Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів: Запорощенка М.Д., Акулової Н.В. (доповідач), Алєєвої І.В. розглянувши касаційну скаргу орендного підприємства "Ужгородський коньячний завод", м. Ужгород на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2012 рокуу справі № 5024/330/2011 господарського суду Херсонської області за позовом орендного підприємства "Ужгородський коньячний завод", м. Ужгород до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний", м. Генічеськ, Херсонська обл. про стягнення 632 692,60 грн.,

за участю представників:

від позивача: Шерега В.М. (дов.№109 від 02.11.2012 року);

від відповідача: Шатохіна О.І. (дов.б/н від 11.10.2012 року);

Коваленко Г.О. (дов.б/н від 11.10.2012 року);

Рішенням господарського суду Херсонської області від 16.05.2011 року по справі №5024/330/2011 (суддя: Александрова Л.І.) позовні вимоги орендного підприємства "Ужгородський коньячний завод" до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" задоволено частково; стягнуто з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" на користь орендного підприємства "Ужгородський коньячний завод" 630 000 грн. заборгованості, 1 656,99 грн. 3% річних, 6 316,57 грн. витрат зі сплати державного мита та 235,53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Прийняте судове рішення мотивоване тим, що за умовами договору поставки спирту коньячного від 22.02.2010 року №15/10 позивачем було перераховано відповідачу передоплату за поставку спирту коньячного, але відповідач не поставив товар і не повернув суму попередньої оплати, тому сума попередньої оплати підлягає поверненню.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2012 року по справі №5024/330/2011 (судді: Мирошниченко М.А., Головей В.М., Шевченко В.В.) апеляційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" на рішення господарського суду Херсонської області від 16.05.2011 року задоволено; рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Прийнята постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що договір поставки спирту коньячного від 22.02.2010 року №15/10 є неукладеним тому, даний договір, не може бути підставою для стягнення вказаної суми (передоплати за непоставлену партію товару) таким чином в задоволені позовних вимог слід відмовити.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, орендне підприємство "Ужгородський коньячний завод", звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2012 року скасувати, а рішення господарського суду Херсонської області від 16.05.2011 залишити в силі.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судам апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій позивачем факсимільним зв'язком був направлений проект договору поставки спирту коньячного від 22.02.2010 року №15/10, за умовами якого відповідач мав поставити відповідачу спирт коньячний загальною вартістю 2100000 грн. За умовами пункту 4.1. вказаного проекту договору позивач мав здійснити 30% передплату за поставлену партію товару.

Підписаний сторонами та скріплений печатками сторін договір відсутній.

Платіжним дорученням №287 від 22.02.2010 року позивач перерахував відповідачу 630 000 грн. авансу за коньячні спирти. Оскільки відповідачем поставка спирту здійснена не була, позивач звернувся з вимогою №004 від 12.01.2011 року, про повернення 630 000 грн. У зв'язку з неповерненням зазначеної суми, позивач звернувся з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" про стягнення 632 692,60 грн., з яких 630 000 грн. сума неповерненої попередньої оплати, 2692,6 грн. річних.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за умовами договору поставки спирту коньячного від 22.02.2010 року №15/10 позивачем було перераховано відповідачу передоплату за поставку спирту коньячного, але відповідач не поставив товар і не повернув суму попередньої оплати, тому сума попередньої оплати підлягає поверненню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з наступного.

Відповідно ч.ч. 2,4 до статті 179 Господарського кодексу України, Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. (ст. 180 ГК України).

Частиною 3 ст. 184 ГК України передбачено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Частиною 1 статті 638 ЦК України, встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Постановою КМ України від 29.08.2002р. №1266 "Про затвердження порядку визначення виробників і покупців спирту та здійснення контролю за його обігом" (1266-2002-п) визначено порядок (процедуру) визначення виробників і покупців спиртів, в т.ч. коньячного, а також механізм здіснення контролю за обігом спирту який поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, постачальників у т.ч. виробників, і тих, що проводять його закупівлю, незалежно від форми власності.

З метою формування обсягу виробництва спирту покупці не пізніше ніж 1 жовтня року, що передує планованому, укладають з постачальниками договори на його поставку в наступному році із зазначенням її строків та умов. Договір укладається у чотирьох примірниках згідно з примірним договором, який затверджується спільним наказом Мінагрополітики і ДПС. (п.2 порядку).

Наказом Міністерства аграрної політики і Державної податкової адміністрації України від 22 вересня 2004 року № 341/550 (v341_555-04) на виконання вищезазначеної Постанови КМУ, затверджено Примірний договір на поставку спирту на внутрішньому ринку у якому визначені всі істотні умови такого типу договорів та встановлено, що такі договори укладаються у письмовій формі в чотирьох екземплярах.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що наявний в матеріалах справи примірник договору поставки спирту коньячного від 22.02.2010 року №15/10 є факсимильною копією складеною у двох екземплярах, тобто по формі укладання та кількості примірників не відповідає вимогам встановленим нормативними актами, у ньому відсутня більшість істотних умов.

У платіжному дорученні №287 від 22.02.2010 року на суму 630 000 грн. не зазначено, за яким саме договором перераховані кошти, як аванс за коньячний спирт.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст. 34 ГПК України).

Тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції таким, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин господарські суди з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Крім того, відповідно до ч.3 статті 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Частина 3 статті 207 Цивільного кодексу України встановлює, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Матеріали справи не містять письмової згоди сторін про застосування в господарській діяльності факсимільного підпису.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника - орендне підприємство "Ужгородський коньячний завод", м. Ужгород.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу Орендного підприємства "Ужгородський коньячний завод", м. Ужгород залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2012 року у справі № 5024/330/2011 залишити без змін.