигуна НК-16 СТ, (НК -16СТД) на умовах, що визначаються додатковою угодою. Пунктом 2.2. договору передбачено, що якість ремонту двигуна повинна відповідати сучасним вимогам ТУ на ремонт двигуна і бути підтверджена сертифікатом якості заводу виробника (чи іншим документам, що підтверджують якість робіт). Пунктом 8.1. договору погоджено, що гарантійний ресурс двигуна складає 5000 годин сумарного напрацювання двигуна у умовах експлуатації, незалежно від часу підписання акта про введення ГПА в експлуатацію. Гарантія зберігається упродовж трьох років з моменту початку роботи двигуна, якщо експлуатація почата не пізніше закінчення терміну консервації двигуна підприємством -виготовлювачем. Упродовж гарантійного строку виконавець за свій рахунок забезпечує виконання передбачених технічними умовами на двигун вимог до якості параметрів двигуна при умові дотримання замовником правил експлуатації, зберігання та транспортування встановлених в експлуатаційною документацією. Пунктом 1.1. додаткової угоди від 20.02.06 передбачено, що підтвердженням якості і комплектності з боку виконавця є формуляр виданий заводом виробником ВАТ "Уральський завод цивільної авіації" м. Єкатеренбург, Російська Федерація. Згідно пункту 1.2. додаткової угоди виконавець гарантує якість і надійність продукції, що постачається протягом гарантійного терміну, що відповідає гарантійним умовам заводу виробника. Гарантійний ресурс двигуна складає 5000 годин сумарного напрацювання двигуна в умовах експлуатації незалежно від часу підписаного акту про введення ГПА в експлуатацію. Пунктом 1.3. додаткової угоди встановлено, що гарантія зберігається упродовж трьох років з моменту початку роботи двигуна, якщо експлуатація почата не пізніше закінчення терміну консервації двигуна підприємством-виробником. Також погоджено, що упродовж гарантійного періоду виконавець за свій рахунок забезпечує виконання передбачених технічними умовами на двигун вимог до якості параметрів двигуна при умові дотримання замовником правил експлуатації, зберігання та транспортування встановлених експлуатаційною документацією. При виявленні виробничих дефектів у продукції при його прийманні й експлуатації в період гарантійного терміну виклик представника виконавця обов'язковий. Згідно пункту 3.4. додаткової угоди до договору, прийом продукції за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку встановленому чинним законодавством відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо -технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6 (va006400-65) та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. №П-7 (va007400-66) .

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, суди попередніх інстанцій установили, що на виконання вимог договору виконавець поставив двигун НК -16 СТД на підставі накладної №108 від 18.12.06. Також установлено, що 03.02.11 вищезгаданий двигун був введений в експлуатацію у складі турбокомпресорного агрегату ТКА -Ц-16/500 УСП "Тимофіївка".

Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Техпроект" провести обмін поставленого двигуна НК-16 СТД, зав. А16254023 ДН рік виготовлення 07.12.05 на інший аналогічний належної якості.

Відповідно до статті 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

Статтею 269 Кодексу унормовано, що стандартами, технічними умовами або договором щодо товарів, призначених для тривалого користування чи зберігання, можуть передбачатися більш тривалі строки для встановлення покупцем у належному порядку зазначених недоліків (гарантійні строки). Сторони можуть погодити в договорі гарантійні строки більш тривалі порівняно з передбаченими стандартами або технічними умовами. Гарантійний строк експлуатації обчислюється від дня введення виробу в експлуатацію, але не пізніше одного року з дня одержання виробу покупцем (споживачем), а щодо виробів народного споживання, які реалізуються через роздрібну торгівлю, - з дня роздрібного продажу речі, якщо інше не передбачено стандартами, технічними умовами або договором. Гарантійний строк придатності та зберігання товарів обчислюється від дня виготовлення товару.

Частиною 6 вказаної статті визначено, що постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни.

Як установлено господарськими судами попередніх інстанцій, 20.06.11 під час виконання регламентних робіт, при напрацюванні з початку експлуатації 968.2 годин двигун був виведений з експлуатації, про що складено відповідний акт. Відповідно до протоколу наради представника ВАТ "Уральський завод цивільної авіації" та представників позивача ГПУ "Полтавагазвидобування" відносно виходу із режиму гарантійного двигуна НК -16 СТД зав.№А16254023 ДН 07.12.2005 року випуску, комісія прийшла до висновку, що вищевказаний двигун не придатний до подальшої експлуатації і при зберіганні гарантії повинен бути виведений з експлуатації та відправлений на ремонт. Установлено судами і те, що комісією у складі головного інженера ГПУ "Полтавагазвидобування", інженера по обслуговуванню і ремонту АТ в експлуатації ВАТ "Уральський завод цивільної авіації", в.о. головного механіка ГПУ "Полтавагазвидобування", Начальника СОіРОКС ГПУ "Полтавагазвидобування", провідного механіка СОіРОКС ГПУ "Полтавагазвидобування" проведено обстеження виробу, що вийшов з ладу та підтверджено, що даний виріб згідно договору №1277 від 21.10.2005 року та додаткової угоди №1/162 від 20.02.06 ТОВ "НВФ Техпроект" придбаний в Уральського заводу цивільної авіації та за висновком комісії було визначено, що виконавцю (відповідачу) належить за свій рахунок виконати відновлювальний ремонт на забезпечення гарантійних зобов'язань, вказаних в договорі №1277 від 21.10.05 про що свідчить відповідний акт рекламації. При цьому судами установлено, що акт рекламації підписаний з особливою (окремою) думкою представника заводу виробника - інженера по обслуговуванню і ремонту АТ в експлуатації ВАТ "Уральський завод цивільної авіації", зокрема, в якій зазначено про те, що представник заводу виробника не згоден з висновками комісії в частині виконання відновлювального ремонту за рахунок виконавця, оскільки двигун не проходив ремонт на ВАТ "Уральський завод цивільної авіації" та вказано на те, що причину виходу із ладу двигуна та винну сторону можна встановити лише при сумісній розборці двигуна на ВАТ "Уральський завод цивільної авіації".

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Однак, як встановлено судами, технічний акт на вивід з експлуатації газотурбінного двигуна складено з порушенням Інструкції про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення та товарів народного споживання за якістю № П-7; в матеріалах справи відсутні докази виклику представника організації, уповноваженої на проведення експертизи такого виду та для проведення відповідної перевірки товару щодо його якості; процедура встановлення факту неякісності поставленого відповідачем обладнання, як то передбачено умовами спірного договору та положеннями Інструкції П-7 (va007400-66) , позивачем не дотримана; причини виходу з ладу поставленого відповідачем двигуна не досліджені та не зафіксовані у встановленому порядку; висновки осіб, що здійснювали перевірки, не є висновками спеціалістів компетентних організацій (експертними висновками).

Крім того, як ураховано судом апеляційної інстанції, строк гарантійних зобов'язань станом на день виходу двигуна з ладу закінчився, оскільки положеннями договору та додаткової угоди було визначено, що гарантія зберігається упродовж трьох років з моменту початку роботи двигуна, якщо експлуатація почата не пізніше закінчення терміну консервації двигуна підприємством-виробником, тобто починаючи з 07.12.05.

Враховуючи викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установлених господарськими судами обставин справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.12 у справі № 5023/3044/12 господарського суду Харківської області залишити без змін.