Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравчука Г.А.,суддів Мачульського Г.М., Уліцького А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.2012 р.у справі №5009/807/12 Господарського суду Запорізької області за позовом прокурора Приморського району в інтересах держави в особі Приморської районної державної адміністрації до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 треті особи 1. Державне підприємство "Приморське лісове господарство" 2. Відділ Держкомзему у Приморському районі Запорізької області про стягнення шкоди за участю представників

- прокурора:Савицька О.В. (посвідчення № 000603), -

Звернувшись у суд з даним позовом в інтересах держави в особі Приморської районної державної адміністрації (далі -позивач), прокурор Приморського району просив стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі -відповідач) 10168,75 грн. в дохід держави шкоду, завдану внаслідок самовільного зайняття та використання не за цільовим призначенням земельної ділянки із земель лісового фонду, на р/р Зеленівської сільської ради.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.04.2012р. (суддя Корсун В.Л.) позов задоволено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя: Манжур В.В., судді Москальова І.В., М'ясищев А.М.) це рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким в позові відмовлено.

У касаційній скарзі заступник прокурора Запорізької області просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування і порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Сторони та треті особи не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.10.2011р. старшим державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель Лісницькою Л.В., за участю землевпорядника Зеленівської сільської ради, головного контролера-ревізора КРВ у Приморському районі, лісничого Маринівського лісництва ДП "Приморський лісгосп" у присутності відповідача була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства про використання земель лісового фонду за результатами якої складено акт від 21.10.2011р. та акти обстеження земельної ділянки від 21.10.2011р., в яких встановлено, що відповідач в порушення вимог ст.ст. 19, 20, 57, 125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК) самовільно, без зміни цільового призначення та без правовстановлюючих документів на землю використовує земельну ділянку лісового фонду (угіддя - нелісовкриті землі) із земель ДП "Приморський лісгосп" на території Зеленівської сільської ради, ділянка розорана, використовується для вирощування сільськогосподарських культур, внаслідок чого завдано шкоду.

З боку відповідача вищезазначені акти не підписані, але 24.10.2011р. в одному примірнику направлені на його адресу поштою, про що свідчить відмітка старшого державного інспектора з контролю за використанням і охороною земель.

21.10.2011р. старшим державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель відповідачу винесено припис, яким передбачено в місячний термін припинити користування та повернути ділянку власнику, та про результати розгляду припису необхідно було повідомити до 21.11.2011р.

21.10.2011р. старшим державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель складено протокол №00546 про адміністративне правопорушення, відповідно до змісту якого відповідач здійснив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.53-1 (самовільне зайняття земельної ділянки) Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10) . За наслідками розгляду цього протоколу прийнято постанову від 21.10.2011р., якою відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 850,00грн. за порушення вимог статей 19, 20, 57, 125, 126 ЗК та статей 53, 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: самовільне використання земельної ділянки орієнтовною площею 0,42 га для вирощування сільгоспкультур на території Зеленівської сільської ради.

Вказана постанова відповідачем в порядку, визначеному статтями 287- 289 КУпАП не оскаржувалась, ним добровільно було сплачено штраф у вказаному розмірі, що підтверджується квитанцією від 11.11.2011 р.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що оскільки шкоду завдано внаслідок самовільного зайняття та використання не за цільовим призначенням земельної ділянки із земель лісового фонду, тому вона підлягає відшкодуванню.

Апеляційний господарський суд скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові своє рішення мотивував тим, що акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 21.10.2011р. не відповідає вимогам, що до нього ставляться і є неналежним доказом здійснення відповідачем правопорушення, тому не можливо визначити місце знаходження та розмір земельних ділянок, який при перевірках визначено орієнтовно, у зв'язку з чим дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Між тим, судові рішення є незаконними і підлягають скасуванню виходячи з наступного.

Так, статтею 125 ЗК визначено, що право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а статтею 211 цього кодексу передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у своїй постанові від 17.05.2011р. №6 (v0006600-11) "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 №110 (v0110489-07) "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963 (963-2007-п) , підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є, у їх сукупності, матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлено статтею 1166 Цивільного кодексу України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином доведення відсутності вини покладається на особу, яка завдала шкоди.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у своїй постанові від 24.10.2011р. №11 (v0011600-11) "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " відповідно до частини першої статті 47 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, частина перша статті 43 названого Кодексу містить вимоги щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а недодержання судами цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (п.11).

Згідно вимог ст.84 ч.1 п.3 цього кодексу обставини справи, встановлені місцевим господарським судом, вказуються в мотивувальній частині рішення суду, а встановлені судом апеляційної інстанції, згідно ст.105 ч.2 п.7 вказаного кодексу, в постанові.

З позовної заяви прокурора вбачається, що ним до позову додано два акти обстеження земельних ділянок від 21.10.2011 р., та вбачається, що прокурором зазначено у позові площу самовільно зайнятої земельної ділянки -0, 42 га, також вбачається, що до матеріалів справи ці акти додані, але судами обох інстанцій у порушення наведених норм права не досліджені, зокрема не досліджено який розмір земельної ділянки визначено у цих актах.

За вказаних обставин висновки судів обох інстанцій про те, що в ході проведеної перевірки розмір самовільно зайнятої земельної ділянки перевіряючими визначений орієнтовно, зроблені без дослідження вказаних доказів, а тому з порушенням вказаних норм процесуального права що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи.

Крім того, судами обох інстанцій не досліджено додаток №1, до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 21.10.2011р. щодо плану -схеми земельної ділянки, тому висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності доказів складення під час проведення перевірки схем земельної ділянки є такими, що не відповідають наведеним нормам процесуального права.

Крім того, задовольняючи позов у частині відшкодування відповідачем шкоди за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням, місцевий господарський суд не врахував, що обов'язок використання земельної ділянки за цільовим призначенням приписами пункту "а" частини першої статей 91, 96 ЗК покладено на власника та користувача.

Отже, суб'єктом правопорушення, передбаченого пунктом "ґ" статті 211 цього кодексу (невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням), є власник або користувач земельної ділянки, на якого законодавством чи договором оренди, відповідно, покладено обов'язок використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, а тому відповідач не може за встановлених судами обставин справи, бути суб'єктом відповідальності за вказані дії.

Судом апеляційної інстанції ці обставини також не враховані.

При цьому, приписами статті 212 ЗК передбачено такий спосіб захисту порушеного права, як приведення земельних ділянок у придатний для використання стан що прокурором при подачі позову не враховано, а з урахуванням викладеного, його вимоги в частині відшкодування відповідачем майнової шкоди за використання не за цільовим призначенням земельної ділянки, є необґрунтованими.

Крім того, задовольняючи позов місцевий господарський суд постановив стягнути шкоду в дохід держави на р/р Зеленівської сільської ради.

Разом з тим, з приписів статті 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що за загальним правилом майнова шкода відшкодовується особі, якій її завдано, а тому правові підстави для зарахування шкоди на р/р Зеленівської сільської ради відсутні.

Відтак, оскільки з урахуванням вище викладеного суди обох інстанцій припустились порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а з'ясування цих обставин справи пов'язане із дослідженням та оцінкою доказів, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно дослідити акти обстеження земельних ділянок з метою встановлення чи дійсно розмір самовільно зайнятих земельних ділянок визначено не точно а орієнтовно, дослідити додаток №1 до акту перевірки щодо наявності чи відсутності плану-схеми земельної ділянки, а у разі якщо буде встановлено що розмір самовільно зайнятих земельних ділянок визначено точно а не орієнтовно, також належить дослідити та встановити розмір шкоди, визначений саме за самовільне зайняття земельних ділянок, та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п.3, 111-10 ч.1, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.2012р. та рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2012р. у справі №5009/807/12 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.