Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т.Б. Дроботової - головуючого, Н.О. Волковицької, Л.І. Рогачза участю представників: позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно) відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2012 року у справі № 5006/17/40/2012 Господарського суду Донецької області за позовом Відкритого акціонерного товариства "Донецький завод хімічних реактивів" до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" про стягнення 242465,60 грн.

Відкрите акціонерне товариство "Донецький завод хімічних реактивів" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" 242465,60 грн. заборгованості за період з листопада 2010 року по грудень 2012 року за договором про спільне використання технологічних електричних мереж, посилаючись на умови договору та приписи статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідач повідомив про здійснення ним зарахування зазначених вимог за зустрічним грошовим зобов'язанням позивача, підтвердженим рішенням Господарського суду Донецької області від 17.11.2010 року по справі № 10/133, в силу чого зобов'язання відповідача у спірних правовідносинах є припиненим згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України; також відповідач вказав на невідповідність складених актів наданих послуг за липень-грудень 2011 року вимогам до первинних документів бухгалтерського обліку, а відтак на недоведеність позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.11.2012 року (судді: Фурсова С.М. - головуючий, Говорун О.В., Шилова О.М.) позов задоволено частково; з відповідача на користь позивача стягнуто 208065,60 грн. боргу, судовий збір у сумі 4161,19 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Місцевий господарський суд визнав припиненими грошові зобов'язання відповідача за листопад-грудень 2010 року за здійсненим ним зарахуванням зустрічних вимог; водночас вказав на здійснення такого зарахування відповідачем щодо решти позовних вимог після визнання позивача банкрутом всупереч положенням Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2012 року (судді: Стойка О.В. - головуючий, Діброва Г.І., Чернота Л.Ф.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та в задоволенні позовних вимог на суму 138432,80 грн. відмовити. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: неправильно застосовано статтю 602 Цивільного кодексу України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) щодо здійснення зарахування зустрічних вимог в ліквідаційній процедурі; судами порушено передбачений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип презумпції здійсненого відповідачем правочину, що не є нікчемним в силу закону та не визнавався недійсним у судовому порядку.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, сторони не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, сторонами укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 17/030809-3Д3.3/02, відповідно до умов якого позивач зобов'язався забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача або інших суб'єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а відповідач - своєчасно сплачувати вартість послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги. Плата за спільне використання технологічних електричних мереж, визначається відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 року № 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 року за № 732/15423 (z0732-08) , та Додатку "Порядок розрахунку оплати обґрунтованих витрат споживача на передачу електричної енергії" (підпункти 3.1, 4.1 Договору).

Невід'ємною частиною Договору є його Додатки, зокрема, "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж", "Акт про обсяги переданої електричної енергії", "Акт прийому-здачі виконаних робіт"(пункт 10.5 Договору). Договір та Додатки до нього підписані та скріплені печатками сторін.

За пунктом 7.3 договору оплата відповідачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого позивачем рахунка та оформленого Акта прийому-здачі виконаних робіт у десятиденний термін з дати отримання рахунка. Відповідно до пункту 3 Додатку № 5 до Договору "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж" сума річних виплат становить 172000 грн. За згодою структурного підрозділу, на території якого розташоване електрообладнання власника технологічних електричних мереж спільного використання, у разі щомісячних стабільних об'ємів споживання плата за використання технологічних електричних мереж спільного використання може становити 1/12 суми річних витрат, що визначені для відшкодування (абзац 2 пункту 4 Додатку № 5 до Договору).

У 2010 році сторони прийняли до розрахунків щомісячну суму 14333,33 грн. (без ПДВ), що з ПДВ складає 17200 грн. Відповідно до пункту 5 підписаного 24.12.2010 року Додатку № 5.1 до Договору "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж" сторони приймають до розрахунків у 2011 році щомісячну суму у розмірі 14449 грн. (без ПДВ), що з ПДВ складає 17338,8 грн.

На підставі актів надання послуг № 2934 від 30.11.2010, № 3181 від 31.12.2010, № 12 від 31.01.2011, № 331 від 28.02.2011, № 594 від 31.03.2011, № 848 від 30.04.2011, № 1159 від 31.05.2011, № 1296 від 30.06.2011, № 1671 від 29.07.2011, № 1924 від 31.08.2011, № 2155 від 30.09.2011, № 2394 від 31.10.2011, № 2617 від 30.11.2011, № 2822 від 31.12.2011, актів про обсяги переданої електричної енергії за листопад - грудень 2010 року та січень -грудень 2011 року судами встановлено, що позивач на виконання умов договору забезпечив передачу електричної енергії відповідача власними технологічними електричними мережами протягом періодів: листопад - грудень 2010 року (вартість послуг 34400 грн.) та січень -грудень 2011 року (вартість послуг 208065,6 грн.). Зазначені акти підписані з боку відповідача без будь-яких зауважень чи заперечень. Таким чином, всього за період листопад 2010 року - грудень 2011 року було надано послуг на загальну суму 242465,60 грн.

На виконання умов пункту 7.3 Договору позивачем відповідачу були виставлені та направлені з супровідними листами (№ 15/10-54 від 03.12.2010, № 15/10-1 від 10.01.2011, № 15/10-29 від 03.02.2011, № 5/10-35 від 03.03.2011, № 15/10-38 від 07.04.2011, № 15/10-39 від 06.05.2011, № 15/10-41 від 03.06.2011, № 15/10-46 від 05.07.2011, № 15/10-88 від 04.08.2011, № 15/10-96 від 05.09.2011, № 15/10-110 від 06.10.2011, № 15/10-116 від 04.11.2011, № 15/10-145 від 06.12.2011, № 15/10-1 від 04.01.2012 рахунки на оплату № 3431 від 30.11.2010, № 3526 від 31.12.2010, № 247 від 31.01.2011, № 539 від 28.02.2011, № 779 від 31.03.2011, № 1185 від 30.04.2011, № 1434 від 31.05.2011, № 2896 від 30.06.2011, № 3224 від 29.07.2011, № 3500 від 31.08.2011, № 3779 від 30.09.2011, № 4046 від 31.10.2011, № 4356 від 30.11.2011, № 4510 від 31.12.2011); натомість відповідач взяті на себе зобов'язання за договором по оплаті за використання у листопаді 2010 року - грудні 2011 року електричних мереж позивача не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у сумі 242465,60 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 17.11.2010 року у справі № 10/133, що набрало законної сили, частково задоволено позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" до Відкритого акціонерного товариства "Донецький завод хімічних реактивів", стягнуто 203380,72 грн. інфляційних втрат та 28186,12 грн. 3% річних.

В порядку статті 601 Цивільного кодексу України, статей 202, 203 Господарського кодексу України відповідач здійснив залік зустрічних однорідних вимог за Договором за період з листопада 2010 року по червень 2011 року (включно) на загальну суму 138432,80 грн. за заявами № 03/ис-8810 від 21.12.2010, № 03/ис-590 від 31.01.2011, № 03/ис-1597 від 10.03.2011, № 03/ис-2090 від 25.03.2011, № 03/ис-4226 від 02.06.2011, № 03/ис-5543 від 19.07.2011, № 03юр-40746/11 від 12.09.2011, отримання яких позивач не заперечує.

Постановою Господарського суду Донецької області від 17.02.2011 року у справі № 3/229б Відкрите акціонерне товариство "Донецький завод хімічних реактивів" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора. Ухвалою суду від 15.02.2012 року строк ліквідаційної процедури продовжено, відтак, заяви про зарахування зустрічних позовних вимог № 03/ис-1597 від 10.03.2011, № 03/ис-2090 від 25.03.2011, № 03/ис-4226 від 02.06.2011, № 03/ис-5543 від 19.07.2011, № 03юр-40746/11 від 12.09.2011 вчинено щодо особи, визнаної банкрутом у встановленому законодавством порядку.

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з січня по грудень 2011 року, суди попередніх інстанцій виходили з доведеності матеріалами справи надання позивачем відповідачу послуг, що останнім належно не оплачені, а також з невідповідності здійсненого відповідачем за зазначений період зарахування зустрічних однорідних вимог приписам чинного законодавства, зокрема, нормам Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , що є спеціальними щодо врегулювання порядку задоволення вимог кредиторів під час проведення ліквідаційної процедури порівняно з нормами Цивільного (435-15) та Господарського кодексів України (436-15) , та визначають можливість пред'явлення вимог, що виникли під час проведення процедур банкрутства, за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури тільки в межах ліквідаційної процедури.

Судова колегія зазначає, що за приписами частини 3 статті 203 Господарського кодексу України, статті 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування; для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Разом з тим не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом. Відповідно до приписів абзацу 8 частини 1 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури, за статтею 25 Закону поточні кредиторські вимоги розглядаються ліквідатором в процедурі ліквідації. В процесі ліквідаційної процедури визначається заборгованість банкрута кожному кредитору та встановлюється черговість погашення вимог кредиторів, що унеможливлює індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора позачергово.

Доводи касаційної скарги про дійсність вчиненого відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог за приписами статті 204 Цивільного кодексу України не може бути взято до уваги судовою колегією, позаяк скаржником не враховано, що зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Обов'язковою передумовою для настання передбачених наведеними вище нормами правових наслідків у вигляді припинення зобов'язання кожної зі сторін правовідносин (у даному випадку позивача та відповідача) є існування самого відповідного однорідного зобов'язання у особи, щодо вимог якої вчинено зарахування зустрічної однорідної вимоги. Разом з тим, зарахування зустрічних однорідних вимог за заявами № 03/ис-1597 від 10.03.2011, № 03/ис-2090 від 25.03.2011, № 03/ис-4226 від 02.06.2011, № 03/ис-5543 від 19.07.2011, № 03юр-40746/11 від 12.09.2011 здійснено, в тому числі, за скасованим судовим рішенням № 7/92 від 20.06.2011 року, тобто, існування у позивача зустрічного зобов'язання загальною сумою 138432,80 грн. та обсяг зарахування відповідачем належним чином не підтверджено під час вирішення спору.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та порядку, що встановлені договором.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди попередніх інстанцій розглянули всебічно, повно і об'єктивно у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належно застосували норми матеріального та процесуального права вірно та вирішили спір.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Прийняті господарськими судами рішення та постанова відповідають положенням статей 84 та 105 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення, підстав для їх скасування з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2012 року у справі № 5006/17/40/2012 Господарського суду Донецької області та рішення Господарського суду Донецької області від 12.11.2012 року залишити без змін.