Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого судді Прокопанич Г.К., суддів Алєєвої І.В., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС ОБЖОРА" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.2012р. (головуючий суддя: Марченко О.А., судді: Зубченко І.В., Радіонова О.О.) на рішення Господарського суду Донецької області від 27.08.2012 р. (суддя Подколзіна Л.Д.) у справі № 5006/6/17/2012 Господарського суду Донецької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "П'ять континентів ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС ОБЖОРА" про стягнення 37.280,01 грн.

за участю представників позивачане з'явились, відповідачане з'явились,

Рішенням Господарського суду Донецької області від 27.08.2012 р. у справі №5006/6/17/2012, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.2012 р., позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "П'ять континентів ЛТД" задоволено в повному обсязі: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС ОБЖОРА" заборгованість в розмірі 37.280,01 грн.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було застосовано норми матеріального права, зокрема ст.ст. 520, 692 ЦК України.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди не врахували пропущення позивачем строку позовної давності.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники сторін не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Товариством з обмеженою відповідальністю "П'ять континентів ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" була досягнута усна домовленість, відповідно до якої позивач зобов'язався поставити на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його вартість.

За приписом ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Стаття 218 Цивільного кодексу України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

На виконання умов домовленості позивачем на адресу відповідача була здійснена поставка продукції у період з 27.05.2008 р. по 09.09.2008 р. на загальну суму 51.280,01 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у наведених видаткових накладних, підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на вищезазначених накладних.

За приписом ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На оплату продукції, отриманої за наявними у справі накладними, позивач на адресу відповідача виставив рахунки-фактури, копії яких наявні в матеріалах справи.

Вартість отриманого товару відповідач оплатив частково на суму 14.000,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками, у зв`язку з чим несплаченим залишився борг в розмірі 37.280,01 грн.

Станом на 01.12.2008 р. відповідач підтвердив наявність боргу в сумі 37.280,01 грн. перед позивачем, про що свідчить підписаний та скріплений печатками підприємств акт звірки розрахунків.

Позивач 09.02.2012 р. на адресу відповідача направив лист-вимогу вих. №03/02-01 від 03.02.2012 р. про погашення заборгованості за поставлену продукцію, який залишений відповідачем без задоволення.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Таким чином, позивач свої зобов`язання за домовленістю сторін виконав належним чином, здійснивши поставку відповідної продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати отриманої продукції не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду у останнього виникла заборгованість у розмірі 37.280,01 грн.

Оскільки відповідач не надав доказів сплати заборгованості в сумі 37.280,01 грн., колегія суддів вважає, що позовні вимоги судами попередніх інстанцій задоволені обґрунтовано.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою місцевого суду від 23.02.2012 р. було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.03.2012 р.

Відповідач - ТОВ "ТС ОБЖОРА" був належним чином повідомлений про розгляд справи та подав до суду зустрічну позовну заяву від 06.03.2012 р., яка була повернута судом без розгляду ухвалою від 12.03.2012 р.

Ухвалою місцевого суду від 14.03.2012 р. розгляд справи було відкладено на 03.04.2012 р.

Ухвалою місцевого суду від 14.03.2012 р. проводження у справі було зупинено до розгляду апеляційної скарги відповідача - ТОВ "ТС ОБЖОРА" на ухвалу суду від 12.03.2012р.

Ухвалою місцевого суду від 06.04.2012 р. проводження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на 23.04.2012 р.

Ухвалою місцевого суду від 10.04.2012 р. проводження у справі було зупинено до розгляду касаційної скарги відповідача - ТОВ "ТС ОБЖОРА" на ухвалу місцевого суду від 12.03.2012 р.

Ухвалою місцевого суду від 20.08.2012 р. проводження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на 27.08.2012 р., в якому було прийнято оскаржуване рішення.

Весь цей час відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи, який неодноразово відкладався та зупинявся на підставі подання відповідачем апеляційних скарг на ухвали суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного доводи касаційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності колегією суддів до уваги не беруться, оскільки відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи місцевим судом, до винесення ним рішення у справі з відповідною заявою не звертався, в той час як згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, в тому числі і щодо надання оцінки видатковим накладним, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС ОБЖОРА" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 27.08.2012р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.2012 р. у справі №5006/6/17/2012 -без змін.