Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І. суддів Бондар С.В. (доповідач), Палія В.В. розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" від позивача: не з'явились від відповідача: не з'явились від третіх осіб: не з'явилисьна рішення Господарського суду Волинської області від 12.07.2012 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 року у справі № 5004/640/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький м'ясокомбінат № 1 до Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Приватний нотаріус Горохівського районного нотаріального округу Волошин С.А.; 2. Відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцький м'ясокомбінат № 1 (далі позивач) звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" (далі відповідач) про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса № 90 від 20.01.2012 року Горохівського районного нотаріального округу Волошина С.А. таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 12.07.2012 року позов задоволено, виконавчий напис приватного нотаріуса № 90 від 20.01.2012 року Горохівського районного нотаріального округу Волошина С.А. визнано таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що безспірною заборгованістю є така заборгованість боржника, з якою останній погоджується. Висновок нотаріусу, у даному випадку, ґрунтується лише на тих документах, які ним було отримано від банку без урахування думок, позицій та розрахунків позивача, щодо заборгованості, яка виникла у зв'язку із невиконанням позивачем зобов'язань за кредитним договором та для погашення якої вчинено виконавчий напис. Судами під час розгляду справи було встановлено, що ні кредитний договір, ні додаткові угоди до нього не містили чіткого визначення та погодження договірними сторонам такого виду забезпечення виконання зобов'язання, як нарахування боржнику штрафу у розмірі 30% від простроченої суми., що в подальшому могло слугувати для проведення відповідних нарахувань штрафу відповідачем та пред'явлення таких вимог до позивача. В рішенні суду першої інстанції також зазначається, що відповідач, при зверненні до приватного нотаріуса з заявою про вчинення оспорюваного виконавчого напису, на підставі кредитного договору № 2808/08-616 від 28.08.2008 року та договору застави від 26.05.2010 року до матеріалів заяви не долучав примірник кредитної угоди із додатковими договорами.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просив скасувати рішення прийняті у справі та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Відповідач вважає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судом невірно застосовано діюче законодавство. В своїй касаційній скарзі відповідач повідомляє Вищий господарський суд України про те, що дійсно, до матеріалів заяви про вчинення виконавчого напису, безпосередньо, не долучався примірник кредитного договору № 2808/08-616 із додатковими договорами. Відповідач вважає, що ні Закон України "Про нотаріат" (3425-12) (Далі Закон), ні Інструкція "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" від 03.03.2004 року (z0283-04) (далі Інструкція), ні Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженим Постановою КМУ від 29.06.1999 року № 1172 (1172-99-п) (далі Перелік) не містять вимог щодо надання нотаріусу для вчинення виконавчого напису по договору застави, оригінал кредитного договору. Як стверджує відповідач у касаційній скарзі, кредитний договір був пред'явлений нотаріусу для огляду.

Заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

28.08.2008 року між сторонами у справі укладено кредитний договір № 2808/08-616 - далі Договір (а.с. 32 - 33).

Відповідно до Договору відповідач надає позивачу кредит у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії для придбання обладнання, закупки матеріалів та сировини з максимальним лімітом лінії 3 500 000 грн.

В період з 11.03.2009 року по 30.09.2011 року між сторонами була укладена низка додаткових договорів до Договору, а саме: від 11.03.2009 року, від 18.05.2009 року, від 09.09.2009 року, від 26.02.2009, від 03.03.2010 року, від 26.05.2010 року (4 додаткові угоди датовані 26.05.2010 року), від 28.05.2010 року (2 додаткові угоди), від 19.11.2010 року; від 30.09.2011 року (а.с. 39-46). Зазначеними додатковими угодами змінювалися умови Договору, а саме: штрафні санкції, сплата процентів за користування кредитними коштами, встановлений термін користування кредитними коштами, змінювались умови забезпечення виконання зобов'язання позивача, було реструктуризовано сплату процентів тощо.

Одним з договорів, якій забезпечував виконання позивачем його зобов'язань за Договором був Договір застави укладений між сторонами у справі (позивач -заставодавець, відповідач -заставодержатель) від 26. 05.2010 року. Предметом Договору застави було забезпечення зобов'язань, що виникають з Договору та додаткових угод до нього, які укладені між сторонами у справі. У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, відповідач набуває право звернення стягнення на предмет застави (п. 1.1 Договору застави).

Предметом застави є обладнання, яке перелічене в акті перевірки наявності, стану та вартості заставленого майна від 26.05.2010 року, що є невід'ємною частиною Договору застави (а.с.110) -п.2.1.

Сторони оцінили заставну вартість предмету застави в розмірі 1 108 000 грн.

До матеріалів справи залучена заява відповідача на ім'я приватного нотаріуса Горохівського районного нотаріального округу Волошина С.А. (далі третя особа), яка датована 02.12.2011 року, про вчинення виконавчого напису, на підставі Договору застави, в зв'язку з невиконанням позивачем Договору.

В заяві зазначені документи, які були додані до неї і на підставі яких було вчинено оспорюваний нотаріальний напис (а.с. 105 -106). Згідно до переліку документів, які були надані до зазначеної вище заяви Договір, третій особі не подавався.

20.01.2012 року третьою особою вчинений оспорюваний виконавчий напис, згідно до якого підлягають задоволенню вимоги відповідача в розмірі 3 524 156, 62 грн. (в тому числі заборгованість по кредиту -2 571 430,98 грн.; заборгованість по сплаті процентів -68 759, 36 грн.; пеня за порушення строків повернення процентів -8 973, 87 грн.; пеня за порушення строків повернення тіла кредиту -93 080, 14 грн.; штраф в розмірі 30% за невчасне повернення процентів по кредиту -10 482, 98 грн.; штраф у розмірі 30 % - за невчасне повернення тіла кредиту -771 429, 29 грн.), витрати пов'язані з вчиненням виконавчого напису -5 000 грн., що разом становить 3 529 156, 62 грн.

Вказані в оспорюваному написі суми базуються на розрахунку відповідача, який повинен був бути зроблений у відповідності до умов Договору.

Відповідно до ст.87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Переліку для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Пунктом 284 Інструкції передбачено. що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому зазначеною вище Постановою КМУ.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави вважати, що відповідач при зверненні до третьої особи з заявою, щодо вчинення виконавчого напису повинен був надати Договір, з відповідними додатками, на підставі якого ним вирахувана заборгованість позивача.

При підготовці до вчинення виконавчого напису третя особа мала право витребувати від відповідача Договір (п.283 Інструкції), з відповідними додатками, на підставі якого і могло бути встановлено прострочення виконання зобов'язання позивачем та нараховані відповідні штрафні санкції.

Як встановлено судом, при розгляді даного спору, і про що також зазначає відповідач у своїй касаційній скарзі, третій особі не надавався Договір з додатками, якій регулює взаємовідносини сторін, щодо надання та повернення кредитних коштів (сплату відповідних процентів та штрафних санкцій), стягнення яких передбачає оспорюваний виконавчий напис.

Належних доказів того, що третя особа при вчиненні оспорюваного виконавчого напису була ознайомлена з умовами Договору, в зв'язку з порушенням умов якого і був вчинений напис, відповідачем не надано.

Суди обґрунтовано прийшли до висновку про те, що при вчиненні оспорюваного виконавчого напису були порушені норми діючого законодавства щодо надання документів, які підтверджують та встановлюють прострочення виконання зобов'язання позивачем, а саме кредитного договору

Не зважаючи на викладене в мотивувальній частині рішень щодо тієї обставини, що позивач при вчиненні третьою особою виконавчого напису повинен був з ним попередньо погодиться, судова колегія приходить до висновку про те, що рішення і постанова прийняті у справі повинні бути залишені без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. В задоволенні касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" відмовити.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 12.07.2012 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 року у справі № 5004/640/12 залишити без змін.