17/5005/4114/2012 Про стягнення заборгованості за порушення виконання грошових зобов'язань по договору поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій - 05.12.2012 Прийняття

розглянувши касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 р.у справі № 17/5005/4114/2012 господарського суду Дніпропетровської областіза позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" докомунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської радипростягнення 5 599 955, 26 грн.та за зустрічним позовомкомунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської радидодочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про припинення зобов'язання на суму 5 599 955, 26 грн. в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: Іванов П.О. (дов. від 26.12.2011р.);

відповідача: не з'явилися;

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2012р. (суддя Суховаров А.В.) у задоволенні первісного позову Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради про стягнення 5 599 955,26 грн. відмовлено в повному обсязі. Зустрічні позовні вимоги задоволені. Припинено зобов'язання Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради перед Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" по сплаті заборгованості за спожитий природний газ за договором від 20.12.2010 року № 06/10-2472-БО-4 в сумі 4 800 490,04 грн., а також санкцій за порушення грошових зобов'язань (пеня, збитки від інфляції, 3% річних) в сумі 799 465,22 грн., а всього 5 599 955,26 грн. Стягнуто з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради судовий збір у сумі 64 380,00 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2012р. (головуючий суддя: Широбокова Л.П., судді: Прудніков В.В., Антонік С.Г.), апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ задоволено частково. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2012р. у справі № 17/5005/4114/2012 скасовано. Прийнято нове рішення. Первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" борг 4 800 490,04 грн. пеню 37 006,07 грн., інфляційні втрати 255412,58 грн., 3% річних 173 991,95 грн., судовий збір 64 380,00 грн. В решті первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено. Стягнуто з Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" судовий збір за апеляційною скаргою 32776,50 грн. Повернуто Комунальному підприємству "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради з державного бюджету надміру сплачений за подання зустрічної позовної заяви згідно платіжних доручень № 44960204 від 29.05.2012р. на суму 44380,00 грн. та № 44960188 від 29.05.2012р. на суму 20 000,00 грн. судовий збір у сумі 63 307,00 грн.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2012р. у справі № 17/5005/4114/2012 в частині відмови у задоволенні пені в сумі 333054,62 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, яким нараховану пеню задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарським судом апеляційної інстанції при прийнятті судового рішення порушено ст. 233 ГК України, ст. 549- 552 ЦК України та ст.ст. 4-2, 43, 83, 84 ГПК України.

Заслухавши представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно з ч. 1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.12.2010 року між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради -покупець (надалі Відповідач) та Дочірньої компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" -постачальник (надалі Позивач) було укладено договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансується з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання №06/10-2472-БО-4 (далі Договір) строком дії у частині поставки газу до 31.12.2011р., а в частині розрахунків за газ -до їх повного здійснення. Договір припинив свою дію з 01.10.2011р. за погодженням сторін, про що між ними було укладено додаткову угоду № 5 від 03.10.2011р.

На виконання умов договору Позивач у період з січня по квітень 2011 року передав Відповідачу природний газ на загальну суму 17 955 925,35 грн, що підтверджується наявними у справі двохсторонніми актами прийому-передачі.

Згідно п. 4.1. договору остаточний розрахунок за спожитий газ Відповідач повинен був здійснити до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Однак, Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 4 800 490,04 грн. Заборгованість підтверджується матеріалами справи та визнається Відповідачем.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст.ст. 4, 16, 258, 549- 551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20, 216-220, 224-226 та 230 Господарського кодексу України (436-15) , учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) , іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

Пунктом 7.3.1. договору сторони узгодили відповідальність Відповідача (пеню) в разі порушення умов п. 4.1. договору щодо оплати, яка становить подвійну облікову ставку НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Строк позовної давності по неустойці встановлений договором у три роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом (п. 9.3. договору).

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 3% річних за період прострочення з 11 лютого 2011 року по 28 квітня 2012 року становлять 173 991,95 грн., інфляційні втрати з врахуванням індексу інфляції за лютий 2011р. - березень 2012р. - 255 412,58 грн. та вірно розраховані Позивачем.

Дійшовши правильного висновку про наявність простроченого боргу, правильність нарахування пені, інфляційних втрат та річних, на думку колегії, суд першої інстанції безпідставно припинив ці зобов'язання та відмовив у первісному позові.

У п.7 ст. 16 Цивільного кодексу України, що кореспондується із ст. 20 Господарського кодексу України, визначено як спосіб захисту цивільного права чи інтересу припинення в судовому порядку правовідношення, а главою 50 Цивільного кодексу України (435-15) встановлені підстави припинення зобов'язання, зокрема, виконанням, проведеним належним чином або зарахуванням однорідних зустрічних позовних вимог (ст.ст. 599, 601 ЦК). Вказані поняття не є тотожними та нормами Цивільного кодексу (435-15) не передбачено такого способу захисту цивільного права як припинення зобов'язання за рішенням суду. Відтак, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем у зустрічному позові невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права, та його права не можуть бути захищені судом в такий спосіб.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, свої зустрічні позовні вимоги відповідач обґрунтовує тим, що спірні зобов'язання припинилися внаслідок заліку зустрічних позовних вимог, про що ним було направлено позивачу заяву №1516 від 23.04.2012р. про зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 5 680 759,31 грн. з посиланням на заборгованість позивача за Договором №17/05-428/2 від 01.10.2005р. про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії. Вважає, що ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України" своїм листом від 18.05.2012р. безпідставно відмовилася від проведення зарахування зустрічних вимог, посилаючись на те, що кредиторська заборгованість перед КП "Теплоенерго" в сумі 5 680 759,31 грн. списана з обліку компанії за строком позовної давності та врахована в складі доходів ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України".

Матеріалами справи підтверджується, що 01.10.2005 року між Дочірнім підприємством "Газтепло", правонаступником якого є ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (замовником), та Дочірнім підприємством обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" із виробництва теплової енергії "Теплоенерго", правонаступником якого є КП "Теплоенерго" ДМР (підрядником), був укладений договір № 17/05-428/2 про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії (далі Договір переробки природного газу), за яким замовник (позивач за первісним позовом) не сплатив підряднику за надані послуги 5 626 517,42 грн. Послуги були надані в період з жовтня 2005 року по вересень 2006 року на загальну суму 12 391 986,14 грн., що підтверджується актами виконаних робіт, та не заперечується сторонами.

Замовник оплачує за актом, зазначеним в п.9.1 Договору переробки природного газу, ціну робіт з наданих підрядником послуг у розмірі та порядку, встановленому п. 8.3 цієї угоди. Також, у відповідно до п. 9.1 підставою для розрахунків за звітний місяць є підписаний сторонами акт виконаних робіт за формою, встановленою сторонами.

Пункт 9.2 Договору переробки природного газу передбачає, що з метою забезпечення розрахунку із підрядником за виконані роботи з переробки природного газу та транспортування теплової енергії з врахуванням положень п. 10 цієї угоди, замовник перераховує підряднику відповідні грошові кошти з поточного рахунку відкритого на виконання умов підпункт 5.1 п. 5 Договору комісії, відповідно до алгоритму розподілу грошових коштів, погодженого сторонами. Грошові кошти, зазначені в п. 9.2 Договору переробки природного газу, перераховуються замовником підряднику з грошових коштів, отриманих від реалізації готової продукції за Договором комісії (п.9.2.1 Договору переробки природного газу).

З наведеного вбачається, що сторонами не визначені конкретні строки розрахунків за надані послуги з переробки газу, а, відтак в цьому випадку підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, а перебіг позовної давності визначається за правилами ч.5 ст. 261 Цивільного кодексу України, згідно якої за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання, тобто перебіг позовної давності почався з часу підписання сторонами щомісячних актів наданих послуг, тобто з 31.10.2005р. по 31.07.2006р. та відповідно сплинув з 31.10.2008р. по 31.07.2009р. Доказів переривання позовної давності саме за спірною заборгованістю відповідачем не надано (в акті звіряння розрахунків на 31.12.2001р. спірна заборгованість ДК "Газ України" не визнана, з позовом про стягнення цього боргу відповідач не звертався).

Примусове виконання рішення суду у справі №35/71-09 не впливає на початок перебігу позовної давності та суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку, що перебіг позовної давності почався з часу виконання вище зазначеного рішення суду в примусовому порядку (платіжне доручення №25/1-1 від 26.03.2012р., постанова про закінчення виконавчого провадження від 06.04.2012р.)

Статтею 602 Цивільного кодексу України встановлено, що зарахування зустрічних однорідних вимог не допускається у разі сливу позовної давності.

Така заява відповідачем була направлена після спливу загального строку позовної давності в три роки та правомірно відхилена позивачем. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Позивачем було надано заяву від 03.07.2012р. про застосування позовної давності.

Заявник касаційної скарги посилається на порушення судом апеляційної інстанції ст. 233 ГК, 549-552 ЦК України (435-15) та 4-2, 43, 83, 84 ГПК України (1798-12) , в силу вимог яких суд повинен був дослідити розмір збитків, завданих позивачу неправомірними діями відповідача за первісним позовом.

Проте, зазначені доводи не знайшли свого підтвердження.

Відтак, суд апеляційної інстанції повно встановив всі істотні для справи обставини, правильно застосував ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України, врахували інтереси сторін, які заслуговують на увагу, та дійшов до юридично вірного висновку про наявність обставин, за яких можливе зменшення суми пені та стягнення з відповідача за первісним позовом 10% від визначеної суми, яка становить 37006,07 грн.

Решта доводів скаржника, викладені у касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, натомість обґрунтованих доводів про порушення судом норм процесуального права та матеріального права скаржником суду касаційної інстанції не наведено.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ним обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятої у справі постанови.