Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Сибіги О.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ПАТ "МТС Україна" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2012 р. господарського суду м. Києва за позовом Заступника прокурора м.Чернігова в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Чернігівській області до 3-тя особа ПАТ "МТС Україна" Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Чернігівської дирекції про внесення змін до договору, в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились,

відповідача: Гаєвська Т.А (дов. Від 01.08.12 № 0306/12),

прокуратури: Томчук М.О.,

Рішенням від 13.06.12 господарського суду м. Києва позов задоволено, внесено зміни до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №147-10 від 25 жовтня 2010 року, шляхом викладення п. 3.1 Договору в наступній редакції: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (786-95-п) з урахуванням змін і доповнень і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (перший місяць оплати за новими орендними ставками) -вересень 2011 року 4 724 грн. 47 коп.".

Постановою від 04.09.12 Київського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ПАТ "МТС Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Позивачем надано до Вищого господарського суду України пояснення по справі, в яких він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, які приймали оскаржувані судові рішення, предметом спору у даній справі є внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №147-10 від 25 жовтня 2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

За приписами ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

При цьому п. 1.1 спірного договору оренди передбачено, що орендодавець -РВ ФДМУ по Чернігівський області передає, а орендар приймає в строкове платне користування без права передачі у суборенду, приватизації та переходу права власності третім особам, державне окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно - нежитлове приміщення 1-го поверху двоповерхової будівлі відділення поштового зв'язку площею 9,1 м2 та частину даху загальною площею 15,0 м2 (реєстровий номер 21560045.2500.АААЖЕК 832) (далі - майно), розміщене по вул. Лісковицька, 18 у м. Чернігові, що перебуває на балансі Чернігівської дирекції УДППЗ "Укрпошта", вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 27 липня 2010 рік і становить за незалежною оцінкою 128 818,93 грн.

З огляду на вказане вище, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вданому випадку позивач є в першу чергу зобов'язаною стороною за договором оренди, оскільки відповідно до вказаної вище норми, саме він зобов'язаний передати майно відповідачу, а відтак, територіальна підсудність спору у даній справі з огляду на приписи ст. 15 ГПК України повинна визначатись за місцезнаходженням позивача.

З врахуванням зазначеного вище, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на розгляд до господарського суду м. Києва з моменту прийняття позовної заяви.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення від 13.06.12 господарського суду м. Києва та постанову від 04.09.12 Київського апеляційного господарського суду у справі № 5011-48/4699-2012 скасувати.

Справу направити до господарського суду м. Києва для розгляду з моменту прийняття позовної заяви.