Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравчука Г.А.,суддів Мачульського Г.М., Уліцького А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 р.у справі № 5023/10406/11 Господарського суду Харківської областіза позовом Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" про відшкодування майнової шкоди, -

Звернувшись у суд з даним позовом, Обласне комунальне виробничо-експлуатаційне підприємство "Держпром" (далі -позивач) просило з урахуванням зменшення позовних вимог стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" (далі -відповідач) 89871,89 грн. майнової шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після придбання відповідачем об'єктів нерухомості, ним всупереч умов договору купівлі-продажу не оформлено прав на земельну ділянку під вказаними об'єктами, не сплачувалась плата за користування даною земельною ділянкою, а оскільки таку плату вносив позивач, такими діями відповідача завдано збитків постійному користувачу землі -позивачу в розмірі сплачених ним сум земельного податку.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.08.2012р. (суддя Добреля Н.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя: Медуниця О.Є., судді Сіверін В.І., Тихий П.В.), позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами норм матеріального права.

Сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити без змін судові рішення, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що судами повно встановлено всі обставини справи, а судові рішення прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є комунальним підприємством, створеним Харківською обласною радою і входить до сфери її управління. На балансі даного підприємства перебувала група інвентарних об'єктів за адресою м. Харків, вул. Котлова, 54, які розташовані на земельній ділянці загальною площею 1,0675га, яка надана у постійне користування позивачу згідно державного акту на право постійного користування землею серії ХР-35-01-001499, який зареєстрований 4 липня 1996р. за №115.

23.01.2009р. між Територіальною громадою сіл, селищ міст Харківської області в особі Харківської обласної ради, продавцем, та відповідачем, покупцем, був укладений договір купівлі-продажу інвентарних об'єктів №30-К, відповідно до умов якого покупцеві продавцем за плату передаються у власність інвентарні об'єкти, в т.ч. нежитлові будівлі: літ. "А-1", "Б-1", "В-1", "Г-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "3-1-2", "И-1", "К-1", "Л-1", "Н-1", що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 54.

Згідно пункту 4.1. договору №30-К право власності на об'єкт продажу переходить до покупця з моменту сплати його повної вартості на рахунок продавця.

Відповідачем здійснено повну оплату об'єкту 26.03.2009р.

Тобто нерухомість, придбана відповідачем, знаходиться на земельній ділянці, наданій у постійне користування позивачу.

Вищезазначений договір 23.01.2009р. посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №40.

Згідно пункту 5.4.5. договору №30-К відповідач зобов'язаний вжити заходів щодо оформлення (переоформлення) земельної ділянки відповідно до вимог діючого законодавства України, протягом одного року від переходу до нього права власності на об'єкт приватизації.

Відповідач право користування земельною ділянкою не оформив, що з урахуванням сплачених позивачем сум земельного податку стало підставою позову.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про задоволення позову мотивував тим, що відповідач припустився порушення умов договору купівлі-продажу оскільки не оформив прав на землю під купленими об'єктами нерухомості, у зв'язку з чим позивач, який як номінальний постійний користувач земельною ділянкою, сплачував земельний податок, суми якого й повинні бути йому відшкодовані відповідачем.

Між тим, з такими висновками судів не можна погодитись виходячи з наступного.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлено статтею 1166 Цивільного кодексу України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відтак для відшкодування майнової шкоди дії особи, що її завдала, мають бути неправомірними.

При цьому позов було також обґрунтовано положеннями статті 623 вказаного кодексу, відповідно до якої боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч.1). Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч.2).

Суди попередніх інстанцій в своїх рішеннях визначили, що на користь позивача підлягають стягненню збитки, завдані в період з 26.03.2009р. по 22.06.2011р., тобто з моменту виникнення права власності у відповідача, і до моменту відчуження придбаних об'єктів іншим особам.

Суди дійшли висновку, що право власності у відповідача виникло 26.03.2009р., коли він розрахувався за придбаний об'єкт, як це передбачено п.4.1 договору №30-К.

Разом з тим, судами встановлено, що відповідно до умов пункту 5.4.5. цього договору відповідач зобов'язаний вжити заходів щодо оформлення (переоформлення) земельної ділянки відповідно до вимог діючого законодавства України, протягом одного року від переходу до нього права власності на об'єкт приватизації.

Відтак висновки судів обох інстанцій про обрахування розміру відшкодування майнової шкоди саме з 26.03.2009р. -дати виникнення у відповідача права власності, не ґрунтуються на встановлених ними обставинах справи, а саме на наведених умовах договору щодо того, що з моменту переходу до відповідача права власності на майно і протягом одного року він зобов'язаний був вжити заходів щодо оформлення (переоформлення) земельної ділянки відповідно до вимог діючого законодавства, а тому відсутні підстави вважати що у цей період, який визначений умовами договору як протягом року, відповідач порушив права позивача оскільки вказані вище обставини були погоджені сторонами у договорі.

Крім того, відшкодування шкоди на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України здійснюється у разі, наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини завдавача шкоди.

При цьому причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише через неправомірну поведінку відповідача та не залежать від волевиявлення позивача.

Як встановлено судами земельна ділянка, відносно якої виник даний спір про відшкодування майнової шкоди, знаходиться у позивача на праві постійного користування.

Приписами статті 142 Земельного кодексу України у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки (ч.3). Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (ч.4).

Таким чином здійснивши відчуження нерухомого майна позивач, з урахуванням наведених вище умов пункту 5.4.5. договору, мав можливість припинити своє право постійного користування земельною ділянкою, та у зв'язку з цим уникнути зазначених у позові витрат на оплату за землю.

Тобто бездіяльність відповідача не була єдиною причиною, що спонукала позивача здійснювати плату за землю, а вказана сплата також пов'язана із бездіяльністю самого позивача, тому відсутні правові підстави вважати, що між діями відповідача та наслідками у вигляді такої оплати, є безпосередній причинний зв'язок.

Оскільки судами порушено норми матеріального права, та не вбачається, що суди припустились таких порушень норм процесуального права, які з урахуванням повноважень встановлених процесуальним законом для судових інстанцій, унеможливили б встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для направлення справи на новий розгляд, а вважає за можливе скасувавши судові рішення, прийняти нове.

Згідно приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України відповідачу за рахунок позивача підлягають відшкодуванню судові витрати.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9п.2, 111-10ч.1, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2012р. та рішення Господарського суду Харківської області від 20.08.2012р. у справі №5023/10406/11 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові Обласному комунальному виробничо-експлуатаційному підприємству "Держпром" відмовити.

Стягнути з Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" 1797 (одна тисяча сімсот дев'яносто сім) грн. 44 коп. витрат на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.