Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Добролюбової Т.В. суддів Фролової Г.М., Швеця В.О. за участю представників: позивача Михайлов В.О., дов. від 03.01.12 відповідача Добродій О.М., дов. від 04.04.12 третьої особине з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.08.12у справі №5019/466/12 господарського суду Рівненської областіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Рівненській областітретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про стягнення 21600,41 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Рівненській області, третя особа - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, про стягнення боргу у розмірі 21600,41 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачем були надані послуги з постачання теплової енергії, однак за період з 01.11.10 по 05.12.10 розрахунок за спожиту теплову енергію відповідачем не здійснено.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 11.06.12 у справі №5019/466/12 (суддя Горплюк А.М.) позов задоволено. Стягнуто з Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Рівненській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" 21600,41 грн. заборгованості та 1609,50 грн. судового збору. Мотивуючи рішення, місцевий господарський суд зазначив, що позовні вимоги, з огляду на приписи статті 24 Закону України "Про теплопостачання", статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статей 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.08.12 (судді: Грязнов В.В. -головуючий, Савченко Г.І., Мельник О.В.) рішення господарського суду Рівненської області від 11.06.12 у справі №5019/466/12 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено. постанова обґрунтована тим, що договір на постачання теплової енергії у вказаний період між сторонами не укладався, а отже постачання теплової енергії здійснювалось позивачем без достатніх правових підстав.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, залишити без змін рішення суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , Закону України "Про теплопостачання" (2633-15) . Заявник зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята без урахування дійсних обставин справи, що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції, позивач звернувся до Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Рівненській області з вимогою-претензією погасити 21 600 грн. 41 коп. заборгованості з оплати вартості спожитої упродовж 01.11.10 -06.12.10 теплової енергії, яка залишена відповідачем без задоволення, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Згідно з преамбулою Закону України "Про теплопостачання" (2633-15) цей Закон визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

За змістом статті 1 цього Закону "Визначення термінів" споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , статтею 19 якого унормовано, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області (третя особа) було укладено договір на відпуск теплової енергії №69 від 11.11.09, за умовами якого позивач зобов'язався надавати Управлінню-споживачеві теплову енергію для опалення об'єктів, які перебувають в оперативному управлінні останнього, у тому числі спорткомплекс УМВС загальною площею 1 158,9 м2 по вул.С.Дем'янчука, 5 (колишня адреса -вул.Д.Галицького, 15-А).

17.11.10 позивач та Управління внесли зміни до договору на відпуск теплової енергії № 69 від 11.11.09 шляхом укладення додаткової угоди №69/2, згідно якої з переліку об'єктів Управління вилучено спорткомплекс по вул.С.Дем'янчука, 5 (Д.Галицького, 15-А).

Однак, з 01 листопада по 05 грудня 2010 року позивач продовжував здійснювати теплопостачання у приміщення спорткомплексу по вул.С.Дем'янчука, 5 (Д.Галицького, 15-А).

06.12.10 будівля спорткомплексу по вул.С.Дем'янчука, 5 (Д.Галицького, 15-А) була від'єднана від мережі централізованого опалення шляхом видимого розриву у тепловій камері №56, про що складено відповідний акт.

При цьому судом також встановлено, що об'єкт незавершеного будівництва за адресою: м.Рівне, вул.С.Дем'янчука, 5 перебуває в оперативному управлінні Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Рівненській області з 10.12.10 та належить на праві власності Державі Україна в особі Міністерства внутрішніх справ України.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що договір енергопостачання між позивачем та відповідачем - Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при УМВС України в Рівненській області не укладався, відповідач у спірний період не був споживачем теплової енергії у розумінні Закону України "Про теплопостачання" (2633-15) . Таким чином, як зазначено судом, у позивача не було підстав для здійснення теплопостачання у приміщення спорткомплексу у спірний період.

Доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, зазначених висновків не спростовують.

З урахуванням встановлених обставин, господарський суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.08.12 у справі №5019/466/12 господарського суду Рівненської області залишити без змін.