Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_4, м. Бровари Київської області на ухвалу від 25.06.2012 р. господарського суду міста Києва та постанову від 05.09.2012 р. Київського апеляційного господарського суду у справі № 15/532-44/37-50/557-46/543-б господарського суду міста Києва за заявою публічного акціонерного товариства "Ватутінське АТП 2362", м. Ватутіне Черкаської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва", м. Київ про банкрутство розпорядник майна Лагутін В.М., м. Черкаси за участю Liveset limited, Великобританія в судовому засіданні взяв участь представник

скаржника ОСОБА_6, довір.

У провадженні господарського суду м. Києва знаходилася справа № 15/532-44/37-50/557-46/543-б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва" (далі -ТОВ "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва", боржник).

Постановою господарського суду м. Києва від 03.09.2007 р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2008 р., визнано ТОВ "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.05.2008 р. вищенаведені судові рішення скасовані, а справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді ухвалою господарського суду м. Києва від 11.06.2008 р. визнано кредиторами боржника ФОП ОСОБА_7 з грошовими вимогами на суму 390 133,20 грн., ФОП ОСОБА_8 - 390 000 грн. та ФОП ОСОБА_4 -410 000 грн., як такі, що забезпечені заставою майна боржника.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2009 р. ухвалу господарського суду м. Києва від 11.06.2008 р. скасовано та провадження у справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2009 р. вказані судові рішення скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді ухвалою господарського суду м. Києва від 02.12.2009 р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2010 р., визнано кредиторами боржника: ФОП ОСОБА_7 з грошовими вимогами на суму 410 000 грн., ФОП ОСОБА_8 -390 000 грн. та ФОП ОСОБА_4 -390 133, 20 грн., включено ці вимоги до реєстру вимог кредиторів як такі, що забезпечені заставою, та інше.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2010 р. вказані судові рішення скасовані, справу у частині розгляду грошових вимог ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_4 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи ухвалою господарського суду м. Києва від 25.06.2012 р. (суддя Омельченко Л.В.), провадження у справі припинено на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2012 р. (судді: Пантелієнко В.О. -головуючий, Разіна Т.І., Доманська М.Л.) вказану ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, фізична особа -підприємець ОСОБА_4 (далі -скаржник) звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та включити до реєстру вимог кредиторів боржника до першої черги грошові вимоги на суму 410 000 грн.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає про невиконання судами обов'язкових вказівок суду касаційної інстанції щодо дослідження правомірності виникнення заборгованості боржника.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону про банкрутство господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами.

Як вбачається, підставою для порушення даної справи про банкрутство стали безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника в сумі 923 397,62 грн., які визнані судом в ухвалі від 03.08.2006 р. за результатами підготовчого засідання.

У подальшому в попередньому засіданні заставними кредиторами боржника також було визнано ФОП ОСОБА_7 на суму 390 133,20 грн., ФОП ОСОБА_8 -390 000 грн. та ФОП ОСОБА_4 - 410 000 грн.

Проте рішення судів попередніх інстанцій про визнання вказаних грошових вимог двічі скасовувались постановами Вищого господарського суду України з направленням справи у частині розгляду цих грошових вимог на новий розгляд до суду першої інстанції.

Отже, на момент прийняття оскаржуваних судових рішень дана справа про банкрутство перебувала в процедурі розпорядження майном на стадії попереднього засідання.

Вдруге направляючи справу на новий розгляд, у постанові від 17.11.2010 р. Вищий господарський суд України вказав на необхідність дослідження підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_4, зокрема, перевірки правомірності укладення договорів купівлі-продажу та субпідряду, на яких ґрунтується спірна заборгованість.

Статтею 111-12 ГПК України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання обов'язкових вказівок суду касаційної інстанції судами попередніх інстанцій встановлено, що грошові вимоги заставних кредиторів на загальну суму 1 190 133, 2 грн. ґрунтуються на договорах про відступлення прав вимоги від 01.08.2005 р., відповідно до яких закрите акціонерне товариство "Трансбудсервіс" в особі філії "Шолом" (цедент) відступив частину своїх прав грошових вимог до боржника, відповідно, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_4 (цесіонарії).

У подальшому ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_7 частину прав грошових вимог за вказаними договорами на загальну суму 590 133 грн. відступили компанії Liveset limited на підставі договорів про відступлення права вимоги від 21.09.2011 р.

В той же час зобов'язання боржника перед ЗАТ "Трансбудсервіс" в особі філії "Шолом", які були відступлені останнім за договорами про відступлення права вимоги від 01.08.2005 р., виникли на підставі договору субпідряду від 06.10.2004 р. №9/11 та договору купівлі-продажу від 23.11.2004 р. № 19 і забезпечені заставою рухомого майна боржника за договором від 25.11.2004 р. №22.

Проте 09.04.2004 р., тобто ще до дати укладення відповідних договорів субпідряду та купівлі-продажу, господарським судом м. Києва було прийнято постанову у справі № 43/139, якою ЗАТ "Трансбудсервіс" було визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру у порядку ст. 52 Закону про банкрутство, яка передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до ст. 23 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури завершується підприємницька діяльність банкрута та припиняються повноваження органів його управління щодо управління банкрутом та розпорядження його майном.

Згідно зі ст. 95 Цивільного кодексу України філія не є юридичною особою і діє виключно від імені юридичної особи на підставі виданої довіреності.

Отже, на момент укладення правочинів, на яких ґрунтуються зобов'язання боржника перед первісним кредитором -ЗАТ "Трансбудсервіс", останній вже був визнаний судом банкрутом, що виключає можливість здійснення ним будь-якої господарської діяльності, у тому числі укладення договорів та їх подальше виконання.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій, застосувавши повноваження, надані ст. 83 ГПК України, обґрунтовано дійшли висновків, що відповідні договори були вчинені ЗАТ "Трансбудсервіс" в особі філії "Шолом" за відсутності цивільної дієздатності, а тому є недійсними в силу ч. 2 ст. 203 та ст. 215 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Більше того, протягом здійснення провадження у даній справі про банкрутство кредиторами у порушення вимог ст. 36 ГПК України не було подано до суду оригіналів первинних документів, що підтверджують наявність грошових вимог до боржника.

За таких обставин правомірними є висновки судів попередніх інстанції про відсутність підстав для визнання та включення до реєстру вимог кредиторів боржника спірних заставних грошових вимог.

Відносно єдиних визнаних у справі грошових вимог ініціюючого кредитора судами встановлено, що вони були повністю погашені боржником, що підтверджується відповідними первинними документами.

Таким чином, враховуючи виконання боржником зобов'язань перед ініціюючим кредитором та відсутність інших вимог кредиторів, які підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правомірно припинив провадження у справі про банкрутство ТОВ "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва" на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону про банкрутство.

Відтак, доводи касаційної скарги не спростовують висновків попередніх судових інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувані ухвала та постанова підлягають залишенню без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм чинного законодавства.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 95, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 25.06.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2012 р. у справі № 15/532-44/37-50/557-46/543-б залишити без змін.