Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Запорощенка М.Д., Акулової Н.В. (доповідач), Алєєвої І.В.розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго", м. Київ на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2012 рокуу справі № 5011-64/993-2012 господарського суду міста Києваза позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київдопублічного акціонерного товариства "Київенерго", м. Київ про стягнення 25 421 838,10 грн.,

за участю представників:

від позивача: від відповідача :Мицько Р.М. (дов.№116/10 від 26.12.2011 року); Кардашевська Т.В. (дов.№91/2012/10/29-2 від 29.10.2012 року);

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" та просила стягнути з останнього 24 008 300,15 грн. основного боргу, 1 124 113,70 грн. пені, 72 024,90 грн. інфляційних втрат та 217 399,35 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду м. Києва від 30.03.2012 року у справі №5011-64/993-2012 позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 24 008 300, 15грн. заборгованості за поставлений природний газ; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог мотивовано тим, що відповідачем не виконано своїх зобов'язань за договором, щодо оплати коштів за отриманий природний газ; в частині відмови у задоволенні позовних вимог, мотивовано тим, що в силу законодавчо встановлених особливостей проведення розрахунків за природний газ та теплову енергію відсутній факт користування або утримання відповідачем належних до сплати позивачу коштів та прострочення боржника з його вини.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2012 року по справі №5011-64/993-2012 (судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Шапран В.В.) рішення господарського суду м. Києва від 30.03.2012 у справі № 5011-64/993-2012 скасовано частково та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 24 008 300,15 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 562 056,85 грн. пені, 72 024,90 грн. інфляційних втрат, 217 399,35 грн. трьох процентів річних, 64380 грн. судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Прийнята постанова суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідачем не виконано своїх зобов'язань за договором, щодо оплати коштів за отриманий природний газ, внаслідок чого виникло прострочення грошового зобов'язання, таким чином підлягає стягненню сума основного боргу та штрафні санкції; судом апеляційної інстанції в порядку ч.3 ст. 551 ЦК України зменшено розмір пені.

Не погодившись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції Публічне акціонерне товариство "Київенерго", звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просило скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2012 року у справі №5011-64/993-2012 та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2012 року.

В касаційній скарзі скаржник посилався на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийняті оскаржуваного судового акту.

Представник відповідача, у судовому засіданні, підтримав вимоги викладені у касаційній скарзі, просив її задовольнити, прийняту у справі постанову апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Представник позивача в судовому засіданні, проти касаційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, прийняту постанову суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на її відповідність вимогам закону.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30 серпня 2011 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та ПАТ "Київенерго" (Покупець) був укладений договір поставки природного газу Тепловим мережам Київенерго для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання № 06/11-1211БО-41, предметом якого є зобов'язання постачальника поставити покупцю для Теплових мереж Київенерго імпортований природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а зобов'язанням покупця прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору. (п.1.1. договору)

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, які склалися між сторонами з 06.08.2011 року і діє у частині поставки газу по 30.09.2011 року включно, а у частині розрахунків за газ -до повного його здійснення. (п.10.1 Договору).

Постачальник зобов'язався передати Покупцю в період з 06 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року природний газ, з урахуванням вартості його транспортування в обсязі 10903,296 тис. куб.м. (п.1.2 договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що оплата за природний газ та послуги з його транспортування здійснюється в наступному порядку:

За серпень 2011 року -протягом 3-х банківських днів з дати укладення цього договору;

За вересень 2011 року:

- оплата в розмірі 34 % від вартості запланованого місячного обсягу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця,

- оплата в розмірі по 33 % від вартості запланованого місячного обсягу до 20-го та 30 (31)-го числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу з урахуванням вартості транспортування газу територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором. (п.7.1. договору).

Пунктом 7.3.1 договору встановлено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, заборгованість відповідача за договором № 06/11-1211БО-41 від 30.08.2011 року становить в сумі 24 008 300,15 грн.

Доказів належної оплати зазначеної суми відповідачем не надано.

Оскільки судами встановлено, що відповідачем не виконано свої зобов'язання зі сплати боргу за поставлений природний газ, вони підставно задовольнили позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 24 008 300,15 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 1 124 113,70 грн. пені, 72 024, 90 грн. інфляційних витрат та 217 399,35грн. -3% річних суд першої інстанції виходив з наступного.

Поставлений позивачем природний газ споживався відповідачем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

Заборгованість за договором, стягнення якої є предметом спору, виникла у зв'язку з різницею в тарифах на теплову енергію внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені НКРЕ, і тарифам, на відшкодування яких з державного бюджету повинні бути перераховані субвенції.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про теплопостачання" Державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

Згідно ст.34 Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оплата природного газу для вироблення теплової енергії здійснюється відповідно до особливого порядку проведення розрахунків, а порушення строків оплати за газ здійснюється не з вини відповідача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог, щодо сплати пені, 3% річних та інфляційних витрат, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не виконано своїх зобов'язань за договором, щодо оплати коштів за отриманий природний газ, внаслідок чого виникло прострочення грошового зобов'язання, позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних підлягають задоволенню; судом апеляційної інстанції в порядку ч.3 ст. 551 ЦК України зменшено розмір пені.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, оскільки перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку ст. ст. 47, 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін.

В той же час, скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський не спростував висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм матеріального права, а рішення місцевого господарського суду залишенню без змін.

Відповідно до статті 111-11 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги; витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги відносяться на позивача -Дочірню компанію "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ.

Проте, матеріали справи не містять виданих наказів Господарським судом міста Києва, якими б було стягнуто з відповідача суми витрат, тому відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго", м. Київ підлягають стягненню лише витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 32 190, 00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго", м. Київ задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2012 року у справі № 5011-64/993-2012 скасувати.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2012 року у справі №5011-64/993-2012 залишити в силі.

4. Стягнути з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго", м. Київ витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 32 190, 00 грн.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.