Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Ічнянський молочно - консервний комбінат", м. Ічня Чернігівської областіна постанову та рішення від 14.01.2013 р. Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2012 р. господарського суду Чернігівської областіу справі № 5028/3/23/2012 господарського суду Чернігівської областіза позовом публічного акціонерного товариства "Ічнянський завод сухого молока та масла ", м. Ічня Чернігівської областідо публічного акціонерного товариства "Ічнянський молочно - консервний комбінат", м. Ічня Чернігівської області про стягнення заборгованості 814 290 грн. 90 коп.

представники сторін в судове засідання не з'явилися

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 28.09.2012 року, що прийнято у справі № 5028/3/23/2012 (суддя - В.М. Репех), припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення з публічного акціонерного товариства "Ічнянський молочно - консервний комбінат" (далі - Відповідач, Комбінат) на користь публічного акціонерного товариства "Ічнянський завод сухого молока та масла" (далі-Позивач, Завод) суми боргу в розмірі 186 131 грн. 82 коп., стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість в розмірі 619 574 грн. 75 коп., пеню - в розмірі 6 936 грн. 68 коп. та 1 647 грн. 65 коп. річних, а також вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись частково із цим рішенням суду, публічне акціонерне товариство "Ічнянський молочно - консервний комбінат" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду Чернігівської області від 28.09.2012 року скасувати в частині стягнення з Відповідача суми боргу в розмірі 619 574 грн. 75 коп., 6 936 грн. 68 коп. пені, 1 647 грн. 65 коп. річних та 16 285 грн. судового збору, та прийняти нове рішення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2013 року (головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Алданова С.О., Дикунська С.Я.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 28.09.2012 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Ічнянський молочно - консервний комбінат" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як рішення господарського суду Чернігівської області від 28.09.2012 року в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 619 574 грн. 75 коп., 6 936 грн. 68 коп. пені, 1 647 грн. 65 коп. річних та 16 285 грн. судового збору, так і постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2013 року, а справу передати на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована порушенням місцевим та апеляційним судами норм матеріального права, зокрема ст. 193 Господарського кодексу України, а також норм процесуального права.

Вищий господарський суд України відхиляє подане публічним акціонерним товариством "Ічнянський молочно - консервний комбінат" письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю представника Комбінату - адвоката Савенко М.М., через його раптову хворобу прибути на засідання суду, оскільки вказані обставини, в порушення норм ст.ст. 32- 34 ГПК України не підтвердженні жодними доказами (лікарняний лист тощо). Посилання заявника на те, що штатним розписом Комбінату не передбачено посади юриста, що обумовило звернення до вказаного адвоката, також, в порушення норм ст.ст. 32- 34 ГПК України, не підтверджено жодними доказами (копія наказу про затвердження штатного розпису тощо).

Крім цього, виходячи з порядку розгляду касаційної скарги, передбаченого приписами ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України, нез'явлення представників сторін у засідання судової колегії не є перешкодою для розгляду касаційних скарг, про що, доречі, було повідомлено сторін ухвалою від 15.02.2013 року - про прийняття касаційної скарги до провадження та призначення її до розгляду. Наявні ж в справі матеріали є достатніми для здійснення касаційного провадження у ній.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що заявлена до стягнення сума заборгованості Комбінату підтверджується доказами у справі на поставлену Позивачем Відповідачу продукцію, вказавши що частина цієї заборгованості - в сумі 87 тис. грн. була сплачена після порушення провадження у даній справі, у зв'язку із чим була подана заява про зменшення суми вимог, а також у зв'язку із зарахуванням однорідних зустрічних вимог, проти чого Позивач не заперечував. Також, суд вказав, що нарахування суми річних та пені відповідають нормам законодавства та умовам договорів, на підставі яких були заявлені вимоги у даній справі. Підтримуючи вказані висновки, апеляційний суд, при цьому, відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи, оскільки не було надано доказів перебування в провадженні суду пов'язаної справи, а також вказав, що в складених актах звірки Відповідач погоджувався із сумами заборгованості. Часткова ж оплата сума заборгованості Комбінату була врахована Заводом при зверненні із позовом у справі.

Заперечуючи вказані висновки судів, скаржник зазначає, що у розрахунках суми позовних вимог є арифметична помилка, а суди при встановленні обставин справи це не врахували, розмір же заборгованості не відповідає цим обставинам та спростовується доказами. Також скаржник зазначив, що частина товару була йому поставлена без рахунку, на підставі якого здійснюється оплата, однак ця продукція була прийнята Відповідачем.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони викладені без врахування встановлених судами обставин справи та з невірним застосуванням норм законодавства.

Як вбачається, з метою встановлення інших (ніж були встановлені в оскаржуваних рішеннях) обставин, касаційна скарга та викладені в ній вимоги зводяться до необхідності повторного дослідження цих же доказів, на які послалися суди попередніх інстанцій та які були досліджені ними та яким (доказам у справі), у відповідності до норм ст. 43 ГПК України, надана відповідна оцінка, а також до необхідності здійснення перерахунку спірних сум у справі.

Однак, згідно з приписами ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно ж до норм ч. 2 цієї ж статті касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, обґрунтування та вимоги в мотивувальній частині скарги наведені всупереч вказаних норм та не відповідають межам перегляду справи в касаційній інстанції.

При цьому скаржник не наводить інших підстав, які призвели до неправильного застосування судами норм матеріального права, виходячи із встановлених судами обставин.

Також, касаційний суд звертає увагу, що в мотивувальній частині скарги заявник зазначає про згоду із частиною суми боргу (267 238 грн. 26 коп.), тоді як в прохальній частині скарги просить скасувати оскаржувані судові рішення щодо всіх стягнених з нього сум заборгованості перед Заводом. До того ж, як вбачається з наданого у справі акту звірки станом на 19.12.2012 року Комбінат погодився із сумою заборгованості перед Заводом в розмірі 558 204 грн. 26 коп., тоді, як вже було вказано вище, визначив іншу суму боргу - 267 238 грн. 26 коп.

Що ж до посилання скаржника на незаконне відхилення його клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи (про визнання недійсною укладеної між сторонами угоди), колегія суддів звертає увагу, що вимоги у даній справі були заявлені по трьох угодах з поставки Заводом Комбінату продукції, тоді як клопотання було заявлено з посиланням на наявність спору щодо однієї з цих угод - від 05.01.2012 року № 05-01/12-1 (а.с. 17-19, 98-102, 152-155).

До того ж, як вбачається, в суді першій інстанції таке клопотання було заявлено з посиланням на розгляд справи № 5028/13/55/2012, а в апеляційній - на № 5028/13/77/2012. Згідно рішення від 16.10.2012 року у справі № 5028/13/55/2012 у позові було відмовлено (а.с. 156-158), а з ухвали від 20.11.2012 року у справі № 5028/13/55/2012 не вбачається, який договір є предметом спору у такій справі.

Поряд з викладеним, слід додати, що суд касаційної інстанції погоджується із висновками, зробленими судами в оскаржуваних рішеннях стосовно правомірності та обґрунтованості підстав для часткового задоволення позовних вимог у даній справі з урахуванням уточненої Заводом суми позовних вимог, а відповідні норми законодавства, на які посилались суди попередніх інстанції - ст.ст. 526, 601, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України, були застосовані цими судами вірно.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Ічнянський молочно - консервний комбінат" не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому оскаржувані рішення та постанова цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 526, 601, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України та ст.ст. 32- 34, 43, 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Ічнянський молочно - консервний комбінат" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2013 р. та рішення господарського суду Чернігівської області від 28.09.2012 р. у справі № 5028/3/23/2012 залишити без змін.

постанова виготовлена та підписана 28.02.2013 року.