5017/2541/2012 Про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - 28.02.2013 Прийняття

Головуючий суддя Першиков Є.В.,судді Данилова Т.Б., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТО-ТРАНС ЛТД" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року у справі № 5017/2541/2012 господарського суду Одеської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТО-ТРАНС ЛТД" до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1) Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, 2) Другого Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Одеської області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконаннюв судовому засіданні взяв участь представник відповідача Качур Л.А. дов. № 2689 від 14.11.2012 року

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТО-ТРАНС ЛТД" (далі за текстом - ТОВ "АСТО-ТРАНС ЛТД") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Одеської обласної філії (далі за текстом - ПАТ "Укрсоцбанк"), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та Другого Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Одеської області про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 26.06.2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 987

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.11.2012 року у справі № 5017/2541/2012 у задоволенні позовних вимог ТОВ "АСТО-ТРАНС ЛТД" відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "АСТО-ТРАНС ЛТД" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 13.11.2012 року у справі № 5017/2541/2012 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року апеляційну скаргу ТОВ "АСТО-ТРАНС ЛТД" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 13.11.2012 року у справі № 5017/2541/2012 - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ТОВ "АСТО-ТРАНС ЛТД" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року у справі № 5017/2541/2012 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, аргументуючи порушенням норм права, зокрема, ст. 1050 Цивільного кодексу України, ст. ст. 5, 88, 89 Закону України "Про нотаріат", ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", ст. ст. 33, 43 Господарського процесуального кодексу України

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 25.02.2013 року № 03-05/88 для перегляду в касаційному порядку справи № 5017/2541/2012 у зв'язку із перебуванням судді Ходаківської І.П. на лікарняному сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Яценко О.В.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.10.2005 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ТОВ "АСТО-ТРАНС ЛТД" укладено договір кредиту № 2005/665-21, відповідно до умов якого позичальнику надано грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 78 500 ЄВРО, зі сплатою 14 % річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться у Додатку № 1 до цього договору, з кінцевим терміном повернення заборгованості 04.10.2010 року.

Згідно п. 1.2. вказаного Договору кредит надається позичальнику для придбання автотранспортного засобу марки МЕRСЕDЕS-ВЕNZ моделі АХОR 1840LS вантажний сідловий тягач - Е, відповідно до контракту купівлі-продажу від 29.09.2005 року № 15-52610005, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобільний Дім Одеса" та ТОВ "АСТО-ТРАНС ЛТД".

З матеріалів справи вбачається, що сторонами вказаного Договору укладались додаткові угоди, так, зокрема додатковою угодою № 3 від 23.09.2009 року було внесено зміни до договору кредиту № 2005/665-21 від 05.10.2005 року, в якій сторони підтвердили, що залишок заборгованості за кредитом станом на дату укладення цієї угоди складає 24 803, 09 євро, залишок заборгованості за нарахованими процентами - 2 642, 91 євро, залишок заборгованості за нарахованою комісією "За ведення кредитної справи позичальника" складає 93, 01 євро. Також, встановлено нову процентну ставку за користування кредитними коштами в розмірі 14, 79 % та кінцевий термін погашення кредитної заборгованості до 04.06.2013 року.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за вищевказаним кредитним договором та додатковими угодами, 05.10.2005 року між банком та позичальником укладено договір застави майна, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за реєстровим № 772, відповідно до умов якого заставодавець передав в заставу заставодержателю у якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту № 2005/665-21 від 05.10.2005 року транспортний засіб - вантажний сідловий тягач марки МЕRСЕDЕS-ВЕNZ моделі АХОR 1840Ls, 2005 року випуску, синього кольору, з реєстраційним номером НОМЕР_1, шасі № НОМЕР_2, зареєстрований МРЕВ-2 ДАІ ГУ УМВС України в Одеській області 01.10.2005 року, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Ленінградське шосе, буд. № 19, із заставною вартістю предмета застави 642 600 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, до договору застави майна від 05.10.2005 року сторонами було укладено договори про внесення змін № 1 від 19.08.2009 року та № 2 від 23.09.2010 року, якими пункт 1.3. договору застави майна, який встановлює суть і розмір забезпечених заставою зобов'язань, змінювався згідно із укладеними сторонами додатковими угодами до кредитного договору.

Згідно п. п. 4.1. 4.2. договору застави право звернення на предмет застави для задоволення своїх вимог, відповідно до договору кредиту, виникає у заставодержателя у випадках, обумовлених положеннями договору кредиту, цього договору та приписів норм чинного законодавства України. Звернення стягнення на предмет застави чи на відповідну його частину здійснюється відповідно до приписів чинного законодавства України та умов цього договору.

Положеннями п. 2.4.10. договору застави сторони погодили, що заставодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет застави у разі невиконання заставодавцем зобов'язань, передбачених договором кредиту та цим договором. Термін "зобов'язання" означає одночасно як всю суму заборгованості заставодавця за договором кредиту, так і окремо будь-яку частину заборгованості відповідно до договору кредиту.

За умовами п 2.4.7. договору застави заставодержатель має право реалізувати предмет застави відповідно до приписів чинного законодавства України у разі виникнення права на звернення стягнення на предмет застави, при цьому заставодержатель самостійно визначає спосіб реалізації предмета застави.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв'язку з порушенням позичальником умов кредитного договору, банк звернувся до нього з письмовою вимогою від 23.01.2012 року за № 19.3-08/377 про сплату заборгованості за кредитом у сумі 30 088, 06 євро, що за курсом НБУ станом на 23.01.2012 року становить 330 586, 46 грн., у тридцятиденний строк з дати отримання вимоги, з попередженням про те, що у разі невиконання цієї вимоги банком буде звернуто стягнення на предмет застави, позичальник отримав вимогу 02.02.2012 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення письмового відправлення.

З матеріалів справи вбачається, що 22.06.2012 року банк звернувся із заявою за № 19-1-08/14522 до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про вчинення виконавчого напису на договорі застави майна від 05.10.2005 року за реєстровим № 772.

26.06.2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, на підставі ст. 87 Закону України "Про нотаріат" та п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 (1172-99-п) , запропоновано звернути стягнення на майно ТОВ "АСТО-ТРАНС ЛТД", переданого в заставу акціонерно-комерційному банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" за договором застави майна від 05.10.2005 року за реєстровим № 772 (з урахуванням договорів про внесення змін № 1 від 19.08.2009 року, № 2 від 23.09.2009 року), в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "АСТО-ТРАНС ЛТД" за кредитним договором № 2005/665-21, укладеним 05.10.2005 року між ТОВ "АСТО-ТРАНС ЛТД" та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником прав і обов'язків якого є ПАТ "Укрсоцбанк", строк платежу за яким настав 03.12.2012 року. Зазначений виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за № 587.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, з якими кореспондуються положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач свої зобов'язання за кредитними договорами виконав належним чином, однак ТОВ "АСТО-ТРАНС ЛТД" в порушення умов договору кредиту свої зобов'язання з погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами виконував з порушенням встановлених домовленістю сторін строків, в результаті чого станом на 26.06.2012 року за ним виникла заборгованість за кредитним договором на загальну суму 344 145, 90 грн.

За умовами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 2 ст. 574 Цивільного кодексу України закріплено, що до застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Згідно положень ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України, з якими кореспондуються положення ст. 1 Закону України "Про заставу", в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України, з якими кореспондуються положення ст. ст. 19, 20 Закону України "Про заставу" у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ч. 1 ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 87 ЗУ "Про нотаріат").

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за N 296/5 визначено порядок вчинення виконавчих написів.

Відповідно до пп. 1.1. п. 1 Глави 16 вказаного Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Підпунктом 2.1. п. 2 Глави 16 Порядку передбачено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника, дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи, номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи, строк, за який має провадитися стягнення, інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

За умовами пп. 2.3. Порядку вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Положеннями п. 1.2. Порядку передбачено, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" від 29.06.1999 року № 1172 (1172-99-п) для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України відхиляє посилання скаржника на ст. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) з огляду на те, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення на заставлене майно перевіряє перелік документів та наявність документів відповідно до Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, а встановлення обов'язків учасників правовідносин не віднесено до обов'язку нотаріуса при вчиненні виконавчого напису.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що приватним нотаріусом ОСОБА_4 виконавчий напис вчинено у зв'язку з надходженням заяви банку за № 19-1-08/14522 від 22.06.2012 року про вчинення виконавчого напису, до додано: оригінал договору застави майна за реєстровим № 772, договір про внесення змін № 1 від 19.08.2009 року за реєстровим № 775, договір про внесення змін № 2 від 23.09.2009 року за реєстровим № 1183, копію довіреності представника, копію кредитного договору № 2005/665-21, розрахунок заборгованості, копію вимоги №19-1-08/14522 від 22.06.2012р., направленої ТОВ "АСТО-ТРАНС ЛТД" з копією повідомлення про отримання, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копію статуту ПАТ "Укрсоцбанк", копію свідоцтва про державну реєстрацію ПАТ "Укрсоцбанк", копію витягу з ЄДРПОУ щодо ПАТ "Укрсоцбанк".

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про те, що враховуючи надані відповідачем нотаріусу документи, ненадіслання позичальником у тридцятиденний термін з дня отримання 02.02.2012 року письмової вимоги банку від 23.01.2012 року № 19.3-08/377 про сплату кредитної заборгованості письмових заперечень щодо її розміру, свідчать про безспірність майнових вимог банку до боржника.

Крім того, посилання скаржника щодо незазначення у виконавчому написі нотаріуса строку, за яких проводиться стягнення є необґрунтованим з огляду на те, що у спірному виконавчому написі зазначено, що строк платежу настав 03.03.2012 року, а виконавчий напис вчинено 26.06.2012 року, тобто протягом одного року з дня виникнення права вимоги.

Також, слід визнати безпідставними доводи скаржника щодо різниці в сумі зазначеній у вимозі та у виконавчому написі, оскільки у виконавчому написі зазначено, що станом на 26.06.2012 року за ТОВ "АСТО-ТРАНС ЛТД" виникла заборгованість за кредитним договором на загальну суму 344 145, 90 грн., що є більшою, ніж зазначено у письмовій вимозі банку до боржника від 23.01.2012 року № 19.3-08/377 (330 586, 46грн.) з огляду на коливання курсу валют, який встановлюється НБУ.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, апеляційним господарським судом вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі рішення.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.