232/1608/12 Про перерахунок пенсії при переведенні із наукової пенсії на пенсію за віком - 07.08.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 07.04.2015р. (суддя - Король О.П.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015р. (судді - Смілянець Е.С., Курко О.П., Сушко О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про перерахунок пенсії,

У жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила: зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії при переведенні із наукової пенсії на пенсію за віком з 05.07.2011р. згідно вимог ч. 3 ст. 45, ч. 1 ст. 40, ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 25, ч. 2,4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; зобов`язати відповідача, виплатити різницю між фактично отриманою та належною до виплати пенсією згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) по день перерахунку; визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування пенсії при переведенні пенсії із наукової на пенсію за віком в частині застосування величини оцінки одного року страхового стажу в 1,35% та застосування індивідуального коефіцієнта заробітної плати для обчислення пенсії величиною 2.28248.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що при переведенні з наукової пенсії на пенсію за віком відповідач порушив права пенсіонера та законні інтереси, діяв в супереч Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) . Вважає, що відповідач зробив розрахунок пенсії односкладовою формулою, чим значно зменшив розмір пенсії, в односкладовій формулі відповідач незаконно зменшив індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для обчислення пенсії, також незаконно застосував оцінку одного року страхового стажу 1,35% (ч. 1 ст. 25 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який набув законної сили лише із 01.10.2008р. - до 415 місяців стажу набраного до 19.07.1993р.)

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.04.2013р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013р., відмовлено в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.11.2014р. касаційну скаргу задоволено частково. Рішення суддів першої та апеляційної інстанцій скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 07.04.2015р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015р., позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачу пенсії при переведенні пенсії із наукової на пенсію за віком в частині застосування величини оцінки одного року страхового стажу в 1,35% та застосування індивідуального коефіцієнта заробітної плати для обчислення пенсії величиною 2,28248.

Зобов`язано відповідача провести перерахунок пенсії позивачу при переведенні із наукової пенсії на пенсію за віком з 05.07.2011 р. згідно з вимогами ч. 3 ст. 45, ч. 1 ст. 40, ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 25, ч. 2,4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" при цьому:

відновити індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для обчислення її пенсії величиною 2,45214 за період трудового стажу 415 місяців до 19.07.1993р.;

оцінку одного року страхового стажу, що визначена в 1,35 % застосувати лише до одного місяця стажу у системі персоніфікованого обліку з 01.06.2011р. по 30.06.2011р.;

двоскладовою формулою розрахунку обчислити пенсію за віком за 415 місяців до 19.07.1993 року і за один місяць з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р. в системі персоніфікованого обліку;

Зобов`язати відповідача виплатити різницю між фактично отриманою пенсією та належною до виплати пенсією згідно з ч. 3 ст. 45, ч. 1 ст. 40, ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 25, ч. 2,4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 05.07.2011 року по день перерахунку;

В задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди відмовлено.

З ухваленими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування касаційної скарги посилалась на те, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим було помилково задоволено позов.

Зокрема посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку, оскільки не врахували норму, відповідно до якої максимальний розмір пенсії не може перевищувати трьох, а для працівників, зайнятих на роботах, передбачених пунктом "а" статті 13 і статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", чотирьох мінімальних пенсій за віком.

Відповідач не заперечує про можливість обрахунку пенсії по двоскладовій формулі, проте даний обрахунок призведе до значного зменшення розміру пенсії позивача.

Враховуючи, що рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог учасниками справи не оскаржуються, а тому в цій частині судові рішення не переглядаються.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 2 статті 27 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 02.05.1992 року перебуває на обліку у відповідача. З 01.07.2000р. по 05.07.2011р. позивач отримувала наукову пенсію відповідно до Закону України "Про наукову та наукову-технічну діяльність" (848-19) .

З 01.06.2011р. по 30.06.2011р. позивач працювала, після чого звернулася із заявою про переведення її з наукової пенсії на пенсію за віком.

З 05.07.2011 р. відповідно до поданої заяви позивач була переведена із наукової пенсії на пенсію за віком.

17.07.2012 р. позивач звернулась із запитом до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про надання інформації щодо розрахунку розміру її пенсії. (а.с. 15)

Листом від 31.07.2012р. №355/К-1 відповідач надав інформацію щодо розрахунку розміру пенсії позивача. (а.с. 22)

Не погоджуючись з такою інформацію щодо розрахунку розміру пенсії позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої та апеляційної інстанцій виходив з того, що відповідач порушив вимоги Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) при переведенні позивача з одного виду пенсії на інший, що призвело до зниження розміру пенсії.

Також суди дійшли висновку, що відповідач зробив розрахунок пенсії позивача односкладовою формулою, при цьому, застосував до періоду страхового стажу 34 роки 7 місяців (415 місяців) набутого до впровадження системи персоніфікованого обліку - оцінку одного місяця страхового стажу через 1,35%, що є протиправним, оскільки вказаний коефіцієнт може бути застосований лише до того трудового стажу, який набутий з 01.07.2000 р. в системі персоніфікованого обліку (частина 1 статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"). Відтак, було змінено коефіцієнт заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії: замість 2,44201 застосовано коефіцієнт 0,46800.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) передбачено право пенсіонерів на визначення пенсії за двоскладовою формулою, під час обчислення пенсії позивачу відповідачем такий порядок обчислення пенсії застосовано не було, а тому суди обгрунтовано прийняли рішення про часткове задоволення позову.

Посилання відповідача в обгрунтування касаційної скарги на те, що судами не було враховано положення закону щодо обмеження пенсії максимальним розміром також не може бути підставою для скасування судових рішень, оскільки рішення про виплату пенсії без обмеження її встановленим максимальним розміром судами не приймалось.

Також безпідставним є посилання відповідача на те, що внаслідок перерахунку за двоскладовою формулою розмір пенсії може зменшитись, оскільки за правилами пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішення суди першої та апеляційної інстанції порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці - залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 07.04.2015р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015р. - без змін.